ПСИХОЛОГІЧНА АДАПТАЦІЯ СТУДЕНТІВ ДО ОСВІТНЬОГО ПРОЦЕСУ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ

Воєнний стан у сучасних реаліях України створює значні виклики для молоді, зокрема студентів. Перехід до нових умов навчання, зміна середовища проживання, підвищений рівень тривоги через загрози безпеці та втрату близьких – усе це формує значний психологічний тиск, тривожність, напругу. Забезпечення успішної адаптації студентів стає критично важливим для збереження їх психічного здоров’я, академічної успішності та соціальної активності.

Проблемі адаптації та адаптивних можливостей особистості в сучасній психолого-педагогічній літературі приділяється значна увага. Огляд зарубіжних та вітчизняних наукових досліджень дозволяє стверджувати, що переважна більшість науковців розглядає адаптацію з двох аспектів: як процес та як результат. Адаптація – це динамічне утворення, результат і процес пристосування організму чи особистості до умов зовнішнього середовища, а також властивість будь-якої саморегуляційної системи (біологічної, соціальної або технічної), що полягає в здатності пристосування до умов зовнішнього середовища, яке постійно змінюється [1]. Загалом у соціально-психологічному контексті адаптація – це пристосування особистості до нових умов існування в соціальному довкіллі відповідно до його норм, вимог, потреб, прагнень, мотивів та інтересів самої особистості.

Адаптація – це складний і багатогранний процес, на який впливає безліч чинників. Вона залежить від певних умов, одночасно формуючи нові умови, що впливають на неї у відповідь. Як і будь-яка складна система, адаптація має власні фактори, які її визначають. До них належать обставини та умови, що впливають на рівень, швидкість, стійкість і кінцевий результат адаптації. Якщо ми вміємо відстежувати й аналізувати ці фактори, ми можемо керувати процесом адаптації. Це безперервний взаємозалежний процес, який є основою соціально-психологічної адаптації. Адаптація також розглядається як процес розвитку потенціалу особистості та спільноти шляхом залучення членів суспільства до системи міжособистісних стосунків, участі в соціально-політичному житті та створення умов для задоволення потреб у самоповазі та самореалізації.

Соціально-психологічна адаптація в умовах воєнного конфлікту відбувається в контексті постійно змінюваного соціального середовища з високим рівнем напруженості. Тому важливо змістити увагу з поняття адаптованості на розвиток адаптивних властивостей особистості та спільноти. Ці властивості, як вважають вітчизняні дослідники, пов’язані з ключовими конструктами, такими як життєстійкість, психологічна пружність і групова ефективність. Зокрема, психологічна пружність особистості чи спільноти, яка включає здатність долати наслідки війни, травми й повертатися до звичного способу життя, є визначальним аспектом адаптації. До факторів так званої «позитивної» адаптації належать стресо- та життєстійкість, ефективні психологічні стратегії, групова ефективність і соціальна підтримка, які забезпечують відновлення та розвиток у складних умовах [2].

Сучасні несприятливі умови в Україні значно загострили проблему адаптації здобувачів вищої освіти до навчання, посиливши вимоги до якості їхньої освіти та ефективності сприйняття знань у реальному житті. У період війни процес соціальної адаптації студентів ускладнився. Вона стала основою для їх подальшого особистісного та професійного розвитку. Соціальна адаптація включає не лише пристосування до нових умов навчання та засвоєння знань, а й адаптацію до змін у соціальному середовищі, умовах проживання та, загалом, до життя в умовах війни. Кожен студент стикається з необхідністю пристосуватися до сучасних викликів, залишаючись мобільним, активним і самостійним. Важливим є уміння планувати свою діяльність, раціонально розподіляти час і ефективно організовувати навчання. Набуті в процесі адаптації навички стануть міцною основою для кар’єрного зростання, а також для формування життєвих принципів і цінностей. Саме тому питання адаптації студентів до навчання в умовах воєнного стану є надзвичайно актуальним. Психологічними викликами в умовах воєнного стану є емоційні проблеми: тривожність, страх, депресивні стани через невизначеність і постійні новини про війну; посттравматичний стрес: наслідки пережитого досвіду, зокрема втрат або травм, як фізичних, так і емоційних; зниження концентрації та мотивації: через емоційний перевантаження студентам важко залишатися продуктивними. Утруднює процес адаптації і соціальна ізоляція: дистанційне навчання, вимушене переміщення до нових громад або за кордон обмежують звичні форми соціальної взаємодії [4].

