ЗНАЧЕННЯ ПРОФЕСІЙНО-ЦІННІСНИХ ОРІЄНТАЦІЙ ОСОБИСТОСТІ У ПРОФЕСІЙНОМУ РОЗВИТКУ

Значна роль цінностей у професійному становленні особистості утверджується в зарубіжних і вітчизняних наукових студіях. Г. Балл, І. Бех, Дж. Голланд, Є. Головаха, Є. Клімов, Н. Побірченко, М. Пряжніков, В. Рибалка, М. Rokeach, С. Снайдер, Б. Федоришин та ін. створили фундамент для чисельних психолого-педагогічних досліджень зазначеного феномена.

Наукові студії потрактовують поняття професійного зростання як розвитку людини у сфері своєї діяльності, набуття нових навичок та досвіду роботи, які можуть допомогти досягти успіху у кар’єрі. Воно уможливлює досягнення поставлених завдань, реалізації свого потенціалу, перетворення життя. Професійне зростання позначається підвищенням затребуваності співробітника, більш якісним і швидким виконанням роботи, просуванням кар’єрними сходами, оскільки професійне зростання переростає в кар’єрний [5].

Рушійними силами професійного зростання особистості можна вважати «систему об’єктивних вимог до неї, зумовлених її професійною діяльністю, у ході якої створюються нові, професійно важливі якості та властивості особистості».

Існує кілька підходів до тлумачення професійного зростання. У широкому розумінні професійне зростання визначається як загальна послідовність етапів розвитку людини в основних сферах (сім’я, праця, відпочинок). При цьому професійний розвиток представлений динамікою соціально-економічного статусу, статусно-рольових характеристик, а також формуванням соціальної активності особистості.

У вузькому сенсі це поняття пов’язане з позицією і динамікою діяльності особистості на робочому місці. Більшість авторів, однак, сходяться на тому, що найважливішим елементом поняття «професійний розвиток» є просування, рух вперед [16].

Переважно особистість професіонала розглядається з точки зору двох підходів [13]. Згідно з діяльнісним підходом, особистість професіонала зазвичай розглядається в контексті відповідності вимогам пропонованої діяльності. Вони визначають професійну поведінку особистості залежно від специфіки професійної діяльності. Саме діяльність розвиває не тільки відповідні навички та вміння, створює окремі функціональні системи, впливає на своєрідність психічних процесів, а й формує особистість загалом, її професійні характеристики та визначає професійний тип. Такий підхід, зазвичай, спрямований на пошук типового в особистості професіонала і використовується при профорієнтаційному консультуванні, виборі професії, у професіографії.

Особистісний підхід розглядає особистість професіонала з позиції її індивідуальних характеристик, що проявляються в професійній діяльності. У парі «діяльність-особистість» акцент зміщено з поняття «професійна діяльність» на поняття «людина-професіонал». Відповідно до нього, професійна діяльність розглядається не як основна детермінанта розвитку людини, а як можливість самовираження особистості. Такий підхід спрямований на саморозвиток, самоактуалізацію особистості фахівця, підвищення свободи вибору у професійному самовизначенні, формування індивідуального стилю роботи. Зазначений підхід підкреслює індивідуальність фахівця.

Роль і значення діяльності в житті людини визначає умови становлення професійної особистості. Діяльність створює умови для самореалізації та самоствердження особистості, пізнання навколишньої дійсності, забезпечення матеріального добробуту, створення матеріальних і духовних цінностей. Проте особлива важливість цієї діяльності виявляється в розвитку особистості, зокрема у формуванні її професійної спрямованості, ціннісних орієнтацій, стратегії поведінки, сенсу та стилю життя [15].

З точки зору А. Маркової,яка ґрунтовно досліджувала професійну сторону життя людини, професіоналізація є одним із аспектів соціалізації, так само як професіоналізм є одним із аспектів розвитку особистості.

