ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ДОПОМОГИ ОСОБАМ З ТРИВОЖНИМИ СТАНАМИ

Актуальність дослідження. Зростання кількості людей з високим рівнем тривожності визначає актуальність розробки технік і стратегій, необхідних для корекції дисфункційних переконань, що допоможе знизити рівень тривожності особистості в майбутньому. Тривожність є одним з поширених емоційних станів особистості, який проявляється в сильному нав’язливому емоційному переживанні непрогнозованої ситуації, яка може статися в майбутньому. Такий стан може бути спричинений різними причинами, включаючи генетичні та середовищі фактори, стрес та інші події в житті людини.

Тривожність є серйозною проблемою для багатьох людей і може мати негативний вплив на їх життя та роботу. Варто зазначити, що  згідно з звітом, що надає Всесвітня організація охорони здоров’я, тривожність є другим найпоширенішим розладом після депресії, з яким стикаються велика кількість людей у всьому світі. У зв’язку з чим, робота з почуттям тривожності залишається важливою і актуальною темою в дослідженні науковців та практикуючих психотерапевтів.

Проблематика тривоги, тривожних станів відображена у працях психологів, психотерапевтів, вчених-класиків, таких як З. Фрейд, Ю. Ханін, Ч. Спілбергер, К. Хорні, К.Ізард. Надзвичайно цікавими є роботи українських вчених, які відображають особливості тривоги та тривожності, її виникнення, причини та попередження О. Амплєєва [1; 2], В.Бєляєв [3], О. Галієва [4], А. Гринечко [5], Залуцька [6], І. Стрілецька [7], Т. Титаренко [8], І. Томчук [9], М. Томчук [9], О. Халік [10], Ясточкіна [11] та ін.

Вчені визначають тривогу та тривожність як стани, що виникають під час стресів, які провокують важкі життєві ситуації. Нормальною реакцією організму на стресову ситуацію є поява тривоги та тривожності, як реакція на несприятливі фактори. У тому випадку, якщо такі стани виникають без причини, та перевищують реальну значущість подій за своєю силою, то виникає патологічний стан, який призводить до зниження важливих життєвих функцій організму людини.

Аналіз теоретичної літератури дозволив нам виділити такі психологічні причинами тривожних станів, як технологічні інновації, швидка динаміка сучасного суспільства, економічно складна ситуація, глобальні кризи та ін. Дані чинники роблять людей вразливими до стресів та стимулюють тривогу. Візьмемо до уваги, що сучасні умови праці часто супроводжуються стресом, конкуренцією та нестабільністю. Ще можна назвати низку причин, які існують зараз - зміни в соціальній структурі, міграція населення, політична нестабільність та інші. Важким викликом в таких ситуаціях є адаптація до життя та нових умов життя.

Важливою причиною виникнення тривожних станів стала висока інформаційна насиченість, яка призводить до постійного стресу та тривоги, пов’язаної з потребою в постійній концентрації. Велика кількістю інформації та соціальні мережі, новини підвищують рівень тривоги. Також причинами виникнення тривожних станів можуть стати - конфлікти в родині, втрата близької людини, проблеми в особистих стосунках.

Мета дослідження. У своєму дослідженні ми поставили завдання дослідити особливості прояву тривожних станів особистості на сучасному етапі і які є наявні способи психологічної допомоги.

Процедура та методика дослідження. Емпіричне дослідження психологічного особливостей осіб з тривожними станами, проводилося на базі психодіагностичної лабораторії при кафедрі практичної психології та психодіагностики факультету психології Волинського національного університету імені Лесі Українки. У дослідженні брали участь 56 осіб, що переживали тривожні стани. Вік осіб варіював від 20-55 років. Серед них 70%  жінок та 30% чоловіків. У процесі психодіагностики було використано такі методи, як спостереження, бесіда, тестування, проєктивний метод. Основними психодіагностичними методиками виступили «Шкала реактивної і особистісної тривожності» (Спілбергера-Ханіна), «Шкала тривожності» (Тейлор), «Шкала тривоги» (Бека), «Шкала тривоги» (Гамільтона), проєктивна методика «Неіснуюча істота.

Результати дослідження. Результати дослідження показали, що 87% осіб з тривожними станами віком від 20 до 55 років мають високий рівень тривожності. Притаманним для них є постійне почуття напруження, тривоги, страху. Високий рівень тривожності впливає на їхні когнітивні функції, а саме концентрацію уваги та прийняття рішень. Їм складно фокусувати увагу та мислити логічно в стресових ситуаціях.

Виділено, що 63% досліджуваних мають високий рівень особистісної тривожності, тоді як 37% показали нижчий рівень. Такі дані вказують на значущість особистісних факторів у загальній схильності до проявів тривоги у осіб з тривожними станами, що підсилюється впливом ситуативних чинників стресових ситуацій. Особистість із високим рівнем особистісної тривожності схильна сприймати довкілля як таке, що містить у собі загрозу та небезпеку, характеризується передневротичними станами, що негативно впливає на результати діяльності. Це, у свою чергу, здійснює суттєвий вплив на професійну спроможність, відображається на стресостійкості поведінки людини та прояві навичок її самоконтролю.

