ФРУСТРАЦІЙНА ТОЛЕРАНТНІСТЬ ЯК ДЕТЕРМІНАНТНА ОСОБИСТІСНОЇ СТІЙКОСТІ

В сучасному світі, де стрес та тривожні стани стають невіддільною частиною життя, розуміння впливу травматичного стресу на когнітивні здібності та психічне здоров'я стає критично важливим завданням. Наукові дослідження вказують на те, що стрес може призвести до порушень уваги, пам'яті та розумового аналізу, а також сприяти розвитку психологічних проблем, таких як депресія та тривога. Зростаюча соціальна напруженість, війна та природні катастрофи підкреслюють актуальність вивчення стресових реакцій та розробки стратегій подолання їх негативних наслідків.

Дослідження розглядає проблему особистої стійкості та її вплив на когнітивні та емоційно-вольові функції людини. Особлива увага приділяється вивченню фрустраційної толерантності як ключового психологічного аспекту, який може визначити, наскільки ефективно особа долає стресові ситуації. Дослідження базується на теоретичних та емпіричних методах, використовуючи різноманітні психодіагностичні засоби.

Фрустраційна толерантність є ключовим аспектом психологічної стійкості особистості, що розглядається в контексті ситуаційного підходу. Це поняття визначається як здатність особистості витримувати фрустрації, тобто розчарування та невдачі, зберігаючи при цьому психологічну стійкість. Важливою характеристикою є здатність адекватно оцінювати ситуацію та передбачати можливі виходи з неї.

Толерантність до фрустрацій є динамічним явищем, що залежить від індивідуальних особливостей. Різні люди можуть виявляти різні реакції на однаковий рівень стресу. Важливо враховувати попередній досвід та здатність передбачати майбутнє як фактори, які впливають на цю толерантність.

Фрустраційна толерантність вважається пороговим рівнем стресу, перетин якого може викликати якісно нові впливи на поведінку особистості. Це ключове поняття визначає готовність особистості змінювати свої дії та реакції в умовах стресу, що важливо для забезпечення психологічної стійкості.

Особливу увагу слід приділити такому поняттю як "резистентність особистості", яка визначається не тільки впливом соціального оточення, але й ставленням особистості до навколишнього середовища та реакціями на критичні ситуації. "Внутрішня резистентність" вказує на здатність особи використовувати невдачі як конструктивні інструменти для особистісного розвитку.

Стресостійкість визначає здатність особистості ефективно подолати труднощі та сприймати стрес менш напружено. Це дозволяє особам із високим рівнем стресостійкості використовувати негативні ситуації для власного розвитку та вдосконалення.

Тривожність, що виникає під час складних часів, є поширеною психічною проблемою. Це стан може викликати порушення уваги, концентрації та інших когнітивних функцій, що може призвести до зниження продуктивності та здатності працювати. Тривожність також впливає на рішення та поведінку особи, збільшуючи схильність до ризикованого поводження.

У проведеному емпіричному дослідженні, спрямованому на розкриття взаємозв'язків між психоемоційними компонентами стресу та когнітивними здібностями, було виявлено низку цікавих та значущих паттернів, які варто докладніше розглянути.

Виявлено значущу позитивну кореляцію між інтегрованими показниками стресу та когнітивними здібностями, вказуючи на те, що у респондентів тривожність у несприятливі моменти асоціюється з поліпшенням їхніх когнітивних навичок.

Додатково виявлений позитивний кореляційний зв'язок між когнітивними здібностями та самооцінкою стійкості до стресу свідчить про те, що особи, які успішно контролюють свої емоційні реакції у стресових ситуаціях, мають більш розвинені когнітивні здібності.

 З іншого боку, негативний кореляційний зв'язок між когнітивними здібностями та показниками стресостійкості та ймовірністю дезадаптивності  свідчить про те, що високий рівень стресостійкості може асоціюватися з менш вираженими когнітивними здібностями.

Дослідження також звернуло увагу на відносини між самооцінкою особистої стресостійкості та емоційним станом. Знайдено достовірну негативну кореляцію між самооцінкою стресостійкості індивідів та їх самопочуттям, активністю та настроєм. Цей факт потребує додаткового вивчення, особливо з урахуванням достовірного негативного зв'язку між самооцінкою стресостійкості та стресостійкістю за методикою "Схильність до стресу".