А. Маркова розглядає можливі етапи та варіанти динаміки співвідношення соціального та професійного на прикладі особистісного та професійного самовизначення та саморозвитку так [2]:

- особистісне самовизначення формується раніше професійного. Вимоги професії формуються на основі особистісного самовизначення. Особисте самовизначення — це рішення людини щодо того, ким вона хоче бути, чого хоче, що може робити і чого від неї очікує суспільство. Якщо такаособистісна самосвідомість не розвинена, це утруднене професійне самовизначення. Тут процес соціалізації впливає на професіоналізацію;

- подальше професійне самовизначення людини уточнюється в залежності від індивідуально-психологічних особливостей і віку;

- після зміцнення, професійне самовизначення починає впливати на особистісне самовизначення, тому що, опанувавши професію, людина починає більш зріло ставитись і оцінювати себе. Стандарти професіоналізму впливають на стандарти оцінки людини. Можлива переоцінка ставлення людини до себе як до особистості;

- у міру досягнення людиною високого рівня професійної діяльності та успіху в ній, підвищується її загальна мотивація, актуалізуються потенційні навички та рівень домагань. Професія починає впливати на всі сфери людської психіки та особистості;

- характер міжособистісних стосунків, які налагоджує людина під час виконання професійної діяльності, впливає на індивідуальний розвиток людини та її вдосконалення як професіонала;

- професійна діяльність залежно від її перебігу впливає на індивідуальні риси характеру. Разом з урізноманітненням кар'єрних мотивів і професійних орієнтацій, розвиваються певні індивідуальні особливості. До прикладу, зазначається, що коли вчитель зосереджується на учнях, він розвиває діагностичні навички, коли він фокусується на колегах, він розвиває організаційні та комунікативні здібності, а коли він зосереджується на адмініструванні, він розвиває навички викладання;

- вид професійної діяльності визначаєособистісніхарактеристики людини. У роботі Б. Анаєва [4] узагальнено результати досліджень, які показують, що участь людей у професійній діяльності, яка має важливі спільні характеристики, може призвести до розвитку схожих рис особистості. Спільні професійні цілі, схожі умови праці та побуту, схожі умови життя, схожі шляхи поліпшення матеріального добробуту, професійного та соціального розвитку, традиції –це впливає на формування соціально-професійного типу особистості. Тому сама професія накладає свій відбиток на особистість людини;

- самовияв особистості відбувається не тільки у професії, але в окремих випадках реалізує себе в непрофесійних захопленнях (сім'я, хобі). У цьому випадку професійне і соціальне існують паралельно.

- невдачі та неуспішність у професійній діяльності можуть призвести до деформації особистості за умови, що процес її самореалізації відбувається у професії. Така людина засмучується через свої невдачі в професійній діяльності.

Якщо людина не намагається реалізувати себе в професії, а лише проводить час, то невдачі в професії її турбують менше. Велика кількість людей працює досить ефективно, але не для особистого саморозвитку, а лише для матеріального заробітку та підтримки свого існування;

- людина протягом життя адаптує свою професійну діяльність до своїх ціннісних орієнтацій. Зміна особистих установок і мотивації також впливає на професійний розвиток людини;

- у деяких випадках особистісні зміни або нові потреби можуть призвести до зміни кар'єри;

- побудова професійного життєвого сценарію, досягнення професійних висот, професійне старіння та відхід від професійної діяльності залежить від індивідуальних особливостей особистості;

– загалом, особистий простір ширший за професійний, особистий простір є основою професійного простору, він визначає початок, хід і кінець професійного.

Отже, соціалізація визначає зміст і хід професіоналізації людини. Разом з тим, професіоналізація протягом усього життя людини впливає на особистість, може її стимулювати і, навпаки, руйнувати, деформувати.

Ціннісні орієнтації особистості скеровують її поведінку та регулюють її зв’язки з соціальним середовищем [14]. Особливості відносин з суспільством, їхній успіх залежить від того, яких суспільних цінностей дотримується людина. Суть ціннісної регуляції діяльності полягає у тому, щоб індивідуальні та соціальні цінності були інтегровані в систему ціннісних орієнтацій особистості. Активність суспільних цінностей в системі ціннісних орієнтацій особистості є необхідною умовою розвитку особистості як члена соціуму. Тому на рівні свідомості конкретного індивіда цінності відіграють значну роль у регуляції його поведінки та дій.

Професійно-ціннісні орієнтації проходять тривалий шлях трансформацій від професійних інтересів до професійних цінностей, від професійно-ціннісного ставлення до детермінації професійного саморозвитку. 

Юнацький вік є тим періодом в житті особистості, коли активізується ціннісно-орієнтована діяльність. Відбувається професіональна орієнтація індивіда під дією його ціннісних орієнтацій. Останні не є сталими, вони теж знаходяться у стадії формування і розвитку. На професійний вибір старшокласника впливає усвідомлення власної системи цінностей, знання «предмета праці» та специфіки самої професії [3].

