КОГНІТИВНА РЕГУЛЯЦІЯ ЕМОЦІЙ В УМОВАХ ПЕРЕЖИВАННЯ ТРИВАЛОГО ТРАВМАТИЧНОГО СТРЕСУ

Постановка проблеми. Реалії українського сьогодення як ніколи актуалізують потребу вивчення широкого кола психологічних проблем військових та цивільного населення, пов’язаних із війною. Життя в напрузі через загрозу обстрілів мирних територій, страх за життя близьких, трагічні новини з фронту, відчуття докорів сумління через «недостатню допомогу військовим» – лише незначна частка з тих, що можна спостерігати в цивільних. В цьому контексті неабиякої ваги набирає потреба дослідження психологічних аспектів переживання тривалого травматичного стресу в умовах війни.

Мета дослідження полягає у висвітленні результатів пілотажного дослідження, спрямованого на вивчення особливостей когнітивної регуляції емоцій в умовах переживання тривалого травматичного стресу.

Виклад основного матеріалу. Поняття тривалого травматичного стресу увійшло в психологічну науку завдяки дослідженням групи науковців на чолі з Г. Стракером. Автор зазначав, що визначальним у виокремленні поняття «тривалий травматичний стрес» (ТТС) є наявність стресових факторів, які впливають на спільноту (особистість) не лише в теперішньому, а й в минулому та майбутньому; відповідні стресори є надзвичайно сильними та їх практично не можливо уникнути [4]. Якщо на початках ТТС досліджували в контексті політичної ситуації (політичного насильства) чи соціальних конфліктів (дискримінації за певною ознакою), то зараз можна зустріти дослідження, які засвідчують про переживання ТТС низької інтенсивності в зонах військових конфліктів (війни); в сім’ях, де практикується насильство (не залежно від його виду та «жертви») [2, 3, 4]. М. Козігора наводить концептуальну матрицю диференційованості дефініцій «травматичний стрес», «тривалий травматичний стрес», «посттравматичний стресовий розлад», де чітко окреслено їх відмінності на рівні визначень та ознак [1].

З метою вивчення особливостей когнітивної регуляції емоцій при переживанні ТТС в умовах війни, на базі факультету психології Волинського національного університету було проведене пілотажне дослідження (2023 р.). Вибірку склали здобувачі освіти спеціальності «Психологія» 18-19 років у кількості 53 осіб. Було застосовано психодіагностичні методики: шкала безперервного реагування на травматичний стрес (CTSR) та опитувальник когнітивної регуляції емоцій (CERQ). Результати, отримані за шкалою безперервного реагування на травматичний стрес (CTSR) дозволили виокремити наступні групи діагностованих: група 1 (7,95%) – респонденти, що демонструють високі показники за рівнем переживання тривалого травматичного стресу  (Х сер=21,3) та група 2 (92,05%) – опитувані з низьким/середнім рівнем відповідного показника (Хсер=8,13). Варто наголосити, що в опитуваних першої групи було визначено високі показники за усіма шкалами методики. Статистично значущі відмінності (φ-кутовий) у результатах двох груп було констатовано за шкалами: «виснаження/відчай» (α˂0,001), «лють» (α˂0,01), «страх/розпач (α=0,05)», «загальний показник» (α˂0,001).

На рис.1 можна побачити середні результати за шкалами опитувальника когнітивної регуляції емоцій (CERQ) респондентів двох груп.

Рис.1. Усереднені показники діагностованих за опитувальником когнітивної регуляції емоцій (CERQ)

Примітка: 1 – самозвинувачення, 2 – прийняття ситуації, 3 – зосередженість на думках/роздуми, 4 – позитивне перефокусування, 5 – перефокусування на плануванні, 6 – позитивна переоцінка, 7 – розгляд ситуації в перспективі, 8 – катастрофізація, 9 – звинувачення інших

З рис.1. видно, що в опитуваних першої групі дещо вищими є результати за шкалами: самозвинувачення (Хсер=14,64), прийняття ситуації (Хсер=13,79), зосередженість на думках (Хсер=15,57), катастрофізація (Хсер=10,36), звинувачення інших (Хсер=9,93). В респондентів другої групи констатовано вищі показники за шкалами: позитивне перефокусування (Хсер=13,1), перефокусування на плануванні (Хсер=14,14), позитивна переоцінка (Хсер=14,78), розгляд ситуації в перспективі (Хсер=12,86). Значущі відмінності визначено за шкалами: зосередженість на думках (α˂0,01), катастрофізація  та звинувачення інших (α=0,05).

Висновки. Отже, в діагностованих з високим рівнем переживання тривалого травматичного стресу домінують такі стратегії когнітивної регуляції емоцій як надмірна зосередженість на думках та роздумах, катастрофізація ситуації та звинувачення інших. Перспективу подальшого наукового пошуку вбачаємо в проведенні ґрунтовного емпіричного дослідження вище окресленої проблеми.

Джерела та література

1. Козігора М.А. Концептуальні межі понять «стрес», «тривалий травматичний стрес», «посттравматичний стресовий розлад». Science and Education a New Dimension. Pedagogy and Psychology, IX (97), Issue: 246, 2021. 56-58.
2. Brewin, C. R., Andrews, B., & Valentine, J. D. (2000). Meta-analysis of risk factors for posttraumatic stress disorder in trauma-exposed adults. Journal of Consulting and Clinical Psychology, 68, 748–766.
3. 3.Eagle, G., & Kaminer, D. (2013). Continuous traumatic stress: Expanding the lexicon of traumatic stress. Peace and Conflict: Journal of Peace Psychology, 19(2), 85.
4. Straker G. Continuous traumatic stress: Personal reflections 25 years on. Peace and Conflict: Journal of Peace Psychology. 2013. Vol. 19. Р. 209–217