Серед нагальної проблематики сучасного вітчизняного соціуму, який перманентно відчуває на собі гнітючий тиск воєнних реалій, окремого науково статусу набуває проблема надання психологічної допомоги людям. Одним із плідних підходів, який перевірений часом та означений позитивним «лікувальним» ефектом, є бібліотерапія, яка дає змогу отримати певну розраду, релаксацію, спокій, а завдяки додатковим механізмам аутосугестії дозволяє поринути у «внутрішню робінзонаду» як своєрідну втечу/самовтечу хоча б на короткий час з метою уникнення дратівливого й негативного реального стану справ. Таке відволікання з метою акумулювання психоенергетичних потенціалів організму та вироблення стратегій і тактик життєствердної самореалізації розглядається як одна з найважливіших переваг допомагальних практик бібліотерапевтичного дискурсу [1; 2].
У ракурсі нашої уваги - аналітичне охоплення ключових векторів окресленої проблематики з урахуванням як вітчизняних, так і зарубіжних дослідницьких студій.
Марценюк М.О. (2020), висвітлюючи проблему застосування терапевтичних можливостей бібліотерапії як сучасного результативного методу психологічної допомоги, здійснила широкий огляд джерелознавчої бази з окресленої проблематики. Дослідниця акцентується визначальну роль психології читацтва як окремої галузі сучасної психологічної науки, детально розкриває особливості становлення бібліологічної психології. Також презентовано підходи, в яких обґрунтовується складний функціональний механізм «проекція книги», тобто рецепція книги насамперед корелює з особистісним досвідом, який є різним у різних людей та виступає певною рамкою, яка спонукає читача віднаходити якраз те, що йому психологічно близьке і споріднене. До речі, виокремлено три найважливіші ракурси сучасної бібліотерапії : 1) бібліознавчий, суть якого полягає в тому, що бібліотека для людини з розладами здоровя стає центром, який допомагає пережити психофізичні страждання, спричинені хворобою; 2) бібліотерапевтичний як психотерапевтичний засіб для зниження негативного впливу неврозів, депресій тощо; 3) власне бібліотерапія як допоміжна і/або рівноправна складова лікування неврозів, соматичних захворювань тощо завдяки співпраці з лікарем-психотерапевтом і бібліотекарем як фахівцем, що здійснив спеціальний курс навчання та є компетентним помічником. Авторкою маніфестовано, що бібліотерапія допомагає протидіяти різновидовим стресом і стресорам, посилює психозахисну опірність організму, зокрема із застосуванням психологічного захисту та копінг-стратегій і копінг-технік. Констатовано, що за допомогою бібліотерапії постає змога істотно знизити індивідуальну й соціопсихічну напруженість, болісне переживання вікових, сімейних, професійних конфліктів і криз тощо [3].
Pehrsson, D.E., & McMillen, P. (2005) відзначають, що у процесі задіяння бібліотерапії важлива роль належить інструментам оцінювання, тобто ключовий акцент потрібно робити на вдосконаленні фахової підготовки консультантів до терапевтичного курсу. По суті, як стверджують автори, йдеться про своєрідне мистецтво в психотерапії, тому наявність висококваліфікованих спеціалістів є запорукою успішного заcтосування цього терапевтичного підходу як дієвого й результативного для зниження та нейтралізації негативних психостанів, зокрема фрустрації, депресії, стресу, різновидової тривожності тощо. Дослідники вважають, що бібліотерапія має тривале минуле, зокрема ще з часів, коли Аристотель запропонував поняття емоційного катарсису, вже можна вести мову про роль мистецтва читання як способу, який спроможний принести користь психоемоційному благополуччю як творця, так і читача. Згадано доробок З. Фройда, насамперед його міркування про те, що не він, а творчі люди - художники, письменники, першими запропонували людству виявляти пласти несвідомого як у творах мистецтва, так і у власному психічному світі. Як і арттерапія, танцювальна та музична терапія, використання літератури, процесу читання художніх на інших творів у психотерапевтичному дискурсі, має усталені традиції та чітко зафіксовані результати на рівні медико-психологічної практики. Тому автори пропонують затвердити центри терапевтичного навчання і/або акредитації, фахівці яких, володіючи інструментарієм для систематичного оцінювання впливу літератури під час її терапевтичного застосування, можуть надавати корисну й цінну інформацію, яка повинна бути включена в навчально-терапевтичні модулі для аспірантів і студентів-психологів [8].
Ackerson, J., Scogin, F., McKendree-Smith, N., & Lyman, R. D. (1998) пишуть про те, що когнітивна бібліотерапія є результативним засобом для протидії та надання психологічної допомоги у випадках легкої та помірної підліткової депресивної симптоматики. Крізь призму клінічного консалтингу дослідники розривають усі переваги інтелектуального читання для зниження рівня депресії в дітей, які перебувають на дуже складному віковому етапі онтогенезу та зазнають численних проблем внаслідок дії пубертату, криз самоусвідомлення, особистісного нонконформізму тощо [4].