При прийнятті рішень щодо вибору професії вирішальним чинником є сформована система цінностей, яка є суб’єктивним стимулом у ставленні старшокласника до професій. Уміння визначати свої цілі та знаходити своє місце в житті є важливим показником особистісної зрілості в підлітковому віці. У період професійного самовизначення цінності обраних професій порівнюються та базуються на особистих поточних і потенційних можливостях індивіда. У процесі свого розвитку особистість поступово все більшого значення надає внутрішні рушійні сили, завдяки якій людина стає все більш самостійною у визначенні задач і напряму власного розвитку, у тому числі професійного самовизначення.

Аналіз теоретичних джерел (М. Велієв, І. Ісаєв, Є. Кряжев, Л. Магамадова, Є. Слободнюк, С. Хмара, Є. Шиянов та ін.) доводить, що професійні ціннісні орієнтації є особистісним утворенням, що відображаються у професійній свідомості індивіда, відображає систему установок, що характеризує ставлення особистості до професії, визначає зміст орієнтації особистості на цінності у професії та стимулює поведінку людини як суб’єкта професійної діяльності [9].

В основі формування професійно-ціннісних орієнтацій лежать потреби особистості, виражені необхідністю набуття певного професійного статусу.

Досліджуючи професійні ціннісні орієнтації, автори висловлюють різні точки зору. В. Сластенін, творець аксіологічного напряму професійної діяльності, одним із провідних, базових індивідуальних утворень вважав професійні ціннісні орієнтації, які пов’язані насамперед з високим рівнем усвідомлення та прийняття професійної діяльності. Під професійно-ціннісною орієнтацією автор розуміє властивості особистості, які дозволяють їй «задовольняти свої матеріальні та духовні потреби і служать орієнтиром у її суспільно-професійній діяльності, спрямованій на досягнення суспільно значущих гуманістичних цілей»[8]. Виходячи з цього визначення, В. Сластенін виокремлює наступні групи цінностей професійної діяльності: цінності, що відносяться до можливості влаштуватися в суспільстві і найближчому соціальному оточенні. До цієї групи відноситься, наприклад, визнання соціальної значущості професії або престижу професійної діяльності.

Друга група цінностей – це потреба систематично задовольняти партнерів, тобто тих, на кого спрямована взаємодія.

Цінності, що визначають самовдосконалення, поєднують у собі такі показники, як розвиток творчих здібностей, залучення до духовної культури, заняття улюбленою справою, що в кінцевому підсумку визначає саморозвиток особистості в професії. Ця група цінностей інтегрована з цінностями самовираження особистості в трудовому процесі і більшою мірою проявляється відповідно до професійної діяльності, відповідно до інтересів і можливостей особистості, яка її виконує. При цьому автор наголошує на цінностях утилітарно-прагматичної спрямованості, які особистість виявляє в мотивах самовизначення в професії та орієнтації на розвиток кар’єри.

Розглядаючи професійні ціннісні орієнтації як «систему професійних цінностей, визнаних особистістю і прийнятих нею як власні принципи, ідеали, переконання, установки і ставлення до специфіки професії», Є. Слободнюк розрізняє ціннісні орієнтації на групові професійні та особистісно-професійні [1]. Суттєвим аспектом професійно-ціннісної орієнтації в цьому випадку є ставлення людини до виконуваної професійної діяльності. За словами К. Абульханової-Славської, професійні цінності є основою життя людини, якою керується її самореалізація в роботі. При цьому центральними, значимими цінностями можуть бути матеріальна винагорода за виконання роботи, задоволення потреби в соціальному визнанні професії, способи самовираження в професії [11].

Г. Печерська пропонує розглядати професійно-ціннісні орієнтації в якості орієнтирів, на основі яких людина обирає, опановує та здійснює свою професійну діяльність. Тому професійні цінності відображають вимоги професії та суспільства до особистості професіонала [6].

На думку Н. Шемигон, професійні ціннісні орієнтації – це система стійкого ставлення особистості до праці, яка формуються на основі усвідомлених цінностей і втілюються у професійній діяльності, визначаючи її зміст і шляхи досягнення професійних цілей. Вони є одним з найважливіших елементів успішної професійної діяльності, тому що: сприяють професійно-особистісному розвитку, активізуючи внутрішні механізми особистості (потреби, інтереси, мотиви, установки); відіграють стратегічну роль у поведінці та діях, визначаючи напрями професійної діяльності; коригуютьдіяльність особи через оцінки, орієнтації, установки, забезпечуючи зв'язок особистісного і предметного на основі особистісної орієнтації [12].

