ДО ПРОБЛЕМИ ЕМОЦІЙНОЇ СТІЙКОСТІ У КЛІНІЧНИХ ПСИХОЛОГІВ

Постановка проблеми. Успішність, ефективність, продуктивність професійної діяльності клінічного психолога забезпечують ті особистісні якості, які усвідомлюються як незаперечні цінності, до яких, на наш погляд, має входити емоційна стійкість. Вивчення та дослідження пізнавальної сфери особистості не дивлячись на свою тривалу історію, має велику кількість невирішених задач.  Людські емоції, будучи самостійним явищем психіки, дуже тісно переплітаються з іншими її проявами. Вони інтегруються із пізнавальними процесами і особистісними якостями, утворючи єдність інтелектуального, креативного та емоційного утворення, результатом чого є виникнення, функціонування та закріплення великої кількості особистісних якостей як стійких утворень у поведінці і діяльності. Фаховість клінічного психолога має характеризуватися розвинутою емоційною саморегуляцією особистості, сформованим емоційним інтелектом, цілеспрямованим введенням сфери почуттів до навчально-пізнавальної діяльності.

Мета дослідження: здійснити теоретичний аналіз наукових джерел та визначити чинники та особливості формування емоційної стійкості у клінічних психологів в умовах професійної діяльності та життєдіяльності в цілому. Для вирішення поставлених завдань нами було використано комплекс теоретичних методів: аналіз, синтез, порівняння, абстрагування, систематизацію визначень та узагальнення матеріалів наукових джерел з досліджуваної проблематики.

Виклад основного матеріалу. Показниками емоційної стійкості вбачаються мотиваційні, моральні, вольові, інтелектуальні якості, властивості нервової системи, які в комплексі повинні перешкоджати виникненню негативного емоційного напруженого стану організму індивіда, який може дезорганізовувати поведінку і діяльність людини [5; 6]. Відповідно до цього, найбільш доцільним, на думку багатьох вчених, є визначення емоційної стійкості як певної інтегративної якості особистості, що характеризується такою взаємодією емоційних, вольових, інтелектуальних та  конотативних компонентів психічної діяльності індивідуума, які забезпечують максимально успішне досягнення діяльності в складній емоційній ситуації чи обстановці . [1; 2; 3; 4]. Головним інтегральним показником емоційної стійкості виступає успішність та стабільність професійної діяльності працівника. Більшість учених вбачають в емоційній стійкості здатність особистості контролювати власний емоційний стан, стримувати астенічні емоції, оптимальне використання нервово-психічних ресурсів, енергії. Емоційна культура психолога - це перш за все професійна компетентність, психологічна цінність його особистості, що здійснює вплив на його реалізацію в професії. Емоційна стійкість може визначатися і тісно пов’язуватись із індивідуальними характеристиками, які можуть, як сприяти формуванню професійної майстерності і творчого підходу до трудової діяльності, так і перешкоджати професійному становленню, зокрема клінічного психолога. Нестійкість емоційної сфери особистості характеризується нестабільністю емоційного стану, що проявляється в частих коливаннях настрою, підвищеній збудливості, дратівливості, недостатній саморегуляції. В процесі професійної діяльності емоційна стійкість зменшує негативні емоційні впливи, попереджує стрес, сприяє появі готовності до дій в напружених ситуаціях. Це один із психологічних факторів надійності, ефективності і успіху діяльності в складних умовах професійної діяльності.

Висновки теоретичних пошуків свідчать, що емоційна стійкість залежить від вміння свідомо керувати своєю діяльністю, створювати оптимальний режим роботи, вміння дозувати і підтримувати психічне навантаження на тому рівні, який забезпечував оптимальну працездатність, характер діяльності і успішність її виконання, вміння правильно оцінювати свої сили і знаходити ресурси для впевненої поведінки, свідомо керувати емоційним станом. Перспективою прийдешніх наукових досліджень вбачаємо проведення емпіричного дослідження емоційної стійкості в клінічних психологів в процесі виконання їхніх професійних завдань.

Джерела та література

1. Аршава І. Ф. Емоційна стійкість людини та її діагностика / Аршава Ірина Федорівна: автореф. дис. д-ра психол. наук: 19.00.02 / Дніпропетровський національний ун-т. — Д., 2007. — 40арк.
2. Носенко Е. Л. Теоретико-психологічні засади комп’ютерної діагностики емоційної стійкості людини / Е. Л. Носенко, І. Ф. Аршава. – Д. : Вид-во ДНУ, 2006. – 188 с.
3. Носенко Е.Л. Форми відображеної оцінки емоційної стійкості та емоційної розумності людини / Е.Л.Носенко, І.Ф.Аршава, К.П.Кутовий. – Д.: Вид-во «Інновація», 2011. – 178 с.
4. Кириленко Т. С. Психологія: емоційна сфера особистості: Навч. Посібник. — К.: Либідь, 2007. — 256 с.
5. Пилипенко К. В. Емоційна стійкість як професійно важлива якість майбутнього психолога-практика і К. В. Пилипенко І і Практична психологія в системі вищої освіти; теорія, результати досліджень, технолог ії : колективна монографія / ред. проф, Н. І. Пов'якель. - К. ; НПУ імені М. П, Драгоманова, 2009. - С, 137-147;
6. Пов’якель Н.І. Саморегуляція професійного мислення в системі фахової підготовки практичних психологів : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня докт. психол. наук : спец. 19.00.07 “Педагогічна та вікова психологія” / Н. І. Пов’якель. – Київ, 2004. - 40 с.
7. Carver C. S. Stress, coping, and self-regulatory processes. Handbook of Personality Theory and Research / L. A. Pervin & J. P. Oliver (Eds). New York : Guilford, 1999. P. 553–575.