ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК ЕМПАТІЇ ТА ЕМОЦІЙНОГО ВИГОРАННЯ МЕДИЧНОГО ПЕРСОНАЛУ

Емпатія як здатність особистості до співчуття та співпереживання є професійно важливою якістю медичного персоналу й реалізується в різних формах допомагаючої поведінки, спрямованої на підтримку та оптимізацію процесу одужання хворих, проте, водночас, може сприяти професійному вигоранню медичних працівників, виснажуючи ресурси їх резильєнтності в складних умовах професійної діяльності. Саме тому

У проведеному дослідженні застосовано методику діагностики рівня емпатійних здібностей (В. Бойко) та методику «Діагностика емоційного вигорання» (В. Бойко), а також процедуру кореляційного аналізу для виявлення взаємозв’язку досліджуваних параметрів. Вибірка дослідження – 56 медичних працівників зі стажем професійної діяльності більше одного року.

Кореляційний аналіз показників емпатії зі шкалами методики діагностики емоційного вигорання дав змогу зробити висновок про наявність тісних, проте різноспрямованих, кореляційних зв’язків.

Зокрема, шкала раціонального каналу емпатії негативно корелює з симптомами напруження як складовою емоційного вигорання – з  переживанням психотравмуючих обставин, загнаністю у кут, тривогою і депресією; симптомами резистенції – розширенням сфери економії емоцій; симптомами виснаження – особистісним  та емоційним відчуженням і психосоматичними і психовегетативними порушеннями та позитивно – з емоційно-моральною дезадаптацією. Отримані кореляційні зв’язки дають змогу припустити, що медичні працівники з домінуючим раціональним каналом емпатії надають перевагу дієвій допомозі та підтримці пацієнтів і меншою мірою «включаються» в емоційні переживання та співчуття. Водночас, ознаки емоційно-моральної дезадаптації у професійній діяльності можуть засвідчувати своєрідне «відчуження», відстороненість від емоційного співпереживання і негативно впливати не лише на стосунки з хворими, а й з колегами, а також призводити до певного формалізму при виконанні професійних обов’язків.

Протилежні показники було отримано щодо взаємозв’язку емоційного каналу емпатії та симптоматики емоційного вигорання медичного персоналу, зокрема цей показник позитивно корелює з переживанням психотравмуючих обставин, невдоволенням собою, відчуттям «загнаності у кут», економією емоцій, деперсоналізацією, психосоматичними порушеннями та негативно – з емоційно-моральною дезадаптацією. Такі результати засвідчують, навпаки, емоційну включеність респондентів вибірки у стосунки з хворими, можливо, навіть надмірне вираження співчуття і співпереживання, що поєднується з вираженими ознаками їх емоційного вигорання.

Близькими до попередніх виявились результати взаємозв’язку інтуїтивного каналу емпатії з характеристиками емоційного вигорання, зокрема ця шкала позитивно корелює з тривогою і депресією, неадекватним вибірковим емоційним реагуванням, розширенням сфери економії емоцій, редукцією професійних обов’язків та деперсоналізацією. Позитивний взаємозв’язок свідчить про те, що медичні працівники з вираженим інтуїтивним каналом емпатії характеризуються тенденцією до переживання тривоги і депресії, неадекватного вибіркового емоційного реагування,  розширенням сфери економії емоцій та редукцією професійних обов’язків як прагненням згортання професійної діяльності, витрачання якомога меншого часу на виконання професійних обов’язків внаслідок  перенасиченості контактами з людьми та їх деперсоналізації як ймовірного механізму психологічного захисту.

Інші шкали методики діагностики рівня емпатійних здібностей, зокрема шкала установок, що сприяють емпатії, шкала проникаючої здатності в емпатії та шкала ідентифікації в емпатії продемонстрували здебільшого негативні зв’язки з більшістю шкал емоційного вигорання. Виявлено, що зі збільшенням установок, що сприяють емпатії у медичних працівників, у них значимо зменшуються симптоми синдрому емоційного вигорання: напруга (переживання психотравмуючих обставин, тривога та депресія), резистенція (неадекватне вибіркове емоційне реагування, редукція професійних обов’язків) та виснаження (емоційне та особистісне відчуження, психосоматичні та психовегетативні порушення). Шкала проникаючої здатності в емпатії негативно корелює з тривогою і депресією, неадекватним вибірковим емоційним реагуванням, редукцією професійних обов’язків, емоційним дефіцитом, емоційним відчуженням та психосоматичними та психовегетативними порушеннями. Шкала ідентифікації в емпатії також негативно корелює з симптоматикою емоційного вигоряння продемонстрував, зокрема з відчуттям незадоволеності собою, «загнаності у кут», неадекватним вибірковим емоційним реагуванням, емоційним дефіцитом та з психосоматичними та психовегетативними порушеннями

Отже, результати кореляційного аналізу щодо взаємозв’язку емпатії та емоційного вигорання медичних працівників дають змогу стверджувати, що респонденти з домінуючим раціональним каналом емпатії, високими показниками установок, що сприяють емпатії, проникаючої здатності в емпатії та ідентифікації в емпатії характеризуються тенденцією до зменшення рівня емоційного вигорання внаслідок зменшення симптоматики напруження, резистенції та виснаження, а респонденти з вираженими емоційним та інтуїтивним каналами емпатії, навпаки, демонструють тенденцію до переживання синдрому емоційного вигорання внаслідок вираженості усіх складових цього синдрому (напруження, резистенції та виснаження), що проявляється, зокрема, у таких симптомах, як переживання психотравмуючих обставин, невдоволення собою, відчуття “загнаності у клітку”, тривога і депресія, економія емоцій, деперсоналізація, неадекватне вибіркове емоційне реагування, редукція професійних обов’язків, психосоматичні та психовегетативні порушення.