Соціально-психологічна адаптація відіграє ключову роль у функціонуванні суспільства як цілісного соціального організму. Вона забезпечує інтеграцію особистості в соціальне середовище через визначення її статусу і місця у соціальній структурі. Однак сучасні умови створюють значні труднощі для адаптації, зокрема це нереалізовані очікування швидкого досягнення успіху, недооцінка реальних труднощів, нестача практичного досвіду та переоцінка значення теоретичних знань.

Успішність адаптації здобувачів освіти в умовах воєнного стану значною мірою визначає їхній розвиток як особистостей і майбутніх професіоналів. Наскільки швидко та ефективно вони подолають виклики під час оволодіння професійними компетенціями, настільки успішно зможуть реалізувати свої здібності у професійній діяльності та поза її межами.

Процес адаптації студентів до навчання в умовах воєнного стану є тривалим, складним і часто проблематичним. Він передбачає відмову від звичного способу життя та перехід до нового етапу дорослого життя, де постає необхідність зосередитися на здобутті професії, вирішенні питань безпеки для себе та близьких, а також на підтримці армії та пошуку шляхів виживання в умовах війни. Важливим аспектом адаптації студентів виступає розуміння  їх потреб, забезпечення доступу до психологічної підтримки та консультування, створення безпечного середовища для навчання та особистого розвитку, соціальних платформ для взаємодії та підтримки, організація спільних  волонтерських проєктів, що сприяють соціальній інтеграції.

Ключовим внутрішнім показником і узагальненим критерієм адаптації є задоволеність як самим процесом, так і його результатами, що стосуються професійної, соціальної та біологічної сфер. Проте цей стан не є просто пристосуванням до умов середовища; він формується у процесі взаємодії з ним. Взаємодія передбачає взаємний вплив, який змінює як властивості людини, так і середовище. Така взаємодія базується на активній ролі особистості у процесі адаптації та підвищенні значення свідомої трансформаційної поведінки.

Тому важливо розвивати в особистості якості, які з одного боку, дозволяють впливати на середовище адаптації, а з іншого – стають внутрішніми чинниками задоволення процесом та його результатами. До таких якостей належать: висока мотивація до розвитку особистісних компетентностей, таких як духовність, соціальна та професійна самоактуалізація; адекватна самооцінка та почуття власної гідності, відповідний рівень амбіцій; вміння відстоювати та обґрунтовувати свою точку зору (комунікативні навички); розвинені комунікативні вміння та повага до інших; емоційна зрілість, емпатія та саморефлексія; прагнення до постійного самовдосконалення та самоосвіти; конструктивне ставлення до критики та адекватна самокритичність; соціальна активність та бажання брати участь у житті суспільства; підтримка доброго здоров’я та формування індивідуального стилю поведінки [3].

