ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ МОТИВАЦІЇ ДО ВОЛОНТЕРСТВА В УМОВАХ УКРАЇНИ

В умовах сучасної України волонтерство набуло особливого значення через виклики, пов'язані з війною, гуманітарними кризами та потребою у взаємній підтримці. Волонтерська діяльність сприймається як спосіб прояву громадянської позиції, соціальної відповідальності та підтримки національної ідентичності [4].

Основними мотиваційними чинниками до волонтерства науковці визначають:

• Альтруїстичні мотиви: прагнення допомогти іншим, підвищити їхнє благополуччя, забезпечити гуманітарну підтримку.
• Соціальні мотиви: потреба у спілкуванні, налагодженні нових контактів і зміцненні зв'язків з іншими людьми.
• Патріотичні мотиви: бажання підтримати країну, громаду чи конкретні соціальні групи в умовах кризи.
• Особистісний розвиток: можливість здобути нові навички, знання та досвід, які сприяють професійному чи особистому зростанню.
• Емоційна компенсація: волонтерство допомагає знизити тривогу, депресію чи відчуття безсилля у складних соціальних умовах [1].

Молодь (18–30 років) через волонтерську діяльність закриває потреби у самореалізації та побудові соціальних контактів. Задовольняє інтерес до нових форматів волонтерської діяльності (цифрове волонтерство, участь у креативних проєктах).

Люди середнього віку (30–50 років) мають більш осмислене сприйняття волонтерства як громадянського обов'язку. Прагнуть реалізувати соціальну відповідальність через допомогу. Літні люди (50+ років), через включення у волонтерство мають змогу залишатися активними членами суспільства та бути корисними. Часто керуються гуманістичними ідеалами та потребою передати досвід молоді.

В Україні існує багата традиція взаємодопомоги та підтримки громади (козацьке братство, волонтерський рух Майдану, підтримка ЗСУ). Культурні цінності солідарності, поваги до ближнього і колективної відповідальності стають основою мотивації до волонтерства.

Емоційними аспектами мотивації до волонтерства в сьогоднішніх умовах є [3]:

1. Емпатія: волонтери відчувають сильне бажання підтримати людей, які перебувають у складних життєвих обставинах.
2. Почуття гордості: участь у волонтерській діяльності дає змогу відчувати себе частиною важливої справи, що позитивно впливає на самооцінку.
3. Зниження емоційної напруги: активна допомога іншим допомагає справлятися зі стресом, відчуттям безсилля чи провини через невтручання.

Та через таку діяльність волонтери часто стикаються з емоційним вигоранням, оскільки, постійний стрес і високі очікування від волонтерської діяльності можуть знижувати мотивацію. Постійною нестачею ресурсів (обмежені фінансові, матеріальні чи організаційні можливості можуть викликати фрустрацію у волонтерів).

Та відсутністю визнання з боку суспільства або близького оточення також може демотивувати.

Дуже важливою є психологічна підтримка волонтерів, яка може бути реалізована через [5]:

• Групову підтримка: участь у командах однодумців допомагає зберегти мотивацію та подолати труднощі.
• Навчання та розвиток: тренінги, семінари та обмін досвідом підвищують рівень професіоналізму та впевненості.
• Розвиток рефлексії: індивідуальна та групова робота з психологами допомагає волонтерам усвідомити значущість їхньої діяльності й уникнути вигорання.

Рекомендації для розвитку мотивації до волонтерства:

- Підвищення суспільного визнання: популяризація історій успіху волонтерів через медіа.

- Освітні ініціативи: навчання волонтерів управлінським та комунікаційним навичкам.

-Забезпечення ресурсами: надання грантів, субсидій чи підтримка з боку бізнесу для організації волонтерських проєктів.

- Створення ком’юніті: організація зустрічей, форумів і фестивалів для воло-терів [2].

Висновок: Мотивація до волонтерства в Україні базується на поєднанні альтруїзму, патріотизму, особистісного розвитку та потреби у солідарності. Для її підтримки необхідні системні зусилля з боку суспільства, держави та освітніх установ. Волонтерство — це не лише допомога іншим, але й важливий інструмент соціальної інтеграції та особистісного зростання.

Список використаних джерел

1. Бондаренко З. П., Журавель Т. В., Лях Т. Л. Менеджмент волонтерських груп від А до Я. Київ: Версо-04, 2012. 288 с.
2. Вайнілович Н. А. Чинники формування мотивації людини до здійснення волонтерської діяльності. Електронний ресурс. Режим доступу: chrome-extension://efaidnbmnnnibpcajpcglclefindmkaj/https://ela.kpi.ua/server/api/core/bitstreams/4fd47f3e-46c6-44bb-af1f-ce2508762b5
3. Волонтерство. Електронний ресурс. Режим доступу: URL: https://www.bitlex.ua/uk/blog/terms/post/volonterstvo
4. Загальна декларація  волонтерів, прийнята на ХІ конгресі Міжнародної асоціації волонтерів. Права людини. Київ: Просвіта, 2012. С. 80.
5. Голуб В. Л. Державне визнання волонтерської діяльності як чинник розвитку взаємовідносин держави та суспільства. Теорія та практика державного управління. Вип. 4. С. 110-118.