ОСОБЛИВОСТІ ЗАДІЯННЯ ПІЗНАВАЛЬНОЇ СФЕРИ ОСОБИСТОСТІ У ВИВЧЕННІ ІНОЗЕМНИХ МОВ

      Результативність навчання студентів іноземних мов залежить від урахування викладачем психологічної сутності і закономірностей пізнавальних процесів.

     Опанування іноземної мови починається з відчуттів, тобто процесу відображення у свідомості людини окремих властивостей предметів та явищ, які безпосередньо впливають на її органи відчуттів.

     Але незважаючи на виняткову важливість, відчуття забезпечують лише сприйняття відповідної інформації. Для її усвідомлення вони є лише основою відображення у свідомості людини діючих предметів та явищ в цілому. Водночас відчуття доповнюються знаннями, досвідом людини, які дозволяють зрозуміти відповідні букви, звуки, значення слів і, на цій основі, фраз та речень. Отже, сприйняття виконує винятково важливу роль, забезпечуючи розуміння змісту аудійованого мовлення. Тому варто уявляти механізм цього процесу і умови успішного сприйняття мовлення [1, с. 45].

      Відчуття розвиватимуться краще, якщо передбачити спеціальні вправи для розвитку здатності органів відчуттів студентів розрізнювати відповідні якості тих звуків, букв, які сприймаються, особливостей кінестетичних відчуттів, які виникають під час вимови звуків і написання літер. Кожна вправа має бути пов’язана із виявленням певної фонетичної, графічної чи кінестетичної особливості, яка сприятиме розвитку здатності студентів диференціювати схожі звуки.

Отже, для успішного сприйняття акустичних та графічних сигналів необхідно:

• Підготувати органи відчуттів до реалізації відчування за різних умов звучання чи графічного оформлення мовлення.
• Натренувати артикуляційних апарат, щоб підготувати до функціонування у будь-якому темпі надходження усного чи писемного мовлення.
• Попередньо засвоїти значення відповідних слів, їхній акустичний чи графічний образ.

     Для сприйняття іншомовних фраз необхідно забезпечувати завчасний «запис» до довготривалої пам’яті закодованої інформації про акустичні образи всіх складових фрази і їх значень. Оскільки таких фраз може бути дуже багато, підготовка до їх сприйняття пов’язана із запам’ятовуванням відповідної кількості слів.

     Винятково важливу роль у процесі вивчення іноземних мов відіграє пам'ять. Тим, хто опановує мову, треба неодмінно запам’ятовувати велику кількість слів, словосполучень, речень, граматичних позицій, правил. Так, обов‘язкова для реалізації усіх видів іншомовної мовленнєвої діяльності артикуляція органів мовлення залежить від наявності у пам’яті людини акустичних образів слів, які забезпечують початок артикуляції і її правильну роботу [3].

     Тому викладачеві слід звертати особливу увагу на процес запам'ятовування студентами акустичних моторнографічних образів слів. Важливо якнайбільше слухати та відтворювати (усно і письмово) виучувані слова, фрази, речення.

     Довільне запам’ятовування здійснюється у процесі неодноразового відтворення нового і систематичного повторення раніше вивченого навчального матеріалу. Важливо періодично пояснювати студентам необхідність його заучування й повторення, створювати потрібні для цього умови: наявність словників, граматичних довідників, відповідних прикладів. Необхідно враховувати і ті глибокі зміни, які відбуваються в характері пізнавальних процесів студентів: прискорений розвиток аналітико-синтетичної діяльності; актуалізація устремлінь зрозуміти явища, які  запам’ятовуються, спиратися на     

     Важливо прищеплювати звичку до такої роботи. Недооцінювання довільного запам’ятовування призводить до того, що раніше засвоєний матеріал (особливо на попередніх курсах), який довго не використовується у нових текстах та вправах, обов’язково забувається.

     Змістову основу мислення, іншомовного мовлення та спілкування складають уявлення, тобто процес відтворення у свідомості людини образів, предметів та явищ, які раніше діяли на її органи відчуттів. Без уявлень, тобто збережених у пам’яті людини образів букв, звуків, слів, їхнього інтонаційного оформлення і, відповідно, без можливості порівняння з ними результатів нових сприймань, неможливе розуміння останніх. Говоріння і письмо уводяться в дію акустичними образами уявлень відповідних слів. У процесі ж їхньої реалізації «спрацьовують» рухові уявлення (артикуляційні та моторнографічні) [5, с. 37].

     Усі різноманітні уявлення, які беруть участь в опановуванні іноземною мовою, формуються під час роботи над ними. Особливу увагу варто звертати на створення акустичних та графічних образів виучуваних слів. Викладачу слід вимагати від студентів всебічних уявлень значень, звучання і графічної форми, граматичної структури кожного нового слова.

     Опанування іноземною мовою пов‘язано також і з уявою, тобто процесом відтворення у свідомості людини на основі уявлень та їхніх сполучень нових образів предметів та явищ, які раніше не впливали на органи відчуттів. Той, хто вивчає іноземну мову, під час читання та слуханнянамагається зрозуміти зміст усного чи письмового мовлення, відтворюючи значення незнайомих слів за допомогою уяви. Необхідності у спеціальному врахуванні  і формуванні цього процесу викладачем, очевидно, немає [2].