Отже, ефективність професійної діяльності дорослої особистості залежить від структури її ціннісної орієнтації, яка включає два рівні цінностей: особистісні та професійно важливі, які регулюють професійну діяльність і впливають на її ефективність. Альтернативними цінностями професійної діяльності є економічні, соціальні та духовні цінності. Економічні цінності є центральними для багатьох видів професійної діяльності. Соціальні цінності виступають стандартами життя людини в світі інших людей. Духовні цінності відображають рівень розвитку людини, його внутрішні якості –моральність, порядність, самоповагу та ін., що виступають внутрішніми регуляторами поведінки.

Науковцями (І.Ф. Ісаєв, Є.М. Шиянов) виокремлено широкий спектр функцій професійних ціннісних орієнтацій. Розглянемо основні з них: сенсоутворюючу, оцінно-регулятивну та соціально-орієнтуючу [7].

Сенсоутворююча функція. Усвідомлення сенсу, значних моментів професійної діяльності як цінних собі надихає особистість, забезпечує її моральну стійкість і психологічну готовність до найскладніших моментів майбутньої діяльності, конфліктів. Це не означає, що людина не має конфліктних станів. Але конфлікти перетворюються на ціннісний рівень осмислення, тобто шляхом оцінки доцільності того чи іншого рішення.

Оцінно-регулятивна функція. Професійні ціннісні орієнтації дозволяють вибудувати у свідомості фахівця ідеальну модель своєї діяльності, яка стає орієнтиром у професійному самовдосконаленні. Ідеали, будучи внутрішніми, суб’єктивними критеріями оцінок, регулюють поведінку людини, її практичну взаємодію з об’єктивним світом.

Соціально-орієнтуюча функція. Система професійних ціннісних орієнтацій забезпечує соціально-психологічну адаптацію особистості, самовизначення у системі соціальних взаємозв’язків; стимулює прийняття суб’єктом функціонально-рольових розпоряджень, вимог, які пред’являються професією до його особистості; забезпечує включеність фахівця до професійної спільноти.

Інші автори розподіляють функції професійних ціннісних орієнтацій на особистісні (ендогенні) та соціальні (екзогенні). До першої групи відноситься регулятивна сфера, яка визначає і структурує потреби професіонала, і мотиваційна сфера. До другої групи функцій відносять індикативну адаптаційну функцію, яка сприяє орієнтації молоді на ринку праці та соціальному середовищі, і статусотворюючу функцію, пов’язану з процесами соціальної мобільності [10].

Отже, у процесі здійснення професійної діяльності та під час професійного зростання, ціннісні орієнтаціїособистості виконують низку важливих функцій, у тому числі визначають цілі та стратегії професійного розвитку; реалізацію певного стилю індивідуальної професійної діяльності; формування суб’єктивної та об’єктивної важливості праці для особистості та суспільства тощо.

Аналіз психологічних студій дозволив узагальнити визначення ціннісних орієнтацій, які є компонентом структури особистості, що відображає життєвий досвід, накопичений особистістю в індивідуальному розвитку, та являє собою серцевину свідомості, з огляду на яку особистістю приймаються рішення щодо важливих життєвих питань. Складовими ціннісних орієнтацій різні автори визначають: когнітивну, емоційну, поведінкову, творчу; або розподіляють їх за групами: цінності ставлення, творчості, переживання; цінності-цілі та цінності-засоби тощо.

На кожному етапі особистісного розвитку людина стикається з рядом факторів, які впливають на формування та розвиток системи ціннісних орієнтацій. Сферою перетину та взаємодії цих факторів є діяльність, Виявляючи, що є значимим для людини, ціннісні орієнтації є важливим фактором у мотивуванні діяльності та поведінки особистості.

Ціннісні орієнтації мають суттєве значення в професійній діяльності особистості, зокрема в її професійному зростанні. Професійне зростання – це розвиток людини у сфері своєї діяльності, набуття нових навичок та досвіду роботи, які можуть допомогти досягти успіху у кар’єрі, самореалізація. Ціннісні орієнтації особистості створюють систему, що формує ціннісну свідомість професіонала, що відображає ставлення до світу та професії. Вони регулюють соціальну поведінку шляхом визначення професійно важливих цілей і мотивації поведінки та дій, спрямованих на досягнення цих цілей.

