САМООЦІНКА ТА СПІВЗАЛЕЖНА ПОВЕДІНКА ОСОБИСТОСТІ

Актуальність. В складні часи сьогодення особливо гостро постає проблема самооцінки. Тривалий карантин, пов’язаний з захворюваністю на COVID-19, дистанційна робота та навчання, війна та невідомість – все це може мати неабиякий вплив на ставлення до себе.  Також, це може негативно відбиватися на відносинах з іншими. В тому числі, провокувати співзалежну поведінку,  характерним проявом якої може стати надання переваги потребам інших, а не своїм особистим, низький рівень турботи про себе [2], залежність від оцінки інших, схильність до упереджених суджень про себе [1]. Все зазначене вище може значно впливати на здатність підтримувати здорові та повноцінні стосунки та призводити до появи тривоги та депресії [2]. Тож, постає нагальна потреба в дослідженні проблеми самооцінки та співзалежної поведінки особистості.

Мета дослідження полягає у вивченні самооцінки та співзалежної поведінки особистості.

Методи та база дослідження. Для емпіричного дослідження самооцінки використовувалися: опитувальник для визначення самооцінки Уайнхолд. Для визначення рівня співзалежності індивідів використовувалась шкала співзалежності Спанна та Фішера. Базу дослідження склала вибірка з 54 респондентів.

Результати дослідження за шкалою співзалежності Спанна та Фішера дозволили виділити серед випробуваних групи за рівнем їхньої схильності до співзалежної поведінки: особи з високою, помірною та низькою схильністю до співзалежної поведінки. Більшості досліджуваних (60 %) в нашій вибірці притаманна помірна схильність до співзалежної поведінки. Висока співзалежність була виявлена у 17 % респондентів, низька - у 23 %. Співзалежність оцінювалась під призмою наявності у осіб дисфункціональної моделі відносин з іншими.

За результатами аналізу даних, отриманих за допомогою опитувальника для визначення самооцінки Уайнхолд, було виявлено, що середній бал загального показника рівня самооцінки у осіб з високим рівнем схильності до співзалежності складає 61, що відповідає низькому рівню самооцінки в декількох сферах життя. 67 балів виявлено у людей с помірним рівнем схильності до співзалежної поведінки, що також є показником низького рівня самооцінки в декількох сферах життя. А 79 балів, тобто висока самооцінка в більшості сфер життя, було виявлено в індивідів, в яких низька або немає схильності до співзалежності.

Щодо інших шкал опитувальника, а саме: уміння встановлювати контакт, мистецтво прийняття себе, вміння впливати на оточуючих, мистецтво постійності, - було виявлено наступне. В осіб з високим рівнем співзалежності вміння встановлювати контакт складає 16 балів, що відповідає середньому рівню вираженості показника; в осіб з помірною схильністю – 17 балів, тобто, також середній рівень. В осіб, у яких низька або немає схильності до співзалежності – 20 балів, що є показником високого рівня розвитку вміння ефективно встановлювати зв’язок із самим собою та з іншими людьми.

Мистецтво прийняття себе на високому рівні (20 балів) було виявлено в осіб, у яких не спостерігається схильність до співзалежної поведінки. На противагу цьому, індивіди с сильною тенденцією до моделей дисфункційних відносин мають середній рівень вираженості показника (16 балів), так само як і особи з помірною схильністю (17 балів). Це може свідчити про те, що люди з високою самооцінкою визнають різницю між собою та іншими людьми, вони поважають право інших людей бути різними і серйозно ставляться до своїх власних почуттів та поведінки, навіть якщо вони відрізняються від інших.

Особи з виявленою схильністю до співзалежності мають середній рівень вміння впливати на оточуючих (15 балів), так само як і група з помірним рівнем вираженості показника (17 балів). Індивіди, в яких немає схильності до співзалежності мають виражене вміння впливати на оточуючих (20 балів), управляти подіями, що відбуваються з ними самими та іншими людьми, і ефективно зупиняти їх, якщо вони небажані.

Нарешті, постійністю, тобто здатністю підтримувати позитивне уявлення про себе, а також хороше ставлення до себе незважаючи на невдачі на високому рівні володіють особи з низькою або відсутньою схильністю до співзалежної поведінки (18 балів). У свою чергу, середній рівень мистецтва постійності мають особи з помірною (16 балів) та високою співзалежністю (15 балів).

Висновки. Дослідження показало, що представники нашої вибірки з високим рівнем схильності до співзалежної поведінки мають низьку самооцінку, середній рівень вміння встановлювати контакт, впливати на оточуючих, постійності, мистецтва приймати себе. Особи, які мають помірну схильність до співзалежної поведінки, виявили подібні до групи з високою схильністю характеристики. Зрештою, особи, в яких було виявлено низьку схильність до співзалежної поведінки мають високі показники за такими показниками, як самооцінка, вміння встановлювати контакт, мистецтво прийняття себе, вміння впливати на оточуючих, мистецтво постійності. Отже, в сучасних умовах, ця тема залишається вкрай актуальною та вимагає поглиблення досліджень.

Джерела та література:

1. Сушко Д. Співзалежна поведінка особистості у контексті наукових досліджень // Науковий часопис НПУ імені М.П. Драгоманова. Серія 12. Психологічні науки. Вип. 8(53), 2019. С. 107-112.
2. Orbon M., Basaria D., Dewi F., Gumarao M., Mergal V., Heng P. Codependency Among Family Members as Predicted by Family Functioning and Personality Type // Proceedings of the International Conference on Economics, Business, Social, and Humanities. Atlantis Press, 2021. P. 1388-1393.