Сьогодні резильєнтність як особливість людської психіки набуває великого значення через необхідність опору стресам, пов’язаним із актуальними політичними та соціально-економічними проблемами – війною життям в умовах постійного стресу, соціально-політичних конфліктів, загостренням економічних проблем у державі тощо.
Проблема резильєнтності як здатності чинити опір стресам та виявляти психічну стійкість є достатньо розробленою у зарубіжній психології, утім українськими дослідниками досі не було здійснено адаптації чи власні розробки засобів психодіагностики та розвитку резильєнтності особистості.
Мета дослідження: концептуалізувати поняття резильєнтності та виявити психологічний зміст та характеристики, провести еміричне дослідження наної проблеми.
Методи дослідження: теоретичні (аналіз наукових літературих джерел, узагальнення теоретичних даних з проблеми дефініції резильєнтності).
Психологічна резильєнтність у розумінні феномену, який дозволяє особистості повертатися в стан достресового впливу зі збереженням (поверненням) всіх, які існували на момент стресу ресурсів є першим і, ймовірно, найважливішим кроком на шляху подальшого стабільного досягнення особистістю психічного та психологічного здоров’я.
У результаті теоретичного аналізу встановлено, що резилььєнтність як психологічну категорію можна розглядати як рису, чи здатність особистості долати стрес, як процес копінгу та як адаптаційно-захисний механізм особистості, який дозволяє протистояти стресу та адаптуватися після пережитої психотравми.
Перевагами дії резильєнтності є висока адаптивність, психологічне благополуччя та успішність діяльності індивіда. Психологічими чинниками розвитку резильєнтності є скерованість на певну мету, почуття збалансованості життя, переважання позитивних емоцій, життєстійкість, активна життєва позиція, адекватна самооцінка, самоефективність, оптимізм, активна соціалізація, висока духовність.
Резильєнтність можна визначити як процес адаптації до негараздів, травм, трагедій, погроз або значних джерел стресу. Емоційна витривалість сприяє стійкості до медичних та психічних захворювань. Таким чином, ми можемо сказати, що одним із основних джерел резильєнтності є життєстійкість.
Для визначення гендерних особливостей резильєнтності в умовах війни ми провели емпіричне дослідження,. Вибірку склали 60 внутрішньопереміщених осіб віком від 30 до 55 років. У тому числі 30 жінок (Група 1) та 30 чоловіків (Група 2).
В ході дослідження нами було використано методику «Шкала психосоціального стресу» Л. Рідера, , тест «Дослідження копінг-поведінки в стресових ситуаціях», методику «Коротка шкала резильєнтності» Б. Сміта, оцінка рівня ситуативної (реактивної) тривожності (тест Спілбергера-Ханіна)
За методикою «Шкала психосоціального стресу» Л. Рідера констатуємо настуупне: високий рівень психосоціального стресу проявили 80% жінок та 26,7% чоловіків; низький рівень даного показника проявили 6,7% жінок та 40% чоловіків та середній рівень був проявленй у 13,3 та 33,3% відповідно.
З методикою «Шкала оцінки впливу травматичної події» (М. Горовіц) маємо результати, які корелюють з попередніми показниами.
За результатами впливу психосоціального стресу можна стверджувати, що високий рівень прояву даного показника у 46,7% жінок та у 6,7% чоловіків; низький рівень проявився у 30% жінок та у 16,7 % чоловіків та середній рівень прояву мають 23, 3% жінок та 16,7% чоловіків.
За показниками копінг-повдінки в стресоввих ситуаціях маємо наступні результати. 63,3% досліджених жінок та 13,3% чоловіків характерна стратегія уникнення у стресових ситуаціях, у той час як копінг поведінка «емоційне реагування» характерна 16,8% жінок та 16,8% чоловіків; копінг поведінка «вирішення проблеми» притаманна 20% досліджуваних жінок та 70% чоловіків.
Щодо показників за методикою визначення рівня резильєнтності відзначаємо високий рівень сформованості даного показника у 26,7% жінок та у 63,3% чоловіків; середній рівень притаманний 30% жінок та 30% чоловіків; низький рівень проявили 43,3% жінок та 6,7% чоловіків.
Відповідно до методики дослідження реактивної тривожності, то 70% жінок проявився високий рівень тривожності, середній рівень притаманний 20% жінок та низький 10%. Щодо чоловіків, то результаи дослідження продемонсрували що у 33,4% чоловіків проявився високий рівень тривожності, середній рівень притаманний 57% чоловів та низький 10%.
Як видно з результатів дослідження жінки мають нижчий поріз резильєнтності, що проявляється у підвищеній тривожності, стресу, гостріше реагують на травмуючу подію..
Для корекції психоемоційних станів рекомендуємо індивідуальні психологічні консультації та групові тренінгові заняття.
Перспективи подальших досліджень вбачаємо у вивченні психоемоційних станів респондентів після проведення корекційної роботи.
Джерала та література
- Титаренко Т.М. Життєві кризи: технології консультування. Київ: Главник, 2007. 144 с.
- https://psych.vernadskyjournals.in.ua/journal/4_2022/16.pdf
- Лазос Г. П. (2018). Резільєнтність: концептуалізація понять, огляд сучасних досліджень. Актуальні проблеми психології: Консультативна психологія і психотерапія, 14. 26– 64.
inforum.in.ua@ukr.net