ІНДИВІДУАЛЬНІ ТА СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ЧИННИКИ НАСИЛЬСТВА ЩОДО ЖІНОК

Постановка наукової проблеми. Проблема насильства щодо жінок є однією з найбільш актуальних питань в психологічній літературі. Особливої уваги заслуговує то факт, що насильство має довгострокові наслідки. Йдеться як про психічне здоров’я, так і про соціальні чинники, в тому числі й повноцінній участі жінок у житті суспільства.

Жінки, які зазнали домашнього насильства, – це жінки, які потрапили у складні життєві обставини та, як показує досвід багаторічної праці з такими жінками,  потребують допомоги і соціально-психологічної реабілітації.

Сьогодні ця проблема є предметом вивчення наукових та популярних праць багатьох дослідників як в галузі психології, так і в інших галузях.

Незважаючи на значну кількість наукових праць, присвячених проблемам запобігання насильству над жінками, це питання потребує подальшого вивчення. Тому метою дослідження є систематизація чинників, що призводять до домашнього насильства.

Аналіз наукової літератури свідчить про те, що насильство над жінками та його причини розглядаються великим колом наукової спільноти як в усьому світі, так і в Україні. Зокрема, такі вчені як Рутьян Л., Сукмановська Л., Спіріна Т., Грицуняк І. та інші вчені, досліджували історію явища домашнього насильства над жінками.  Розкриття сутності поняття та видів домашнього насильства, а також психологічні детермінанти домашнього насильства над жінками знаходимо у працях Циганчук Т., Лях Т., Шиделко А. та інших вчених. Зінсу О., Лукач У., – є авторами досліджень, пов’язаними із соціальними, юридичними, економічними та психологічними аспектами домашнього насильства. Автор Малиновська Т., 2016 у своїх працях розкрила зміст попередження насильства над жінками.

Виклад основного матеріалу. На підставі аналізу та систематизації наукових джерел, можемо констатувати, що одним із соціально-психологічних чинників, які зумовлюють насильство щодо жінок, є усталені традиції, звичаї та норми, які існували з давніх давен в українських сім’ях.

В цьому контексті варто також зауважити , що важливе місце у розгляді даного питання мають соціального тиску: почуття сорому, відсутність доступу до юридичної інформації, допомоги або захисту; недосконалість законів, які фактично забороняють насилля щодо жінок та карають кривдників; недостатні зусилля з боку державних органів щодо сприяння розповсюдженню інформації про наявні закони; відсутність просвітницьких та інших заходів з усунення причин та наслідків насилля (Левченко К, 2001).

Серед чинників, що призводять до домашнього насильства, або неможливості йому протистояти, вирізняють такі:

- соціально-культурні (дотримання хибних, застарілих традицій та звичаїв, що укорінені в українському суспільстві; стереотипність уявлень щодо розподілу ролей у сім’ї  та виховання, позиція передавання виховної функції матері, виключаючи чоловіка, відносна терпимість соціуму до проявів домашнього насильства, вплив ЗМІ, що відображається в неправильному формулюванні понять під час висвітлення сюжетів, тощо);

- психологічні (психічні розлади, високий рівень агресії, власний негативний досвід дитинства, низька самооцінка осіб, можливі страхи та тривога за своє майбутнє та майбутнє дітей, невміння вибудовувати власну позицію щодо своєї сімейної ролі тощо);

- соціально-економічні (зниження рівня життя частини населення, безробіття або низький трудовий статус, соціально-побутова невлаштованість, фінансова залежність одного члена сім’ї від іншого, відсутність фінансової грамотності тощо).( Скіпальска, Г., Лях, Т., Клішевич, Н. (2021))

В контексті індивідуальних психологічних особливостей жінок, які постраждали від насильства характерні пасивно-споглядальна позиція, почуття страху, тривожність, терплячість, що доходить до жертовності, ригідність установок.

Варто відзначити й такі характеристики як наявність низької самооцінки, невпевненості в собі, залежності від чоловіка, неврівноваженості, яка може виявлятися у підвищеній емоційності, вразливості або неадекватних реакціях, агресивності.

Жінки, які нерідко стають постраждалими від насильства, в ситуації конфлікту переважно мають деструктивну модель поведінки, оскільки мають розвинені невротичні механізми психологічного захисту - схильність до стереотипної поведінки, регресу в стані підвищеної збудливості, тощо. Для того того ж , щоб діяти конструктивно в конфлікті, необхідно вийти за межі ситуації, побачити її під іншим кутом зору і змінити власні стереотипи поведінки.

