ЗВ’ЯЗОК СІМЕЙНИХ ВІДНОСИН ТА САМОЕФЕКТИВНОСТІ ОСОБИСТОСТІ: ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ ПРОБЛЕМИ

Постановка проблеми. У сучасному українському суспільстві, де зростає темп життя та відбуваються численні соціальні зміни, виникають нові виклики. Спершу це були виклики, пов’язані з пандемією, а тепер ще додаються виклики, обумовлені війною, що висувають підвищені вимоги до психологічної стійкості особистості, особливо в контексті її самоефективності.

Мета дослідження полягає у теоретичному вивченні зв’язку сімейних відносин та самоефективності особистості в психологічній літературі.

Виклад основного матеріалу. Поняття «самоефективність» вперше ввів Альберт Бандура, який описав його як віру особстості в свою здатність організувати та здійснити дії, необхідні для досягнення певних результатів. Бандура підкреслив, що самоефективність це «переконання людини стосовно її особистої  ефективності, що впливають на те, який спосіб дії вона вибере, яких зусиль буде докладати, як довго вона вистоїть перед перешкодами і невдачами» [1, с. 65].

Досвід сімейних відносин відіграє важливу роль у формуванні сприйняття особистістю власних навичок. Як підкреслює Девід Олсон [2] у своїй моделі сімейних систем, емоційна підтримка, взаєморозуміння, виховання, а також родинні конфлікти впливають на психологічний розвиток особистості. Водночас, аспекти сімейного життя, такі як дисципліна, активна участь, контроль і моніторинг, є важливими компонентами, що сприяють формуванню особистісних характеристик і розвитку психологічних ресурсів, необхідних для підвищення самоефективності особистості.

Нещодавнє дослідження Park С.; Harris W.V.; Fogarty K. [4] підкреслює важливість якості сімейних взаємин у процесі прийняття кар’єрних рішень молоддю, зокрема через медіацію позитивних навичок прийняття рішень. Автори виявили, що позитивні навички прийняття рішень повністю медіювали зв’язок між якістю відносин у сім’ї та самоефективністю у кар’єрному виборі, що вказує на важливість підтримки в сім’ї та розвитку навичок прийняття рішень у молоді для формування впевненості у власних силах.

Дослідження Orozco-Vargas A.E., Aguilera-Reyes U., García-López G., I. [3] підтвердило, що стратегії регулювання емоцій мають зв’язок між функціонуванням сім’ї та академічною самоефективністю, допомагаючи пояснити асоціацію між стратегіями регулювання емоцій та сприйняттям підлітків щодо їх впевненості у розвитку своєї академічної діяльності, зусиллями, які вони докладають для її виконання, та їх розумінням цієї діяльності.

Ці дослідження доповнюють класичні теорії Бандури та інших видатних учених, підкреслюючи важливість сімейних відносин у формуванні особистісних рис, здатних допомогти особистості адаптуватися до сучасних соціальних викликів.

Висновки. Отже, проблема вивчення зв’язку сімейних відносин та самоефективності особистості потребує подальшого емпіричного дослідження, у чому й вбачаємо перспективу свого наукового пошуку.

Джерела та література

1. Bandura A. Social foundations of though tandaction: Asocial cognitive theory. Englewood Cliffs, N.J.: Prentice-Hall, 1986. 617 p.
2. Olson, D. H. Circumplex Model of Marital and Family Systems. Journal of Family Therapy, 2000, 22, 144-167.
3. Orozco-Vargas A.E., Aguilera-Reyes U., García-López G. I. Revista de Educación (Madrid) 2020. 396:125-147
4. Park С., Harris W.V., Fogarty K. The Impact of Family Relationship Quality on Youth's Career Decision-Making Self-Efficacy: The Mediating Role of Youth's Positive Decision-Making Skills. The Family Journal. 2024. 222-229.