Butterworth, M. D., & Fulmer, K. A. (1991) стверджують, що базові стратегії психологічного втручання у вирішення негативних і травмівних наслідків впливу насильства в сім'ї на дітей повинні обов’язково включати бібліотерапевтичні підходи. Завдяки цьому можна досягнути своєрідного сублімаційно-заміщувального ефекту, коли психотравма істотно нейтралізується «розчиненням» у захопливих історичних, пригодницьких, казкових сюжетах, композиціях і колізіях героїв книг [5].
Jasmine-DeVias, A. (1995) зазначає, що бібліотерапія – це насамперед книги, які допомагають дітям жити, радіти, вірити і працювати навіть незважаючи на деякі негативні наслідки жорстокого поводження з ними і зневаги до них. Бібліотерапевтичний підхід визнається одним із найуспішніших для вирішення таких складних і травмівних проблем дитячої психіки [7].
Pehrsson, Dale-Elizabeth, Allen, Virginia B., Folger, Wendy A. , McMillen, Paula S. (2007) зазначають, що передпідлітковий вік є дже складним етапом особистісного становлення, тому, якщо він ускладнюється або загрожується наслідками розпаду нуклеарної сімї, в яку входить дитина, або розлучення, батьків, то можливі вкрай негативні насліди для її психо- і соціогенези. Діти беззаперечно і нагально потребують психоконсультаційного втручання, а одним із найдоцільніших і найрезультативніших називається бібліотерапія. Запропоновано детальний і виважений аналіз причинно-наслідкової бази застосування бібліотерапії, висвітлено конкретні й ефективні методи і матеріали [9].
Про подібне йдеться й у дослідженні Early, B. P. (1993), в якому стверджено цілющу магію міфу, тобто алегоричні казки запропоновано застосовувати як бібліотерапевтичний засіб у наданні психологічної допомоги та лікуванні дітей у ситуації розлучення. Крізь призму соціально-психологічної роботи з такими дітьми рекомендовано враховувати проективно-алегоричну сутність механізму перенесення як феномену в практиці психодинамічної галузі психології, який фіксує та забезпечує несвідоме перенесення своїх раніше пережитих почуттів і ставлень, які проявлялися до однієї людини (особи, постаті, тварини, казкового героя та ін.), зовсім на іншу особу, зокрема на психолога, психотерапевта чи бібліотерапевта [6].
Вважаємо, що бібліотерапевтичний дискурс дуже актуальний для сучасності й має потужні перспективи свого задіяння для психологічно-підтримувальної санації нашого соціуму, адже дає змогу надавати різнобічну психологічну допомогу людям із вразливих категорій, насамперед дітям.
Список використаних джерел:
1.Бібліотерапія, як метод психологічної корекції: список книг, кому корисна. URL : https://ac.org.ua/9521.
2.Бібліотерапія. URL : http: //megalib.com.ua/content/259_37_Biblioterapiya.html.
3.Марценюк М.О. (2020). Терапевтичні можливості бібліотерапії як сучасного методу психологічної допомоги. Вчені записки Тернопільського національного університету ім.. В.І. Вернадського. Серія Психологія. Том 31 (70) № 4. 218-223.
4.Ackerson, J., Scogin, F., McKendree-Smith, N., & Lyman, R. D. (1998). Cognitive bibliotherapy for mild and moderate adolescent depressive symptomatology. Journal of Consulting&Clinical Psychology, 66(4), 685-690.
5.Butterworth, M. D., & Fulmer, K. A. (1991). The effect of family violence on children:
Intervention strategies including bibliotherapy. Australian Journal of Marriage &
Family, 12(3), 170-182.
6.Early, B. P. (1993). The healing magic of myth: Allegorical tales and the treatment of children of divorce. Child & Adolescent Social Work Journal, 10(2), 97-106
7.Jasmine-DeVias, A. (1995). Bibliotherapy: Books that can play a role in helping children work
through some of the effects of abuse and neglect. New England Reading Association
Journal, 31(3), 2-17.
8.Pehrsson, D. E., & McMillen, P. (2005). A Bibliotherapy Evaluation Tool: Grounding counselors in the therapeutic use of literature. Arts in Psychotherapy, 32(1), 47-59.
9.Pehrsson, Dale-Elizabeth, Allen, Virginia B., Folger, Wendy A , McMillen, Paula S. (2007). Bibliotherapy With Preadolescents Experiencing Divorce. The Family Journal 15(4):409-414. DOI:10.1177/1066480707305352
inforum.in.ua@ukr.net