В сучасних дослідженнях явище соціально-психологічної адаптації  розглядається як рух від пасивного пристосування до побудови системи продуктивної взаємодії особистості й середовища та визначають її як активний процес використання кожним суб’єктом стратегій і способів оволодіння ситуацією, в який свій внесок роблять як особистість, так і інший (індивідуальний чи груповий) субʼєкт, які взаємно адаптуються і творять єдиний адап­тивний простір. Швидкість адаптації та її ефективність багато в чому залежать від психо­емоційного стану самих студентів. Провідними якостями, які допомагають індивіду подолати стрес та пройти адаптацію (тобто є показниками достатнього адаптаційного потенціалу), є наявність мети у житті, цілеспрямованість, високий рівень психологічного благополуччя та активна позиція у житті. Високий же рівень тривожності заважає адаптаційним процесам: показник дезадаптації підвищується, як і показники неприйняття себе, емоційний дискомфорт, зовнішній контроль, підлеглість. В процесі навчання у закладах вищої освіти у студентів необхідно формувати адаптаційні компетенції: готовність застосовувати практичні знання в адаптації до нових ситуацій життя та професійної діяльності; вміння адаптуватися в умовах, що змінюються в процесі життєдіяльності; вміння застосовувати отримані знання для вдосконалення та розвинення власного адаптаційного потенціалу, для перетворення власної особистості в інтересах особистісного розвитку; здатність і готовність диференціювати ситуації застосування механізмів адаптації особистості; готовність застосовувати продуктивні способи взаємодії в різних ситуаціях професійного та особистого життя; здатність аналізувати власні психічні стани; здатність і готовність володіти техніками стресостійкості; готовність застосовувати методи саморегуляції у  майбутній професійній діяльності та повсякденному житті [2]. Формування адаптаційної поведінки студентів у ЗВО сприятиме розвиненню системи цінностей, пов'язаних з особистим здоров'ям та власними цілями, освоєння необхідних знань про психологічні основи процесу адаптації та їх взаємозв'язку зі здоров'ям, формування умінь і навичок успішного опанування у незнайомих та непередбачуваних обставин, що буде сприяти збереженню життєздатності, стресостійкості, активності, самодостатності та гармонійності у незвичних умовах. Для підвищення мотивації студентів до навчання в умовах війни необхідно проводити різні бесіди та акцентувати увагу на важливості здобуття професійних навичок. Підвищити мотивацію до навчання допоможе оптимізація навчального процесу за допомогою різноманітних інформаційно-комунікативних технологій та організація ефективної системи оцінювання. При цьому необхідно враховувати особливості здобувачів вищої освіти [4]. На даний час використовуються різні форми та методи навчання. Під час дії правового режиму воєнного стану в Україні перед учасниками освітнього процесу постає ряд нових викликів, які змушують бути більш гнучким в організації освітнього процесу, розробці гнучких освітніх програм, адаптованих до потреб студентів у кризовий період, забезпеченні доступу до освітніх і соціальних ресурсів, інтегрувати до навчальних програм елементи емоційної грамотності та навичок подолання стресу. Сучасні умови дозволяють виявити недоліки та переваги різних форматів здобуття вищої освіти, тобто у будь-якому випадку її якість після війни повинна стати кращою. Окрім того, в умовах інформаційної війни важливим є розвиток в студентів критичного мислення та вміння розпізнавати дезінформацію та протидіяти їй.

Успішна соціально-психологічна адаптація студентів до освітнього процесу в умовах воєнного стану є ключем до їхнього подальшого розвитку як особистостей і майбутніх фахівців. Швидкість і ефективність подолання труднощів під час оволодіння професійними компетенціями та засвоєння теоретичного матеріалу визначають, наскільки успішно вони зможуть реалізувати свої здібності у професійній діяльності та за її межами. Психологічна адаптація студентів в умовах воєнного стану – це багаторівневий процес, який вимагає скоординованих зусиль на індивідуальному та соціальному рівнях. Забезпечення підтримки молоді є стратегічно важливим для стабільності суспільства, а також для формування покоління, здатного подолати виклики сучасності.

Список використаних джерел

1. Андросович К. Соціальна адаптація обдарованої особистості: від дитинства до юності: методичний посібник / К.А. Андросович, Л.І. Ткаченко, Г.В. Ільїна, І.О. Якимова, В.М. Шульга. Київ : Інститут обдарованої дитини НАПН України, 2021. 106 с.
2. Литвиненко О.Д. Соціально-психологічні основи розвитку адаптаційного потенціалу сучасної молоді: монографія. Сєвєродонецьк: Вид-во СНУ імені В. Даля. 2018.302с.
3. Мельник О.В. Посттравматичне зростання та резилентна реінтеграція учасників бойових дій на Сході України. Психологічний часопис. 2019.№5 (6).С.79–92.
4. Сікора Я.Б. Адаптація як об’єкт наукового дослідження: психолого-педагогічний аналіз. Науковий вісник Ужгородського університету. Серія «Педагогіка. Соціальна робота». Вип. 2(51). С. 135–139.