ПРОБЛЕМАТИКА ОСОБИСТІСНОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ В ЮНАЦЬКОМУ ВІЦІ

Актуальність теми. В умовах розвитку сучасного суспільства неабияка увага приділяється становленню особистісної ідентичності в юнацькому віці.  Формування ідентичності особистості дозволяє усвідомлювати себе у всьому багатстві своїх відносин до навколишнього світу. Особистісна ідентичність є важливою для здоров’я та самопочуття юнаків, оскільки вона визначає їх уявлення про себе та свій статус у суспільстві. Проблеми з формуванням ідентичності можуть призвести до почуття розгубленості, невпевненості, депресії та тривоги.

Тому, формування особистісної ідентичності в юнацькому віці впливає на становлення особистості юнаків, їхнього «Я» та ролі в суспільстві і тому ця тема є актуальною для вивчення та потребує теоретичного дослідження даної проблематики.

Мета дослідження полягає у теоретичному аналізі проблеми особистісної ідентичності в юнацькому віці.

Виклад основного матеріалу. Особистісна ідентичність - це сукупність уявлень про себе, які формуються протягом життя і складаються з різних елементів, таких як особистісні якості, переживання, досвід, цінності, ставлення до себе та інших людей, соціальні ролі, професійні та особисті цілі. Особистісна ідентичність може бути стійкою або змінюватись у залежності від життєвих обставин, досвіду та розвитку особистості в юнацькому віці.

З даної проблематики науковцями розкрито зміст та особливості ідентифікації з позиції різних психологічних напрямків (О. В. Мачинська) [4]. Крім того, розкрито особливості процесу формування ідентичності та самоідентичності як важливих механізмів конституювання особистості (О. А. Зубчик) [1].

Поява терміну «ідентичність» пов’язана з іменами Е. Еріксона та Е. Фромма [5]. Поняття «ідентичність» страждає на певну невизначеність. В одних випадках ідентичність розуміється як сукупність самобутніх характеристик людини, в інших – як самоідентичність, самосвідомість, усвідомлення відмінності від інших суб’єктів, суб’єктивний еквівалент «Я».

Особистісна ідентичність сприяє внутрішній узгодженості змісту «Я», його зовнішнім проявам (вчинкам), здійснює адаптацію «Я» до оточення з метою заспокоєння базової потреби бути прийнятим і визнаним у ньому. Один із перших дослідників ідентичності Е. Еріксон [5] говорив, що ідентичність досягає цілісності, завершеності, кульмінації в своєму розвитку в пубертатний період, проте вона й надалі змінюється, набуває нових вимірів. Автор важливим механізмом формування ідентичності вважав послідовну ідентифікацію дитини з дорослими, які складають необхідну основу розвитку психосоціальної ідентичності в юнацькому (студентському) віці [5, с. 344].

Юнацький вік, за Е. Еріксоном [5], будується навколо кризи ідентичності. Сама криза складається з ряду ідентифікацій, виборів, самовизначень. Ідентичність – «почуття самототожності, власної істинності, повноцінності, здатності до повноцінного вирішення завдань, що постають на кожному етапі розвитку».

Особистість юнака намагається сформувати єдину картину світосприйняття, в якій усі цінності й оцінки мають бути синтезовані. В ранній юності індивід прагне до переоцінки самого себе, стосунків з близькими людьми, з суспільством у цілому в фізичному, соціальному й емоційному планах з метою виявити різні грані своєї Я-концепції і стати нарешті самим собою та самоідентифікуватися.

Пошук ідентичності може відбуватися по-різному. Деякі молоді люди на шляху тривалих пошуків ідентичності стикаються зі значними труднощами. Нерідко ідентичність здобувається лише після довгих і виснажливих проб та помилок.

У ряді випадків людині так і не вдається досягнути справжнього відчуття особистої ідентичності. Головною небезпекою, якої, на думку Еріксона, повинна уникнути молода людина в цей період, є розмивання відчуття свого «Я» внаслідок розгубленості, сумнівів у можливостях скерувати своє життя в потрібне русло.

У статті «Соціальна та особистісна ідентичність: Соціально-філософський аналіз» О. Литвинчук [3] дає наступне визначення поняттю «ідентичність» – структура, що розвивається протягом усього життя та змінюється в прогресивному й регресивному напрямках, проходить через подолання криз. Ідентичність виступає як первинна й необхідна умова для розвитку особистості, зокрема, в юнацькому віці. Виділяють два аспекти ідентичності: соціальний та особистісний, які можна назвати двома гранями ідентичності.

Особистісна ідентичність входить у структуру соціальної ідентичності. Вона сприяє внутрішній узгодженості змісту «Я» з його зовнішніми проявами (вчинками особи), здійснює адаптацію «Я» до оточення з метою задоволення базової потреби бути прийнятим і визначеним у ньому [3, с. 197].

В свою чергу, І. Я. Іванюк [2] у статті «Становлення ідентичності особистості в контексті зарубіжної психології» використовує виокремленні А. Ватерманом чотири сфери життя, найбільш значущі для формування ідентичності: 1) вибір професії і професійного шляху; 2) схвалення і переоцінка релігійних і моральних переконань; 3) формування політичних поглядів; 4) прийняття набору соціальних ролей, включаючи статеві ролі і очікування відносно шлюбу і батьківства [2].

Висновки та перспективи подальших досліджень. У ході теоретичного аналізу проблематики особистісної ідентичності в юнацькому віці, встановлено, що більшість дослідників відзначають, що юність це завершальний етап формування особистості, етап самовизначення та вибору свого життєвого шляху. Перед юнаками постає необхідність самовизначення та вибір свого життєвого шляху. Основним новоутворенням у цьому віці є відкриття власного Я, розвиток рефлексії, усвідомлення своєї індивідуальності, налаштованість на побудову власного життя, розвиток самовизначення.

Перспективу подальших досліджень вбачаємо у емпіричному вивченні особистісної ідентичності та вплив на становлення особистості юнаків. Для подальшої діагностики повинен бути використаний комплекс емпіричних методик, методів математичної статистики, що дозволяють оцінити наявність чи відсутність впливу особистісної ідентичності на становлення особистості юнаків.

Джерела та література:

1. Зубчик О. А. Ідентичність, самоідентичність та темпоральність // Вісник Київського нац. ун. ім. Т. Шевченка. – С. 110-114.
2. Іванюк І. Становлення ідентичності особистості в контексті зарубіжної психології/ І. Іванюк // Освіта регіону : політологія, психологія, комунікації : український науковий журнал / Ун-т «Україна»; Всеукр. Асоціація політичних наук. – Київ, 2010. – № 1. – С. 112-116.
3. Литвинчук О. Соціальна та особистісна ідентичність: соціально-філософський аналіз / О. Литвинчук // Наукові записки [Національного університету «Острозька академія»]. Сер. : Філософія. - 2011. - Вип. 8. - С. 195-202.
4. Мачинська О. В. До проблеми ідентифікації особистості // Практ. Псих. та соц. роб. – 2000. – №7. – С. 28-30.
5. Erikson, E. (1968). Identity: Youth and crisis. New York: W. W. Norton & Company.