Постановка проблеми. Проблема прив’язаності тривалий час вивчалася в контексті дитячої психології, оскільки вона формується саме у ранньому дитинстві та розглядається психологами як один з важливих чинників формування психічного здоров’я та індивідуально-психологічних характеристик дитини.
Проте тенденції останніх досліджень засвідчують неабиякий інтерес до вивчення проблеми прив’язаності в дорослому віці. А саме з’ясування питання її впливу в процесі становлення особистості, можливості її успішної самореалізації та побудови ефективних взаємин з оточуючими.
Мета дослідження полягає у теоретичному аналізі проблеми прив’язаності в психологічній літературі.
Виклад основного матеріалу. Питанню прив’язаності присвячено значну кількість праць (Дж. Боулбі, М.Ейнсворт, М.Лісіна, О.Романчук, З.Крижановська та інші), проте й досі немає однозначності у вивченні відповідної проблеми.
Основоположником у вивченні поняття прив’язаності в психології вважають Дж.Боулбі. Результати його досліджень засвідчили, що діти, позбавлені сімейного виховання, найчастіше демонструють такі емоційні проблеми, як неможливість налагоджувати близькі взаємини з іншими людьми, відсутність або низький рівень емпатії, неможливість опанувати власні негативні стани тощо. Проте, на думку науковця, дитина з надійним типом прив’язаності здатна впоратися зі страхами, стресом, тривогою та повірити у власні сили. А в майбутньому така особистість буде здатна збудувати здорові стосунки та довіряти іншим. Також дослідник наголошував, що прив’язаність сприяє розвитку інтелектуальних здібностей (насамперед логічного мислення) дитини. Боулбі виокремлює основні її ознаки: тривалість, специфічність, емоційність, онтогенез, навчання. [1].
Хибну думку щодо того, що дитина передусім прив’язується до осіб, які задовольняють її вітальні потреби, у своїх дослідженнях на дитинчатах макак спростував Г.Гарлоу. Науковець емпірично засвідчив, що дитинчата макак, які були розлучені з матір’ю й мали можливість обирати між дротяним манекеном з їжею та м’яким манекеном, швидше обирали останній, адже прагнули тактильного контакту з ним [2].
Е.Фромм розглядав материнську любов як безумовне забезпечення життя дитини та її основних потреб, яке передбачає: з однієї сторони турботу та відповідальність, які необхідні для збереження її життя та розвитку загалом; з іншої – містить установку, що сприяє формуванню в дитини любові до життя, відчуття радості від життя та усвідомлення як добре бути живим [2].
М.Ейнворт, яка доповнила напрацювання Дж. Боулбі, продемонструвала дослідження, що відомо в психології під назвою «невідома ситуація» й виокремила наступні типи прив’язаності: надійний, тривожно-амбівалентний та уникаючий [3].
Ж.Ледлофф зазначає, що для дитини прив’язаність це не лише духовна близькість зі значимим дорослим, постійний фізичний контакт з ним, а швидше необхідність прояву любові в усіх її виявах: пестливих словах, тембрі голосу, тактильності, поцілунках, ласкавих погляді тощо [2].
Висновки. Отже, можна зазначити, що повноцінний розвиток дитини можливий за умови адекватно сформованої прив’язаності до референтного дорослого, а саме батька чи матері (чи іншої особи, яка здійснює опіку над нею). Саме від гармонійності взаємин зі значимим дорослим та адекватності його (дорослого) поведінки залежить можливість подальшої успішної реалізації дитини в усіх сферах життя.
Перспективу подальшого наукового пошуку вбачаємо в емпіричному вивченні психологічних аспектів зв’язку типів харчової поведінки та прив’язаності в юнацькому віці.
Джерела та література
- Підчасов Є.В., Галушко С.М. Термінологічний аналіз поняття «прив’язаність» як соціально-психологічної категорії. Харківський осінній марафон психотехнологій: матеріали наук.- практ. конф., м. Харків, 27 жовтня 2018 р., ХНПУ імені Г.С. Сковороди. Харків: Діса плюс, 2018. С. 246-249. Режим доступу: https://dspace.hnpu.edu.ua/bitstream/123456789/6543/1/%D0%9F%D1%96%D0%B4%D1%87%D0%B0%D1%81%D0%BE%D0%B2%20%D0%84.%20%D0%92..pdf
- Ростальна М.І. Прив’язаність якоснова гармонійного розвитку дитини. Актуальні проблеми псхології. Т.7. С. Вип. 31. Режим доступу: http://appsychology.org.ua/data/jrn/v7/i31/28.pdf.
- Скорик О. Д. Вплив раннього досвіду відносин прив’язаності з матір’ю на формування особистості та особливості будування соціальних відносин дорослою людиною. Науковий журнал «ΛΌГOΣ. Мистецтво наукової думки». №2. 2019. С.42-45. Режим доступу: https://ojs.ukrlogos.in.ua/index.php/2617-7064/article/view/112/97
inforum.in.ua@ukr.net