Професійно-ціннісні орієнтації протягом життя людини трансформуються від професійних інтересів до професійних цінностей, від професійно-ціннісного ставлення до детермінації професійного саморозвитку. Професійне зростання дорослої особистості залежить від структури її ціннісних орієнтацій, яка включає два рівні цінностей: особистісні та професійно важливі, які регулюють професійну діяльність і впливають на її ефективність.

Список використаних джерел

1. Василенко М.Є. Професійно-ціннісні орієнтації як детермінанта службової поведінки співробітників правоохоронних органів //  Підготовка охоронців правопорядку в Харкові (1917-2017 рр.):зб. наук. ст. і тез доп. на наук.-практ. конф. до 100-річчя підготовки охоронців правопорядку в Харкові (м. Харків, 25 листоп. 2017 р.) / МВС України, Харків. нац. ун-т внутр. справ. – Харків, 2017. С. 73-74.
2. Вірна Ж.П. Мотиваційно-смислова регуляція у професіоналізації психолога: Монографія. – Луцьк: Ред-вид. відд. «Вежа» Волин. держ. ун-ту ім.Л.Українки, 2003. – 320 с.
3. Зінченко С.В. Роль«Я-концепцій» в особистісному самовизначенні дорослих // Європейський Союз – Україна: освіта дорослих: збірник матеріалів форуму до Міжнародних днів освіти дорослих в Україні. – К.-Ніжин, 2015. – С. 131-135.
4. Москаленко В.В. Соціальна психологія: підруч. для студ. ВНЗ Вид. 2-е, виправлене та допов. – К.: ЦНЛ, 2008. – 688 с.
5. Надибська О.Я. Суспільство та особистість: сутнісний характер інтересів й дій у процесі формування соціальних пріоритетів.// Ідея і дія: погляд Ф./П./П./С./: колективна монографія / за заг. ред. О.А.Івакіна, Д.В.Яковлева. – Херсон: Видавничий дім «Гельветика», 2017. – С. 78-90.
6. Печерська Г.О. Професійні ціннісні орієнтації вчителів. // Науковий вісник Миколаївського державного університету імені В.О.Сухомлинського. – Миколаїв, 2013. Сер.: Психологічні науки. – Т. 2. – №10. – С. 252-257.
7. Романюк Л. В. Ціннісні орієнтації: сутність, структура і психологічні механізми розвитку. – Камянець-Подільський: Абетка-НОВА, 2004. – 188 с.
8. Соціальна психологія: навч. посіб. для здобувачів ступеня бакалавра / Н. Ю. Волянюк, Г. В. Ложкін, О. В. Винославська, І. О. Блохіна, М. О. Кононець, О. В. Москаленко, О. І. Боковець, Б. В. Андрійцев; КПІ ім. Ігоря Сікорського. – Київ : КПІ ім. Ігоря Сікорського, 2019. – 254 с.
9. Федух І.С. Визначення змісту поняття «ціннісна орієнтація» у сучасній психолого-педагогічній науці. // Вісник Національної академії Державної прикордонної служби України, 2011. – № 3.
10. Шайгородський Ю. Ціннісні орієнтації особистості: формалізована модельцілісного, багатоаспектного аналізу // Соціальна психологія. – 2010. – № 1 (39). – C.94–106.
11. Шевенко А.М. Актуалізація професійно-ціннісних орієнтацій підлітків як метод їх соціокультурного зростання. // Удосконалення виховного процесу в закладах освіти як основа соціокультурного зростання дітей та молоді: матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції (м. Біла Церква, 29 травня 2020 р.) / за ред. Л. В. Канішевської, К. В. Плівачук. – Біла Церква: КНЗ КОР «КОІПОПК», 2020. – С. 195-198.
12. Шемигон Н.Ю. Формування ціннісних орієнтацій майбутніх педагогів у процесі професійної підготовки. – Автореф. дис... канд. пед. наук: 13.00.04. – Харків, 2008. – 21 с.
13. Aarto-Pesonen L., Tynjälä P. The core of professional growth in work-related teacher education. // The Qualitative Report, 2017, 22(12), 3334-3354.
14. Aguinis H., Kraiger K. Benefits of training and development for individuals and teams, organizations, and society. // Annual Review of Psychology, 200960, 451-474.
15. Billett S. Mimesis: Learning through everyday activities and interactions at work. // Human Resource Development Review, 201413(4), 462–482.
16. Guile D. The concept of «recontextualization»: implications for professional, vocational and workplace learning. // Learning, Culture and Social Interaction, 2019, 23, 1-11. – doi: https://doi.org/10.1016/j.lcsi.2019.100343.