     Мислення іноземною мовою(процес відображення у свідомості людини зв’язків і відношень між предметами та явищами) забезпечує досягнення розуміння їхніх особливостей, розв’язання розумових задач. Воно є кінцевою метою вивчення мови.

     Багато хто із психологів вважає, що у процесі опанування іноземної мови учні та студенти не в змозі думати нею, і основна проблема школи та спеціальних навчальних закладів  полягає у тому, щоб навчити їх користуватися тією мовою, яка вивчається. Власне, стверджується можливість перекладу думок, попередньо сформульованих рідною мовою, на іноземну.

     Розвиток іншомовного мислення великою мірою залежить від рівня опанування студентами  усного мовлення іноземної мови. Тому весь комплекс навчальної роботи, спрямованої на формування навичок іншомовного мовлення, сприятиме і розвитку мислення. Цьому допомагає і доступна комунікативна діяльність. Необхідно якнайретельніше тренувати студентів в іншомовному мовленні, що спирається на усний переклад. Це дозволить їм швидше перейти до згорнутих елементів перекладу, до дедалі частішого і довшого неперекладного іншомовного мислення і мовлення. Звичайно, характер такого мислення у більшості випадків залежить від рівня розвитку і особливостей мислення людини рідною мовою.

     І останній з пізнавальних процесів – мовлення. Мова є своєрідним кодом, що несе певну інформацію про предмети і явища і змінює їх у процесі спілкування. Це основний засіб існування, передачі і засвоєння суспільно-історичного досвіду, спілкування, прийом інтелектуальної діяльності (сприйняття, мислення, уявлення). Головна функція мови – забезпечити спілкування за допомогою мовлення. Цілеспрямований процес реалізації мовлення вважають мовленнєвою діяльністю, яка реалізується в аудіюванні, читанні, говорінні, письмі. У даному випадку доречно зупинитися лише на одному різновиді мовлення, який тісно пов'язаний з усіма пізнавальними процесами і видами мовленнєвої  діяльності, - внутрішньому мовленні. Психофізіологічний механізм внутрішнього мовлення може мати такий вигляд. Акустичні уявлення (образи слів), які постають із довготривалої пам’яті у процесі мислення чи будь-якої мовленнєвої діяльності, супроводжуються нервовим збудженням, яке надходить до мовленнєвого центру мозку. Звідти збудження, у формі якого закодовано мовленнєво-рухові сигнали, передається до периферійних органів мовлення, і вони починають рухатися. Функціонування цих органів і забезпечує реалізацію внутрішнього мовлення [4, с. 85].

     Вільна і правильна діяльність мовленнєвого апарату надзвичайно важлива. Його недостатнє тренування призводить до труднощів у реалізації і навіть до зриву іншомовного мовлення (до виключення осмислення). Викладачеві важливо звертати особливу увагу на систематичне тренування вказаного апарату у своїх студентів. Це досягається у процесі засвоєння звуків, букв, слів, під час виконання вправ, аудіювання, читання, говоріння і письма виучуваною мовою. Важливо контролювати правильність вимови звуків, букв і слів,  використовувати вправи, спрямовані на прискорення темпу мовлення (читання текстів, декламування віршів, відтворення скоромовок тощо). Будь-які види іншомовний вправ сприятимуть розвитку артикуляційного апарату і внутрішнього мовлення  в цілому. Про рівень їхнього розвитку у студентів говорить не тільки правильність відтворення відповідних звуків, букв і слів, а й темп читання і мовлення  іноземною мовою, здатність до прискореного вимовляння засвоєних слів і фраз [6].

Список використаних джерел

1. Бігич О. Б., Бориско Н. Ф., Борецька Г. Е. Методика навчання іноземних мов і культур: теорія і практика : підручник для студ. класичних, педагогічних і лінгвістичних університетів /та ін./ за загальн. ред. С. Ю.Ніколаєвої. К. : Ленвіт, 2013. 590 с.
2. Білоус О. В. Вікова психологія: Навч. посіб. Чернігів: Чернігівський національний педагогічний університет імені Т. Г. Шевченка, 2015. – 108 с.
3. Боднар А. Я., Макаренко Н. Г. Шляхи формування пізнавального інтересу особистості в процесі професійного самовизначення. НАУКОВІ ЗАПИСКИ. 2014. Том 162. С. 32 – 37.
4. Бурчак С. О., Бурчак Л. В. Теоретичні засади підготовки майбутніх педагогів до розвитку пізнавальних інтересів учнів. URL : https://www.sworld.com.ua/simpua12/1.pdf
5. J. Scrivener. Learning Teaching: The Essential Guide to English Language Teaching. Third edition. Macmillan Publishers Limited. 2011. 414 p.
6. K. N. Yesmambetova. Students' Lack of Interest: How to Motivate Them?. Universal Journal of Educational Research. 2019. Vol. 7, No. 3. P. 797 –URL : https://www.hrpub.org/