ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ КОРЕКЦІЇ ЕМОЦІЙНИХ СТАНІВ БАТЬКІВ ДІТЕЙ З ОСОБЛИВИМИ ОСВІТНІМИ ПОТРЕБАМИ

У сучасній психологічній науці накопичений величезний досвід роботи у сфері дитячо-батьківських відносин (Я. О. Гошовський, Д. Т. Гошовська [2],  Т. Г. Жаровцева [4], І.  Д.  Звєрєва [1], Ж.П. Вірна, О.Є. Іванашко, Л.О. Сіпко [5], Є. І. Коваленко, С. В. Кириленко [3], Г. М. Лактіонова [4], М. І. Мушкевич [6], А. Г. Четверик-Бурчак [8] та ін.). Роль сім’ї та найближчого оточення у процесі нормальної соціалізації дитини важливо переоцінити, оскільки більшість сімей – це не проста сукупність людей, пов’язаних між собою формальними та неформальними відносинами, це складна соціальна підсистема, відношення між членами якої певним чином структуровані.

Оптимальна батьківська позиція має бути гнучкою, адекватною та прогностичною, що дозволить не тільки реально оцінювати власну дитину та поважати її, але й бути готовими змінити стиль взаємодії між собою та із дитиною, орієнтуватися на можливі майбутні зміни в особистості дитини.

Важкі життєві ситуації перевіряють сімейну систему на міцність і здатність відновлювати сили після перенесеного стресу. Не всі члени сім’ї однаково вразливі до стресу, не всі вміють швидко відновлювати душевні і фізичні сили, «одужувати» після невдачі, зберігаючи душевну енергію, життєрадісність та інші позитивні почуття. Розвиток здатності сім’ї відновлюватися після перенесеного стресу – це головне завдання нашої системи коректувального впливу.

Сукупність проблем, пов’язаних із піклуванням, доглядом за дитиною, її розвитком часом настільки велика, що багато батьків не можуть із нею впоратися. Частим наслідком наявності порушень у дитини стають порушення шлюбно-сімейних відносин аж до їх розриву.

Система психологічної допомоги батькам та дітям з особливими освітніми потребами представлена складною структурою, що містить взаємопов’язані напрями: діагностику, консультування, психокорекцію (рис 1).

Рис. 1. Модель побудови системи психологічної допомоги батькам дітей з особливими освітніми потребами

Аналіз наукових першоджерел та наш власний практичний досвід показали, що чітко вибудована система коректувальної роботи, у процесі якої проводиться одночасна робота з діадою «батьки – дитина» надає можливість сім’ї дитини з особливими освітніми потребами все більше використовувати власні ресурси як у сприянні розвитку дитини, її соціалізації, так і у подоланні особистісних проблем. Крім того, у процесі коректувальної роботи важлива тривалість патронажу сім’ї з поступовим зниженням ступеня підтримки, І.П. Рогальська [7].

Для реалізації усіх частин системи психологічної допомоги, на основі якої була розроблена коректувальна програма, використовувалися наступні методи як способи організації діяльності: бесіда, діагностичні та корекційні вправи, спостереження, а малюнок виступав засобом (способом або інструментом для виконання будь-якої роботи або досягнення мети).

Спостереження у даній моделі використовувалося нами як метод діагностики, завдяки якому ми отримали необхідну інформацію про членів сім’ї дитини з особливими освітніми потребами, про саму дитину, взаємовідносини сім’ї з дитиною та із соціумом.

Підібрані діагностичні вправи були спрямовані на виявлення області порушень у взаєминах в родині, у психоемоційному стані членів сім’ї дітей з особливими освітніми потребами. Корекційні вправи використовувалися як метод психокорекції проблем, які були виявлені в процесі діагностики. У консультативній роботі із батьками використовувався метод бесіди, в процесі якої відбувалася пряма взаємодія психолога і респондента (як правило, батьків) у формі усного обміну інформацією.

У нашій роботі, поряд з використанням перерахованих вище методів, у системі психологічної діагностичної і коректувальної роботи застосовувався малюнок (традиційний і нетрадиційний). Традиційний малюнок, який був намальований згідно інструкції, має сюжет та не має абстрактних персонажів, предметів  тощо. Нетрадиційний малюнок – це абстрактний малюнок, інтерпретація якого проходить згідно бачення психолога.

Сутність системи психологічної допомоги сім’ям дітей з особливими освітніми потребами  полягає у опрацюванні особистісних особливостей і поведінки батьків та дітей з особливими освітніми потребами (рис. 2.).

Рис. 2. Сутність системи психологічної допомоги сім’ям дітей з особливими освітніми потребами

Розроблена коректувальна програма для сімей дітей з особливими освітніми потребами складається із чотирьох компонентів: інформаційного, зняття емоційної напруги та релаксація, корекція ефекту депривації та аутистичності та зміна емоційного стану (рис. 3).

Рис. 3 Зміст проведення коректувальної програми для батьків дітей з особливими освітніми потребами

Перший компонент – інформаційний, передбачає необхідність отримання інформації про дитину: про її особистісні особливості, ставлення до членів сім’ї, навколишньої дійсності. Замкнутість даної категорії дітей, неможливість висловити свої бажання і потреби у силу наявності певних особливостей, перебування у постійному напруженні членів родини, призводить до виникнення проблем у дитячо-батьківських відносинах.

