Значні зміни в основних сферах нашого життя та зміни в суспільній свідомості істотно актуалізували питання нової реформи судової системи. Основи правосуддя вже не відповідають сучасним потребам суспільства. У суспільстві поширюється недовіра до судової системи, яка нерідко досягає критичних меж. Тому на сьогодні гостро постає питання створення незалежної судової влади, здатної надійно захищати права людини і громадянського суспільства [2].
В цьому контексті зростає важливість професійної діяльності адвоката, який є посередником у взаємовідносинах людини і судової системи держави, і до якого людина першочергово звертається з приводу захисту і відстоювання своїх прав і свобод. Саме тому компетентність адвоката є найважливішою складовою його професіоналізму, який забезпечує ефективне надання правозахисних послуг [3]. Відповідно до цього професійна компетентність адвоката розглядається як iнтeгpaтивна особистісна якicть, що поєднує наявність юридичних знань та вмінь з різних галузей права і професійно важливих якостей для ефективного виконання професійної діяльності з дотримання прав і свобод людини.
Згідно з результатами багатьох досліджень, проведених у США, «адвокатська практика займає перше місце по алкоголізації й депресивності; кожен четвертий юрист страждає від того чи іншого виду депресії». І це при тому, що адвокат – одна з найбільш високооплачуваних вільних професій в США [5, с. 25]. Психологи й медики, відповідаючи на питання про причини такого високого рівня депресій, алкоголізму й суїцидів серед юристів, називають передусім особливості професії – напруженість праці, ненормований робочий день, обробка величезних масивів інформації, конфліктність, високі ставки та інші фактори [6]. Це підтверджує важливість розвитку навичок емоційного інтелекту в юристів.
Саме тому, у структурі професійної компетентності юриста дослідники виділяють емоційний інтелект, який забезпечує саморозуміння і розуміння емоційних станів інших і впливає продуктивність взаємодії з клієнтами [4]. Зокрема, Кім Тассо у своїй науковій праці під назвою «Основні навички міжособистісного спілкування для юристів» наголошує, що на EQ (емоційний інтелект) припадає 58% продуктивності юристів на всіх типах робочих місць, він є найважливішим показником ефективності і найсильнішим чинником лідерства та особистої переваги [1, 3, 7].
В роботі використовувалися методи теоретичного аналізу проблеми та емпіричні методи – психодіагностичні методики («Методика діагностики емоційного інтелекту» Н. Холла, методика «Опитувальник емоційного інтелекту «ЕмІн» Д.Люсіна», методика визначення рівня мотивації до успіху та страху невдач А. Реана, а також методика «Дослідження взаємостосунків адміністрації і колективу» Л. Карамушки) для вивчення професійних характеристик адвокатів вибірки.
Проведене емпіричне дослідження дало змогу діагностувати рівень розвитку емоційного інтелекту та його структурних компонентів у респондентів вибірки, а також виявити інтегральні характеристики їх професійної компетентності, зокрема ті, що стосуються функціональних особливостей їх правозахисної діяльності та професійно важливих особистісних якостей. Виявлено, що в адвокатів вибірки переважає середній показник емоційного інтелекту, що свідчить про можливість його розвитку та потенціалу зростання. Водночас, третина досліджуваних характеризується низьким загальним рівнем емоційного інтелекту, і цим респондентам необхідно розвивати емоційний інтелект, посилено працювати над удосконаленням власних емоційних можливостей.
Щодо структурних компонентів емоційного інтелекту, то найбільше виражене розуміння своїх та чужих емоцій, проте цікавим є результат кращого розуміння чужих емоцій порівняно зі своїми, що, швидше за все, обумовлено специфікою професійної діяльності адвокатів, які постійно стикаються з проблемами, болями, переживаннями клієнтів і намагаються їм допомогти, захистити їх права і свободи. Водночас, менша чутливість до власних емоційних переживань може призвести до емоційного вигорання і емоційного виснаження адвокатів, оскільки правозахисна діяльність є стресогенною і емоційно напруженою. Також у респондентів вибірки переважає середній рівень вираженості страху невдачі, і більшість адвокатів демонструють високий рівень прагнення до успіху, що проявляється в намаганні виграти справу, захистити клієнта.
За функціональними особливостями професійної діяльності найвище оцінюється організаційний потенціал адвокатів та їх здатність рішуче і своєчасно приймати рішення, здатність приймати продумані та кваліфіковані рішення, планування діяльності, вміння здійснювати правильний і своєчасний контроль за справами та загальний рівень професійної компетентності.
За результатами кореляційного аналізу виявлено, що професіоналізм адвоката позитивно корелює із розумінням чужих і своїх емоцій, розпізнаванням емоцій інших людей та загальним рівнем емоційного інтелекту. Найбільшу кількість кореляційних зв’язків також демонструє прийняття продуманих, кваліфікованих рішень, яке корелює з управлінням чужими емоціями, загальним рівнем емоційного інтелекту, управлінням своїми емоціями та емпатією. Така функціональна здатність адвокатів як об'єктивне оцінювання діяльності позитивно корелює із контролем експресії, емоційною обізнаністю та самомотивацією.
Інтегральний показник емоційного інтелекту позитивно корелює із організаційним потенціалом, рішучим, своєчасним прийняттям рішень, прийняттям продуманих, кваліфікованих рішень та загальним рівнем професіоналізму, тобто емоційний інтелект сприяє організованості, виваженості, поміркованості адвоката, що забезпечує його професіоналізм.
Виявлені кореляційні зв’язки структурних компонентів емоційного інтелекту з окремими професійно важливими якостями респондентів засвідчують те, що особистісні якості адвокатів є визначальними факторами ефективності їх правозахисної діяльності та виконання ними своїх функцій щодо захисту прав і свобод громадян.
Отже, результати емпіричного дослідження підтверджують припущення щодо взаємозв’язку між рівнем емоційного інтелекту, функціональними вміннями та професійно важливими якостями респондентів вибірки, що дає змогу розглядати емоційний інтелект як чинник професійної компетентності адвоката та важливий предиктор успішності його правозахисної діяльності.
Список використаних джерел
- Бабенко, О. О. Емоційний інтелект у складі ресурсності представників професій юридичних видів / Право і безпека. 2017. № 3 (66). С. 121–125.
- Білоножко, А. В. Соціально-психологічні чинники становлення комунікативної культури майбутнього юриста в процесі професійної підготовки: автореф. дис. канд. психол. наук. Київ, 2008. 22с.
- Лящ О.П. Значення емоційного інтелекту у професійній діяльності юристів. URL: http://dspace.wunu.edu.ua/bitstream/316497/23414/1/104-106.pdf.
- Маленький Ф. Навіщо юристу потрібен емоційний інтелект і як останній може зарадити в судовому процесі? Юридична практика. 2020. URL: https://zib.com.ua/ua/141206.html
- Сутяга О., Довгань А. Особливості соціально-правової підготовки майбутніх юристів: американська та британська моделі. Comparative Professional Pedagogy, 2022. № 12. С. 82–90. https://doi.org/10.31891/2308- 4081/2022-12(2)-9
- Хазратова Н., Малімон Л., Терентьєв О. Готовність до розв’язання конфліктів як чинник психічного здоров’я адвоката у його професійній діяльності. Психологічні перспективи. Вип. 39, 2022, 367–381. DOI: https://doi.org/10.29038/2227-1376-2022-39-haz
- Харченко, І. І. Розвиток емоційного інтелекту майбутніх юристів. Вісник Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького.
Серія: "Педагогічні науки", 2021. (1). вилучено із https://ped-ejournal.cdu.edu.ua/article/view/4186