Як відображено в психологічній літературі, часто жінки, які потерпають від сімейного насильства, мають виражені акцентуації характеру – депресивну, тривожну, демонстративну. Акцентуації характеру є варіантом психічної норми, проте вони свідчать про наявність у людини яскраво виражених рис характеру, що пов'язані з типом її реагування, основними потребами, захисними механізмами.

Серед індивідуальних психологічних характеристик жінок, що найчастіше страждають від сімейного насильства спостерігається також  низький рівень самоусвідомлення: вони погано усвідомлюють себе як людину, втратили власне Я, не орієнтуються у своїх потребах та бажаннях, мають виражений мазохістичний компонент, який базується, вочевидь, на негативному досвіді власного дитинства. Дійсно, постійне насильство має наслідком особистісні зміни. "Жертва любить свого ката, повне самознищення", – констатує один з експертів. (КМДА, 2015)

До соціально-психологічних особливостей жінок постраждалих від сімейного насильства також відносимо: невисокий освітній та культурний рівень, амбівалентність, порушення статеворольової ідентифікації.

Амбівалентність почуттів може виявлятися як непослідовність, суперечливість поведінки людини, хитання та сумніви у ситуації вибору. Можна зробити припущення, що саме непослідовність поведінки, постійні хитання є тими факторами, що провокують насильство стосовно таких жінок.

Висновки та перспективи подальших досліджень. Таким чином, жінки, що відзначаються вказаними соціально-психологічними рисами, справді є досить вразливими щодо сімейного насильства: через свою залежність і пасивність, нездатність постояти за себе або неврівноваженість, емоційні сплески вони є потенційними потерпілими від насильства насамперед з боку власних чоловіків. Перспективи подальших досліджень вбачаємо у дослідженні міжкульткрного аспекту сімейного насильства.

Список використаних джерел

1. Войтовська А.І., Кравченко О.О. Соціальна робота з жінками. Умань : Візаві, 2018. 229 с.
2. Декларація про викорінювання насилля щодо жінок, Декларація Організації Об’єднаних Націй (1993). URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_506#Text
3. Загальні індивідуально-психологічні особливості жертв насильства в сім'ї. https://pechersk.kyivcity.gov.ua/news/5287.html
4. Запорожець А. Криміналізація домашнього насильства – новела кримінального законодавства України. Вісник кримінального судочинства.  2018. № 1. С. 148–154.
5. Зінсу О. Соціальні та юридично-психологічні аспекти домашнього насильства. Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ. 2020. № 1 (114). С. 79–87. URL: https://doi.org/10.33270/01201141.79  (дата звернення: 25.11.2021).
6. Левченко К.Б. Права жінок: зміст, стан та перспективи розвитку. Харків : Вид-во НУВС, 2001. 360 с.
7. Лях Т., Спіріна Т., Рогожинська В. Принципи міждисциплінарної взаємодії у соціальній роботі. Humanities science current issues. 2020. Т. 3, № 27. С. 224–228. URL: https://doi.org/10.24919/2308-4863.3/27.203727 (дата звернення: 29.11.2021).
8. Малиновська Т.М. Попередження насильства над жінками в сім’ї. Право і Безпека. 2016. № 1. С. 117–120.
9. Про запобігання та протидію домашньому насильству : Закон України від 07.12.2017 р. № 2229-VIII :  станом на 1 січ. 2020 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2229-19#Text (дата звернення: 29.11.2021).
10. Рутьян Л. Історія і розвиток домашнього насильства над жінкам як наукового поняття. Молодь і ринок. 2021. № 5/191. URL: https://doi.org/10.24919/2308-4634.2021.232824 (дата звернення: 25.11.2021).
11. Скіпальска, Г., Лях, Т., Клішевич, Н. (2021) Жінки, які  постраждали від домашнього насильства, як об’єкт соціальної роботи. Ввічливість. Humanitas, 5, 82–89, doi: https://doi.org/10.32782/humanitas/2021.5.12
12. Сукмановська Л. Історичні аспекти виникнення домашнього насильства. Науковий вісник Львівського  державного університету внутрішніх справ. 2016. Т. 3. 272–281.
13. Циганчук Т., Лях Т. Насильство над жінками в сімейних стосунках. Практична психологія та соціальна робота. 2014. № 2. С. 65–69. 19. Чайка В.В. Соціальна зумовленість криміналізації насильства в родині. Молодий вчений.  2018. № 4 (1). С. 104–107.