Визначено, що особи з тривожними станами характеризуються високими показники за шкалою реактивної тривожності - 50%. Реактивна тривожність описує такий стан суб’єкта, який він переживає в даний момент часу і характеризується такими емоціями, як напруга, занепокоєння, заклопотаність, нервозність. Отримані результати свідчать про те, що особи з тривожними станами переживають сильний стрес саме у конкретній ситуації, тобто тут і тепер, що впливає на рівень тривожності як у ситуаціях, пов’язаних з подіями, що відбуваються навколо, так і в особистісному житті, через їхні внутрішні переконання. Виникнення цих станів зумовлене існуванням бар’єра психічної адаптації, специфічного для кожної людини.

На основі проведеного дослідження і аналізу впливу тривожності на осіб з тривожними станами, була розроблена програма психотерапії з тривожними станами, спрямована на поліпшення психічного стану, самопочуття осіб з тривожними станами. Програма розрахована на період 90 днів, з проведенням однієї години занять на день. Підхід спрямований на зниження відчуття тривоги у осіб з тривожними станами. Заняття складаються з  практичних рекомендацій, спрямованих на покращення емоційного стану та збереження психологічного балансу, покращення самопочуття. Метою програми психологічної допомоги особистості з тривожними станами є знизити рівень тривожності осіб з тривожними станами до нормального рівня, сприяти удосконаленню та розвитку навичок вербального та невербального спілкування, створення сприятливих умов для нормального психологічного, духовного і соціального та розвитку особистості осіб з тривожними станами, а також для самопізнання та усвідомлення, зниження рівня тривоги.

Завданнями програми: зменшити рівень тривоги та тривожності, відчуття страху осіб з тривожними станами; розвинути навички усвідомлення та контролю тривоги та тривожності; підвищити рівень самооцінки та самопізнання в процесі розвитку рівня впевненості; сформувати толерантність спілкування з іншими людьми; покращити та розвинути навички міжособистісного спілкування.

Програма передбачає три блоки психологічної допомоги. Перший блок – індивідуальна робота особами з тривожними станами, другий блок - робота з сім’ями осіб з тривожними станами, третій блок - робота з самооцінкою тривожної особистості.

Кожний із блоків  передбачає бесіду, індивідуальні консультації, міні-лекції щодо особливостей поведінки осіб з тривожними станами, психоедукаційні елементи, техніки психотерапевтичного впливу, навчальні семінари, основною метою яких є ознайомлення із передовими психотехнологіями щодо зниження тривоги та тривожності особистості та ознайомлення з техніками самоконтролю, саморегуляції емоційного стану.

Висновки та перспективи подальших досліджень. Проведене дослідження дозволило нам виділити основні психологічні особливості переживань осіб з тривожними станами та підібрати основні складові програми психологічної допомоги. Подальші наші дослідження будуть спрямовані на пошук оптимальних шляхів допомоги, підтримки, психодіагностики, психоедукації, психоконсультування та психотерапії осіб з тривожними станами. Також передбачаємо апробацію програми та презентацію результатів її ефективності.

Список використаних джерел

1. Амплєєва О.М., Корпань А.Ю. Особливості дослідження рівня тривожності в майбутніх психологів. Габітус. № 42. С.22-26.
2. Амплєєва О.М., Плужник А.Ю. Дослідження тривожності як першої емоційно-ситуативної реакції у період студентського віку. Вчені записки ТНУ імені В.І. Вернадського. Серія: Психологія. 2022. № 6. Том 33 (72). С.28-33.
3. Бєляєв В.П. Тривоги прожитого дня. Київ. 2018. 488 с.
4. Галієва О.М. Диференціація понять «тривога» та «тривожність». Психологія та соціальна робота. Київ, 2019. Т. 24. Вип.1 (49). С. 32-48.
5. Гринечко А. Особливості прояву тривожності як наслідок впливу психотравмуючих подій на розвиток особистості. Проблеми гуманітарних наук. Серія: Психологія. 2017. Вип. 41. С. 32–44. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Pgn_ps_2017_41_5.
6. Залуцька Н.М. Генералізований тривожний розлад: сучасні теоретичні моделі та підходи до діагностики та терапії. Вип. 3. 2016. С. 80-89.
7. Стрілецька І. І. Особистісна тривожність як складний полідетермінований психічний процес. Інсайт: [зб. наук. праць студентів, аспірантів та молодих вчених. Вип. 13. Херсон: ПП Вишемирський В.С., 2016. С. 299–301.
8. Титаренко Т. М., Дворник, М. C. Климчук Соціально-психологічні технології відновлення особистості після травматичних подій. Кропивницький: Імекс-ЛТД. 2019 С. 168 с.
9. Томчук С.М., Томчук М.І. Психологія тривоги, страху та агресії особистості в освітньому процесі: [монографія]. Вінниця: КВНЗ «ВАНО», 2018. 200 с.
10. Халік О.О. Тривожність як чинник дезадаптації практичних психологів-початківців: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. психолог. наук: спец.: 19.00.07 / Нац. пед. ун-т ім. М.П. Драгоманова. К., 2010. 16 с.
11. Ясточкіна І. А. Психологічні чинники виникнення та корекція особистісної тривожності у ранньому юнацькому віці : автореф. дис. На здобуття наук. ступеня канд. псих. наук : спец. 19.00.07 «Педагогічна та вікова психологія»/ Київ, 2011. 320 с.