Шкільне життя створює сприятливі умови для досягнення взаєморозуміння між вчителем і учнями, для подолання відчуження молоді від дорослих, для удосконалення взаємин вихователя і вихованців на основі взаємної поваги, розуміння та довіри.
Особливого значення набуває позиція «співробітництва» у взаємодії з учнями, яка характеризується емоційно – особистісним стилем взаємин. Суть таких взаємин полягає у тому, що учитель ідентифікує себе з учнем, стає на його позицію, поділяє його інтереси й турботи, радощі й смуток, бачить очима учня хвилюючі його проблеми, його взаємини з іншими учнями. Ставиться до учня як до своєрідної індивідуальності з багатим внутрішнім світом, не тільки визнає за ним право на неповторність, але всіляко підтримує зусилля, спрямовані на самоствердження, самовираження і саморозвиток, проявляє інтерес, до дитини, до її вікових та індивідуальних особливостей, бачить в дитині особистість з усіма її протиріччями, визнає право учня на помилку та невдачу[1, с. 172].
Аналіз позиції «співробітництва» показав, що потрібно, насамперед, відзначити її спрямованість на діяльність, яку дорослі і діти виконують разом. У цьому процесі учитель перестає повчати а починає виховувати учня своїм ставленням до праці, до людей і стосунками, які виникають у ході спільної діяльності.
Критерієм ефективності виховання при цьому виступає встановлення таких відносин, для яких характерні доброзичливість, повага старших до молодших, молодших до старших, довірливість та щирість у вираженні почуттів і станів.
Слід зазначити, що слово та ставлення вчителя до учня мають вплив на школяра лише в тому випадку, якщо учитель пізнав учня, проявив до нього увагу, чимось допоміг йому, тобто якщо він володіє високим рівнем професійного спілкування [2, с. 17].
Оптимальним психолого-педагогічний вплив стає тоді, коли учитель вкладає у взаємини з учнями частинку своєї душі, виявляє щиру участь в їх подальшій долі, розуміє стан кожного учня. У цьому випадку значно посилюється вплив на особистість учня, виявляється особиста відповідальність один за одного, інтерес до розуміння один одного, що і складає позитивну основу відносин у системі «учитель - учень».
Джерела та література
- Кордунова Н.О., Дмитріюк Н.С. Педагогічна емпатія як психологічний чинник розуміння дитини в умовах освітнього простору. Теорія і практика сучасної психології. Збірник наукових праць. Гол. ред. Зарицька В.В. Херсон, 2020. № 1. Том 1. С.171-174.
- Сологуб М.І. Психологічна проникливість вчителя: діагноз, корекція, розвиток. Київ, 2004. 115 с.
inforum.in.ua@ukr.net