ДО ПИТАННЯ ТЮТЮНОВОЇ ЗАЛЕЖНОСТІ ОСОБИСТОСТІ

Розповсюдження та використання тютюну й нікотину є однією із найбільш актуальних проблем сьогодення.  Згідно Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) паління є поширеною тютюновою епідемією. За даними ВООЗ саме тютюнопаління є однією із основних причин смертності та фактором ризику виникнення соматичних захворювань. Статистичні дані свідчать, що близько 1,3 мільярда людей в усьому світі вживають тютюн.

У Європу тютюн проник з Америки в XVI столітті. Але початок його вживання відходить в далеке минуле. На Американському континенті тютюн використовувався аборигенами; його спеціально вирощували для релігійних церемоній, існував навіть бог тютюну. Проте справжнє значення тютюнового листя загублене і невідоме європейцям і до цього дня.

Жан Ніко зацікавився тютюновою рослиною і в 1560 р. привіз його у Францію. Він висловив думку про те, що тютюн має лікувальні властивості. Однак, вже незабаром виникли серйозні сумніви стосовно користі тютюну для здоров’я.

 У багатьох країнах світу, зокрема і в Україні, проблема тютюнопаління передбачає боротьбу з цим явищем на державному рівні, що передбачає створення програм профілактики та попередження формування цієї шкідливої звички та [1]. Державна  політика  з  контролю  над  тютюном  в  Україні здійснюється згідно  Рамкової   Конвенції  ВООЗ  із  боротьби  проти  тютюну та регламентується Законом України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров’я населення» та іншими    законодавчими    актами,   націленими    на   вирішення   проблеми попередження  та  обмеження  тютюнопаління. В Україні у 2008 році ухвалено Концепцію Державної цільової соціальної  програми  зменшення  шкідливого  впливу  тютюну  на  здоров'я населення  на  2008-2012  роки.  Ця  платформа  завбачувала  виконання  провідних стратегій  подолання  тютюнової  епідемії  (МPOWER),  визначених  ВООЗ. До цієї програми були включені такі заходи:  моніторинг вживання тютюну і програми  профілактики; захист людей від вживання тютюну;  пропозиція надання  допомоги  з метою  припинення  вживання  тютюну; інформування  про  небезпеки,  пов'язані  з  тютюном;  забезпечення  дотримання заборон на рекламу, стимулювання продажу й спонсорство тютюну; підвищення податків на тютюнові вироби [1].

Слід зазначити, що окрім програм, що реалізуються на державному рівні, в багатьох країнах світу, зокрема і в Україні, активно проваджуються громадські  ініціативи щодо боротьби з палінням. Однією з них є ініціатива оголошення  31 травня Всесвітнім днем без тютюну (World No  TobaccoDay) (1988 р.)

Однак, статистичні дані свідчать, що в  Україні  незважаючи  на  позитивну  динаміку  відмови  від  паління,  його поширеність  досі  залишається  досить високою. Згідно  Інформаційного бюлетеня по боротьбі проти тютюну ВООЗ (2017 р.) в Україні палить 10,6 млн. дорослих,  що  включає  48,0%  чоловіків  та  12,8%  жінок [10].   Результати опитування  Державної  служби  статистики, яке було проведено у  2017  році показують, що  в  Україні щодня палить кожен п'ятий українець (18,7%) у віці 12 років і старше, з яких 38% курять понад 20 років. Середній вік ініціації паління в усьому світі давно становить (залежно від регіону) 12–13 років [7]. 

Традиційно  у сучасній психологічній науці тютюнопаління  та тютюнова  (нікотинова) залежність  тлумачаться  як проблема особистості: визначено клінічні прояви та форми тютюнової залежності (В. Левшин, В. Смирнов, І. Сосін, О. Сперанська), описані мотиваційні та соціально-групові  чинники  залучення  до  паління  (М. Елдерс,  О.Сизанов, І. Фурманов,  О. Харькова,  В. Хрипович,  Ч. Цитренбаум  зі  співав.  та  ін.); індивідуально-психологічні     характеристики     курця     (Е. Аймакова, С. Гаркушенко, К. Дубровінська, О. Жигеу, В. Позняков, В. Хромова та ін.), широко відображено дані про шкоду паління для здоров’я та рекомендації щодо   відмови   від   нього   (Т. Андрєєва,   С. Баранова,   А. Демін, К. Дубровінська, С. Зайцев, А. Карр, В. Левшин, П. Маккена, Ю. Татура, О. Чучалін, та ін.).