Важливим аспектом виявились взаємозв'язки між самооцінкою стресостійкості та ймовірністю низького рівня адаптації, що визначається як досить суперечливий показник і вимагає подальших досліджень.

З метою попередження, підтримки та запобігання кризовим переживанням, важливо сприяти розвитку фрустраційної толерантності як особистісної якості, спрямованої на опір впливам деструктивних чинників. Це може бути досягнуто за допомогою різноманітних спеціальних заходів, таких як комунікативні тренінги, тренінги особистісного зростання, рефлексивні тренінги, індивідуально-консультативна допомога, групові форми організації дозвілля за інтересами, а також участь у творчих проєктних групах та інші.

Таким чином,  дослідження підкреслюють значущість фрустраційної толерантності в контексті психологічної стійкості особистості. Отримані результати вказують на те, що це поняття є ключовим аспектом, який визначає, ефективність особистості у подоланні наслідквв фрустраційних станів, розчарування та невдачі, зберігаючи при цьому психологічну стійкість.

Динаміка фрустраційної толерантності визначається індивідуальними особливостями, а також здатністю передбачати та адекватно оцінювати ситуації стресу. Важливою є ідея, що фрустраційна толерантність може бути розглянута як пороговий рівень стресу, перетин якого може суттєво вплинути на поведінку та реакції особистості.

Особливу увагу слід звернути на "резистентність особистості" та "внутрішню резистентність", які визначають вплив соціального оточення та ставлення особистості до навколишнього середовища. Ці аспекти підкреслюють важливість психологічної готовності змінювати дії та реакції в умовах стресу.

За отриманими результатами, стресостійкість визначає здатність особистості ефективно подолати труднощі та сприймати стрес менш напружено. Це важливо для використання негативних ситуацій як конструктивних інструментів для особистісного розвитку та вдосконалення.

Таким чином, сформовані висновки стосовно фрустраційної толерантності підтверджують, що високий рівень цієї якості сприяє більш сприятливому подоланню адаптаційної кризи в умовах несприятливих ситуацій. Перспективи подальших досліджень вбачаємо у вивченні вікових особливостей фрустраційної толерантності.

Список використаних джерел

1. Березюк Г. Емоційний інтелект як детермінанта внутрішньої свободи особистості. Психологічні студії Львівського ун-ту. 2002. С.20-23
2. Жадан І., Шовкопляс Н. Толерантність в системі ставлень суб’єкта політичної активності. Соціально-психологічний вимір демократичних перетворень в Україні. За ред. Максименка С.Д., Циби Ю.Ж. та ін. К.: Український центр політичного менеджменту, 2003. 512 с.
3. Корольчук М. С. Психофізіологічні засади дослідження стресостійкості особистості. URL http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Vchdpu/psy/2011_94/Korol1.pdf
4. Кравцова О.К. Стресостійкість особистості як психологічний феномен: основні теоретичні підходи. Вісник післядипломної освіти. Випуск 7(36) «Серія «Соціальні та поведінкові науки». URL: https://doi.org/10.32405/2522‐9931
5. Кучеренко С. М. Емоційна стійкість як один з факторів забезпечуючи успішність діяльності в особливих умовах. / Проблеми екстремальної та кризової психології. Збірник наукових праць. Харків: НУЦЗУ, 2013. Вип. 13. С. 146–154.
6. Попик Ю.В. Формування фрустраційної толерантності у менеджерів освіти в умовах спільної діяльності : дис. канд. психол. наук. Київ, 2008. 253 с.
7. Репнова Т.П. Феномен емоційної зрілості і кризи розвитку. Практична психологія і соціальна робота. 2004. № 4. С. 27
8. Холодова О.В. Психологічні засоби запобігання та корекції фрустрації у професійній діяльності молодих учителів : автореф. дис. … канд. психол. наук : 19.00.05 ; Інститут психології ім. Г.С. Костюка АПН України. Київ, 2003. 18 с.
9. Чижиченко Н. М. Фрустраційна толерантність особистості як афективний компонент оптимізму. Психологія і особистість. 2016. № 2 (10) Ч. 2 C. 147
10. Швачко О.В. Толерантність як психолого-соціальний феномен. Соціологія : теорія, методи, маркетинг 2001. № 2. С. 154-170.