ПРОБЛЕМИ МІЛІТАРНОГО САМОПРИЙНЯТТЯ ОСОБИСТОСТІ В СУЧАСНИХ НАУКОВО-ПСИХОЛОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕННЯХ

Гошовський Ярослав
доктор психологічних наук, професор, завідувач кафедри педагогічної та вікової психології, Волинський національний університет імені Лесі Українки

Поміж нагальної проблематики нашого загроженого війною соціуму виокремлюється коло психологічних досліджень, спрямованих на вивчення мілітарної психології особистості, зокрема специфіки формування і прояву мілітарного самоприйняття.

      Різнобічне і  детальне висвітлення проблеми мілітарної ідентичності й соціальної адаптації ветеранів АТО/ООС здійснено А. Артеменко і К. Батаєвою, які відзначають непересічну значущість цих особистісних і психосоціальних.  феноменів у контексті розвитку вітчизняної психологічної науки, зокрема для осмислення умов, причин і наслідків досвіду війни для життєвого шляху людини. Якомога повномірніше ототожнення військового з побратимами, з підрозділом дають змогу стати алаптивнішим і виживальнішим в екстремальних ситуаціях бойових дій. Засвоєння базових конструктів мілітарної ідентичності відбувається на рівні функціонування всіх компонентів самосвідомості, насамперед у плані якісного самооцінювання, побудови системи образів Я, зваженої (і головне – адаптованої до воєнних реалій) Я-концепції, переконливого прийняття самого себе як людини мілітарної, військового, бійця, воїна, захисника, переможця тощо [1]. У контексті мілітарної психології Kokun О., Pischko I., Lozinska N. за результатами дослідно-пілотного дослідження констатують відмінності витривалості військовослужбовців залежно від рівня керівного складу та бойового досвіду: Дослідники відзначають, що постійні екзистенційно небезпечні випробування, перманентні стресові умови виконання військовими своєї фахової діяльності  нагально потребують дуже високого рівня психофізичної витривалості. На репрезентативній вибірці (n=543) українських військовослужбовців вдалося встановити можливі відмінності у їхній витривалості, зокрема в залежності від рівня їхнього керівництва, посади та наявного бойового досвіду. Завдяки опитувальникам професійної витривалості і короткої шкали стійкості вдалося встановити, що чим вищий рівень лідерства у військовослужбовців, тим вища їхня витривалість. Зазначено, що це відбувалося на рівні вивчення військової посади до рівня командира роти. Структурно-функціональне наповнення загартованості військовослужбовців містило насамперед значне переважання прийняття професійного виклику. Іншим дуже важливим компонентом були професійний контроль і фахова відданість. Причому, як наголошують дослідники, ця частка складників професійної витривалості не відрізнялася у залежності від рівня лідерства військовослужбовців. Окремо констатовано, що достовірно вищу стійкість витривалості демонстрували досліджувані, які мають досвід участі в бойових діях як військове керівництво. Особливо це помітно в порівнянні з військовослужбовцями без досвіду бойових дій. Ототожнення себе як сильної людини, що зазнала небезпечного досвіду бойових дій, з успішими і результативно виживальними моделями витривалості дає військовому значно більшу рішучість і впевненість у своїй діяльності. Мілітарне самоприйняття, базоване на усвідомленій ідентичності з реальним собою, який воював,  стає запорукою глибшого й упевненішого, витривалішого й сильнішого самооцінювання, самоототожнення, самоприйняття [3]. Moeck, E. K., Takarangi, M. K. T., & Wadham, B. у спеціальному часописі для ветеранів висвітлили результати дослідження академічних результатів і благополуччя студентів-ветеранів. Здійснений дослідниками огляд масштабів окресленої проблематики дав підстави констатувати певну психологічну специфіку, закономірності  і відмінності в академічних успіхах комбатантів-ветеранів. Оскільки здобуття вищої освіти військовими ветеранами цілком закономірно трактується ними як шлях переходу до активного й успішного цивільного життя, то прийняття себе як студента не видається чимось негативним або принизливим. як здобувачі освіти ветерани зазвичай стають успішними і просоціальними активними студентами, які до того ж реузльтативно працюють і вчаться, адже мають різноманітний або й унікальний досвід завдяки мілітарному минулому. У навчанні їм властиві стійкість, дисциплінованість, витривалість тощо. Звичайно, фіксуються випадки, коли певна частика ветеранів входить до групи ризику, що зумовлено як проблемами психічного/фізичного здоров’я, так і набутим у минулому досвідом агресивності, сили, домінування та інших помежових поведінкових проявів. Дослідники акцентують увагу на тому, що комфортне соціодовкілля, доброзичливе ставлення до студентів-ветеранів, які мають труднощі в навчанні, забезпечує позитивні результати їхнього академічного зростання. Мілітарне самоприйняття і академічне самоприйняття корелюють на рівні просоціально вибудованих систем ставлення до особистості студента-ветерана, тому позитивне прийняття ним себе як представника університетської/академійної спільноти не заперечує мілітарну сакмоакцептацію.Навпаки, вони співмірно взаємодіють і збагачують одна одну та сприяють цілісності і різнобічності особистісного самоусвідомлення і самореалізації [6]. Як зазначають Spustek, H.,  Bodziany, M., Smolarek, М., Gołębiowski, М. першопочатки мілітарного самоприйняття закорінені у сприйманні себе як військової людини, ототожненні себе з «людиною в мудирі», прийнятті себе як надзвичайно важливої статусно-рольової постаті для забезпечення спокійного і гармонійного мирного існування своєї держави у найширшому значенні цього слова: від щасливої сімї до успішної країни. Рецепція себе на рівні зовнішності, прийняття власної тілесності у військовій формі виступає як запорукою формування результативного мілітарного самоприйняття, але й підставою для успішнішого самореалізування у військовій діяльності [7]. Maciejewski, J. у контексті аналізу зміни особистісних моделей польських військових з причини реорганізації збройних сил держави на межі тисячоліття зазначає, що відбулася певна модифікація зовнішньої ототожнювальної парадигми. Мається на увазі, що мілітарне самоприйняття польських офіцерів залишилося опертим на традиційні національні цінності, образи, стандарти, традиції, проте у зовнішніх векторах відбулася певна орієнтація на прийняття себе як члена офіцерського складу потужного і сучасного військового Північноатлантичного альянсу. Особлива увага повинна бути спрямована на навчання і виховання кадетів, курсантів, які мають сприймати себе як сильних, освічених і впевнених молодих людей у військових мундирах, приймати себе такими і відповідним чином реалізувати себе на рівні навчання у військових закладах, щоб згодом самоактуалізуватися у військовій професії [5]. Laberg, J. C., Ingjaldsson, J., Kobbeltvedt, T., & Hoverak, J.  відзначають, що військова ідентичність під час міжнародних операцій набувається і проявляється дуже специфічно, мілітарне самоприйняття формується в особливо гострих, кризових, екстремальних умовах, тому потрібно виважено і різнопланово вивчати його структуру та функції [4]. У дослідженні Greene-Shortridge, T.M., Britt, T.W., & Castro, C.A розкрито дуже складну проблему впливу стигми на становлення самосвідомості, зокрема самоприйняття військових. У ключі військово-медичного підходу розглянуто ракурс стигматизації як важливої проблем психічного здоров’я в армії. Нейтралізація і не засвоєння стигм,  не накладання її на інших і на себе називається важливим способом формування позитивного мілітарного самоприйняття військовослужбовця [2].