Вивчаючи феномен тютюнопаління, можемо зазначити, що наукова розвідка феномену  тютюнопаління реалізується у таких напрямках: як  категорія шкідливої  звички,  тютюнової  (нікотинової)  залежності  та  тютюнової  поведінки (тютюнової адикції).

Здійснюючи теоретико-методологічний аналіз феномену тютюнопаління ми бачимо, що у деяких наукових дослідженнях воно інтерпретується як  шкідлива  звичка особистості. Психологічний аспект формування  якої визначається   не   самими   діями,   а   емоційно-позитивними   станами,   що супроводжують ці дії [11].

Проаналізувавши конструкт «шкідлива звичка» можемо зазначити, що означений феномен має такі ознаки та характеристики: форма  соціальної  поведінки,  що  характеризується  регулярністю;  саморуйнівна  поведінка, яка  виконується, незважаючи  на  те,  що  приносить  шкоду особистості; є проявом  психологічного  дискомфорту; пов’язана  із  дією  несприятливих  мікросоціальних, соціально-психологічних   та   індивідуально-біологічних   чинників;   заважає  соціальній  самореалізації  та  може  завдавати  шкоди оточуючим (навколишньому середовищу) [2].

Аналізуючи розуміння відмінностей  між  «шкідливою звичкою»  та  «залежністю» науковці вбачають  можливість  свідомого  вольового  контролю  та  здатності керування  своїми  діями  у  процесі  реалізації  звички, тому звичкою  можна  навчитися  управляти  завдяки  усвідомленню повторювальних  дій  та  вольовому  самоконтролю; натомість, залежність  не  піддається контролю [11; 3]. 

Згідно наукових поглядів О. Маюрова,  усі звички  людини  є  прижиттєво  набутими  та  соціально зумовленими. Тому, згідно автора, формування  звички  здійснюється  за такою схемою: «запрограмованість – вживання – звичка – установка» [2].

Відповідно до поглядів О. Маюрова,  можливим є позбутися від будь-якої  сформованої  звички  лише знявши  «запрограмованість». Однак, для відмови від паління виявляється недостатньо  усвідомити  та «контролювати»  його,  що  доводить  недоцільність розгляду  постійного  паління  з  позицій  шкідливої  звички.  Застосування  поняття «шкідлива  звичка»  до  тютюнопаління  є  можливим  стосовно  його  неклінічних  етапів.  Однак,  враховуючи соціокультурні,  психологічні  та психофізіологічні  особливості  тютюнопаління,  схему  формування  звички  можна використовувати в аналізі етапів розвитку тютюнової поведінки [2]. 

В умовах сучасності вивчення  тютюнопаління здійснюється у  категоріях  залежності. Так,  у 1974 р. ВООЗ  визнала тютюн  речовиною,  що  викликає  фізичну залежність. Згідно визначення ВООЗ  залежність – це   «стан періодичної або хронічної інтоксикації, що викликається повторюваним вживанням природної або синтетичної  речовини»  [1]. Синдром  залежності  інтерпретується  як «поєднання фізіологічних, поведінкових  і когнітивних явищ, при якому вживання речовини або  класу  речовин  починає  займати  перше  місце  в  системі  цінностей  індивіда. Основною характеристикою синдрому залежності є потреба (часто сильна, іноді непереборна)  прийняти  психоактивну  речовину».  Найголовнішим  клініко-психопатологічним  проявом  тютюнової  залежності  є  синдром  патологічного ваблення до паління тютюну [5].  

