ДО ПИТАННЯ ПСИХОЛОГІЧНИХ АСПЕКТІВ ПРОЯВУ СЕЛФІ-АДИКЦІЇ У СУЧАСНОЇ МОЛОДІ

На сьогоднішній день спостерігається високий ступінь розвитку людської цивілізації, який проявляється в досягненнях в техніці, науці та інших сферах людського життя, тому дослідження надможливостей сучасної людини не виключає виникнення нових негативних явищ, які загрожують здоров’ю людства в цілому.

За останні роки значно зросла поширеність наркоманії, різноманітність її форм, поява нових видів.

Адикція - (англійською - схильність, шкідлива звичка, пристрасть). Загальне значення - залежності - це бажання бути залежним від когось або чогось для задоволення або адаптації, залежить від типу.

Залежність можна розділити на нормальну та надмірну. Усі люди мають вроджену схильність залежати від життєво важливих об’єктів, таких  як повітря, вода та їжа. Схильність до надмірної залежності призводить до залежної поведінки, яка тісно пов'язана зі зловживанням особистістю та порушенням проблеми кимось або чимось. Коли йдеться про залежну поведінку, то в сучасній літературі часто вживається термін «адиктивна поведінка». Цей термін ввів В.Міллер (1984). Міллер був першим, хто кристалізував це поняття та надав йому наукового статусу для визначення зловживання різними речовинами.

Жмуров розрізняє кілька значень залежності. Особливо в психопатології це відноситься до розладу, при якому людина відчуває себе підлеглим комусь або чомусь і змушена діяти проти своєї волі за певних обставин.

Адиктивна поведінка є формою девіантної або деструктивної поведінки. Від появи бажання відійти від реальності шляхом штучної зміни  психічного стану за допомогою різних хімічних речовин або постійного спрямування уваги на певні види діяльності з метою розвитку і підтримки інтенсивних емоцій.

Іноземні дослідники зробили значний внесок у вивчення адиктивної поведінки  (Р.Браун, Х.Молочник, С.Тандерворт, Д.Пайнс) дослідники. Нині в Україні проблему адиктивної поведінки досліджують Н.Максимова, Н.Піктіна, Г.Золотова та ін.

Вчені висвітлили феномен залежності від селфі як тип адиктивної поведінки. Одна сторона проблеми залежності від селфі. Поняття «адикція» і «адиктивна поведінка» стали відправною точкою для з'ясування суті проблеми. Розглянувши ці категорії  не тільки з психологічної точки зору, але й багатовекторно та виробивши алгоритм виникнення адиктивної поведінки, ми перейшли до індивідуального підходу до  тлумачення  причин селфі-адикції.

Останніми роками залежність від селфі перетворилася з невинного вчинку на  серйозну проблему разом із інтернет-залежністю, спричиненою нанотехнологіями, номофобією та кіберхондрією. Близько п'яти років іноземні вчені намагалися виявити причини адиктивної поведінки за допомогою селфі. Серед факторів виділяють нарцисизм, конформність, соціальну змагальність, бажання бути в центрі уваги, психопатію. Вчені мають різні думки щодо того, як селфі впливають на особистість.

Деякі вчені стверджують, що навіть це явище не може принести нічого позитивного, інші стверджують, що селфі можуть підвищити самооцінку і поліпшити емоційний стан людини. Дослідження проблеми залежності від селфі почалися паралельно з іншими видами адиктивної поведінки, пов’язаної з віртуальною реальністю. Проблему інтернет-залежності досліджували Дж.Блок, Т.Вакуліч, М.Дрепа, Х.Кеш, М.Орзак, К.Янг та ін.

Проблема залежності від селфі розглядалася з різних аспектів, особливо через доступні дослідження селфі в контексті політичної діяльності (A.Байшя, Р.Деллер, С.Тілтон); приватне і політичне життя (А. Гесс); як засіб підкреслення розкішного стилю життя (А.Марвік)  Марк Гріффітс, професор Ноттінгемського університету та дослідник у галузі адиктивної поведінки, активно працює над проблемою залежності від селфі. Вчені описують залежність від селфі як самостійну поведінку, яка дозволяє людям виразити свою індивідуальність і важливість. Він не заперечує зв'язку між цією формою залежності та рисою особистості, яка називається «нарцисизм». М.Гріффіт вважає селфі не просто фотографією, а формою мистецтва, яка враховує світло і тінь, колірну гамму і фон. У той же час селфі стають ще більш популярними серед підлітків і молоді завдяки редагування фотографій за допомогою спеціальних програм і фільтрів.

Поглиблене дослідження з проблеми залежності від селфі серед студентів (всього 400), які проживають в Індії, провели Дж. Балакрішнан і М.Гріффітс. Результати його досліджень дозволили вченим виділити кілька факторів егоїзму. Особливо:

– Навколишнє середовище – покажіть друзям свої селфі в незвичайних місцях і збережіть цифрові спогади.

 – Соціальна конкурентоспроможність – бажання отримати якомога більше «лайків» у соціальних мережах.

 – Бажання уваги.

 – Як покращити свій емоційний стан – селфі може підняти настрій і покращити самопочуття.

 – Впевненість – Ваші фотографії – це спосіб представити себе вигідно в очах інших.

 – Конформність – Бажання бути «таким, як усі».

 Як ми бачимо, мотивація робити селфі може бути внутрішньою (бажання покращитися через поганий настрій, компенсувати почуття незахищеності віртуальним компліментом, бажання бути найкращим, найбільше (бажання отримати лайки) і зовнішні (краса навколишнього світу, яку ми хочемо зафіксувати на знімках; вплив посилань на групи індивідів. Водночас дослідження Дж.Балакрішнана та М.Гріффітса Як показано, мотивації для хронічних селфі - це увага, соціальна конкуренція та пошук середовища.

Перспективи подальших досліджень вбачаємо у створенні комплексної діагностично-корекційної програми вивчення, профілактики та усунення селфі-адикції як особистсіної залежності.

Джерела та література:

1. Клінічна психологія : словник-довідник. Авт.-укл. С.В. Діденко. Київ : Академвидав, 2012. 320 с.
2. Balakrishnan J., Griffiths M. An Exploratory Study of «Selfitis» and the Development of the Selfitis Behavior Scale. International Journal  of  Mental  Health  and  November  2017.  No  16(15).  P.  722–736. DOI: 10.1007/s11469-017-9844-x.
3. Психологія залежної поведінки: навчальний посібник – Алла Богданівна Мудрик – Луцьк: ФОП Мажула Ю. М., 2022. – 236с.