      Загалом, актуальна проблема мілітарного самоприйняття особистості знаходиться на початкових етапах свого вивчення та потребує подальших детальних і розгалужених теоретико-емпіричних досліджень з метою пізнання й наукової валідизації цього феномена.

 

Список використаних джерел :

1. Артеменко А., Батаєва К. (2022). Мілітарна ідентичність та соціальна адаптація ветеранів АТО/ООС: монографія. Харків: Вид-во ХГУ «НУА».  

2. Greene-Shortridge, T.M., Britt, T.W., & Castro, C.A. (2007). The stigma of mental health problems in the military. Military Medicine, 172:157-161. https://DOI: 10.7205/milmed.172.2.157

3. Kokun О., Pischko I., Lozinska N. Differences in military personnel’s hardiness depending on their leadership levels and combat experience: An exploratory pilot study. Military Psychology, 2022. https://doi.org/10.1080/08995605.2022.2147360

4. Laberg, J. C., Ingjaldsson, J., Kobbeltvedt, T., & Hoverak, J. (2005). Militær identitet under internasjonale operasjoner [Military identity during international operations]. Tidsskrift for Norsk Psykologforening, 42(4), 335-343.

5.Maciejewski, J. (2008). Sylwetka oficera Wojska Polskiego w dobie przemian ustrojowych. Kontekst socjologiczny. Socjologia. XLIV. 3079.  

6. Moeck, E. K., Takarangi, M. K. T., & Wadham, B. (2022). Assessing Student Veterans’ Academic Outcomes and Wellbeing: A Scoping Review. Journal of Veterans Studies, 8(3), pp. 104–119. DOI: https:// doi.org/10.21061/jvs.v8i3.327

7. Spustek, H.,  Bodziany, M., Smolarek, М., Gołębiowski, М. (2012). Obywatel w mundurze. Aksjologiczny wymiar funkcjonowania nowoczesnych sił zbrojnych, Wydawnictwo WSOWL, Wrocław. https://depot.ceon.pl/handle/123456789/2941

Коментарі до статті:
© inforum.in.ua, 2014 - 2024
+38 (068) 322 72 67
+38 (093) 391 11 36
inforum.in.ua@ukr.net