У Міжнародній класифікації хвороб 10-го перегляду нікотинова (тютюнова) залежність  включена  до  розділу «Розлади  психіки  та  поведінки,  пов’язані  з вживанням  психоактивних  речовин»  (F10  -F19) [4].  Клінічними  критеріями тютюнової  залежності  є  зростання  толерантності  до  нікотину  при  тривалому (більше  3-5  років)  тютюнопалінні,  тобто  збільшення  кількості  споживаного нікотину для досягнення фізіологічно комфортного стану інтоксикації і бажаного психологічного ефекту; поява синдрому відміни при перервах в палінні; наявність бажання відмовитися палити та ряд безуспішних спроб зробити це; продовження паління,  незважаючи  на  наявність  обумовлених  їм  фізичних  або  психологічних розладів [5; 2]. 

В межах клінічного підходу тютюнова (нікотинова) залежність розуміється як рецидивуючий розлад  ваблення  з  неможливістю  обмежити  споживання  тютюнових  виробів  та розвитком синдрому відміни при спробах припинення паління. При нікотиновій залежності  відбуваються  зміни  специфічних  нейротрансмітерних  систем  в окремих  структурах  головного  мозку,  що  зумовлює  підкріплюючий  та мотиваційний   ефекти.   Зміни   нервових   імпульсів,   опосередкованих нейротрансміттерами   (дофамін,   норадреналін,   ендорфіни,   кортикотропін-рилізинг-фактор),  а  також  порушення  регуляції  деяких  факторів  транскрипції  в нейронних системах  підкріплення можуть призводити до рецидивів паління [8; 9]. 

В  той  же  час,  тютюнова  залежність  має  специфічні  особливості,  що відрізняють її від інших видів залежності, а саме відсутність породження грубих деструкцій особистості та дефіцитарної психоорганічної симптоматики [6]. 

Перспективи подальших досліджень вбачаємо у створенні комплексної діагностично-корекційної програми вивчення, профілактики та усунення тютюнової (нікотинової» залежності особистості.

Джерела та література:

1. Доклад ВОЗ  о  глобальной  табачной  эпидемии,  2017г.:  мониторинг потребления  табака  и  стратегий  профилактики;  Краткое  резюме.  Женева: Всемирная организация здравоохранения; 2017. URL: https://apps.who.int/iris/bitstream/handle/10665/258555/WHO-NMH-PND  -17.4  -rus.pdf?sequence=1&isAllowed=y.
2. Крамченкова В.О. Тютюнова  адикція  з  точки  зору  основних  психологічних шкіл. Науковий вісник ХДУ. Серія «Психологічні науки». 2015. No 6. С. 179–184.
3. Крамченкова В.О.  Нікотинова  аддикція  як  сімейна  проблема. Когнітивні  та емоційно-поведінкові  фактори  повноцінного  функціонування людини:  культурно -  історичний  підхід:  матеріали  І  Міжнародної  науково-практичної конференції, м. Харків, 18-19 жовтня 2013 р. Харків, 2013. С. 368–369.
4. Международная классификация болезней 10-го пересмотра (МКБ-10) URL: http://mkb-10.com/
5. Наркологія /  за  ред.  І.К. Сосіна,  Ю.Ф. Чуєва.  Х.:  Колегіум,  1500 с.
6. Сперанская  О.И.  Табачная  зависимость.  Перспективы  исследования,диагностики, терапии. Руководство для врачей. М.: ГЭОТАР-Медиа, 2011. 160 с.]. 
7. Тяжка О.В.,  Ванханова  Т.О.  Пасивне  куріння  дітей  раннього  віку Медицина транспорту України. 2012. No 1. 93–99.
8. Berridge C.,  Robinson  T.E.  What  is  the  role  of  dopamine  in   reward: hedonic impact, reward learning, or incentive salience? Brain Res. Rev. 1998. No 28. P. 309–369.\
9. Koob F.,  Moal  M.L.  Neurobiology  of  Addiction.  Oxford:  Academic Press, 2006. 503 p. 
10. Prevalence – most recent adult survey data by country. In: Global Health Observatory Data  Repository  (European  Region)  [online  database].  Geneva: World  Health  Organization;  2016  (http://apps.who.int/gho/data/node.main-euro. TOB1249?lang=en
11. Valverde M. Diseases of the will: alcohol and the dilemmas of freedom. N.Y.: Cambridge University Press, 1998. 264 p.