Другий компонент – зняття емоційної напруги та релаксація, не менш важливий у програмі психологічної допомоги. Він передбачає проведення занять з використанням різних методів і методик для зняття емоційної напруги та релаксації батьків та дітей з особливими освітніми потребами.

Третій компонент – корекція ефекту депривації та аутистичності, спрямований на стимуляцію дітей та їхніх сімей для подальшої соціальної адаптації до нових умов життя. Проведення групових занять з дітьми та батьками вже передбачає деяку частку соціалізації, але, разом з тим, вони можуть, з одного боку, соромитися, закриватися і перебувати у постійній напрузі, а з іншого, не помічати бажань і почуттів інших, вести себе агресивно і відштовхуюче. Звідси випливає, що заняття повинні бути спрямовані на розвиток емпатії, побудову соціальних контактів, роботу над своєю агресивністю.

Четвертий компонент – зміна емоційного стану. Даний компонент  коректувальної програми допомагає зрозуміти, прийняти та побачити зміни, які були отримані в процесі корекційної роботи. На наш погляд, батьки повинні побачити і знати про досягнення або зміни дитини, навіть невеликі, бо це змінює ставлення батьків до особливостей дитини, змінює їхнє бачення ситуації взагалі та майбутнього дитини. Бесіда з батьками повинна проходити у присутності дитини.

Після застосування корекційної програми ми провели повторний діагностичний зріз та застосували методи математичної статистики для отримання достовірного результату. З табл. 1, ми бачимо динаміку у бік поліпшення стану після корекції.

Таблиця 1

Результати порівняння даних батьків дітей з особливими освітніми потребами до і після корекції за методикою ДСХД (діагностика ставлення до особливостей дитини

Значення t-критерію Стъюдента свідчать про наявність достовірних статистичних відмінностей між двома групами тільки за тривогою, нозогнозією і особливо за контролем активності. Значення t-критерію Стъюдента за інтернальністю свідчать про наявність відмінностей, але не дуже значних. Слід зазначити, що показники середніх даних за тривогою та контролем активності становили 22, 8 та 16,8 у групі до корекції і 16,3 та 16,8 після корекції. Показники середніх даних за інтернальністю і нозогнозією становили 9,3 і 7,7, у той час, як показники того ж критерію у групі після корекції становили 14,8 і 13,3 відповідно.

Зафіксовані значущі відмінності у показниках збереження рівня функціонування батьків та родини у цілому між контрольною та основною групами. Батьки з основної групи після впровадження коректувальної програми могли успішно контролювати свій стан, що дозволяло активно і ефективно взаємодіяти з навколишнім світом. У спілкуванні вони виявляли пластичність і тактовність, були рішучими у досягненні бажаного результату.

Зафіксовані значущі відмінності у показниках збереження рівня функціонування батьків та родини у цілому між контрольною та основною групами: батьки основної групи після впровадження коректувальної програми могли успішно контролювати свій стан, що дозволяло активно і ефективно взаємодіяти з навколишнім світом, у спілкуванні виявляли пластичність і тактовність, були рішучими у досягненні бажаного результату. Батьки основної групи навчилися приймати рішення діяти самостійно, вольовим способом, перестали відчувати постійну необхідність у емоційній і діяльній підтримці з боку оточуючих, почали самостійно вирішувати багато побутових та психологічних проблем.

Список використаних джерел

1. Батьківство в радість : тренінг. Курс з набуття батьківських навичок / Авт.-упор. Г. М. Лактіонова, І.  Д.  Звєрєва. Київ : Майстер принт. 2008. 196 с.
2. Гошовська Д., Гошовський Я. Психологічні особливості тривожності й саногенності депривованої особистості. Психологічні перспективи. Вип. 39. 2022. С. 56–68.
3. Енциклопедія батьківства : посібник з сімейного виховання / Авт. кол. за заг. ред. Є. І. Коваленко, С. В. Кириленко. Київ : КНТ, 2016. 592 с.
4. Жаровцева Т. Г. Теоретико-методичні засади підготовки фахівців дошкільної освіти до роботи з неблагополучними сім’ями. Одеса. : ПНЦ АПН України, 2006. 367 с.
5. Іванашко О., Вірна Ж. і Сіпко Л. Психологічні індикатори емоційної безпеки батьків дітей з особливими освітніми потребами. Психологічні перспективи. Вип. 39. 2022. 153–165.
6. Мушкевич М. І. Психологічні особливості факторів особистісного та міжособистісного функціонування членів сім’ї з проблемними дітьми на основі сімейного статусу. Психологічні перспективи. Вип. 34. 2019. С. 137–154;
7. Рогальська І. П. Соціалізація особистості у дошкільному дитинстві: сутність, специфіка, супровід : монографія. Київ : Міленіум, 2008. 400 с.
8. Четверик-Бурчак А. Г. Методичні вказівки для підготовки до практичних занять з вибіркової дисципліни «Психологічні проблеми батьківсько-дитячих стосунків». Дніпропетровськ : ПП Акцент. 2016. 32 с.