Серед різноманітних девіацій на зламі тисячоліть, зокрема в умовах жорстокої та кривавої війни, наприклад, на території нашої держави, однією з найскладніших і найтравмогенніших для психіки людини є сексуальне насилля. Злочинне і протиправне посягання на сексуальну автономність і недоторканість іншої людини, нахабний і брутальний тиск, шантажування, приниження, насильницькі дії сексуального характеру трактуються в типології девіантної поведінки людини як особливо травмівні та небезпечні. Безперечно, вкрай болісними й екзистенційно складними до вирішення постають випадки примусового згвалтування, що у воєнний час з боку окупантів практикується досить часто. У ракурсі нашого дослідження – психологічні особливості сексуального домагання як форма вкрай небажаної фізичної або вербальної/невербальної поведінки сексуального характеру, яка за своєю суттю є принизливим. ображаючим, залякуючим ставленняМ до людини (жертви, постраждалої) з боку іншої людини (кривдника, насильника).
Окремим акцентом такого складного кола проблем ми обрали тематичну лінію висвітлення специфіки сексуальних домагань в армії, у мілітарному довкіллі.
Nicol, A. A. M., Correya, R., & De France, K. пишуть про специфіку взаємозв’язку в курсантів військового коледжу феміністичного активізму й амбівалентного сексизму з міфами про сексуальні домагання щодо жінок. Дослідник відзначають, що психокультурному досвіді і практиках Збройних сил Канади (CAF) зазвичай переважають і розвиваються наративи маскулінної культури, тому в засобах масової інформаціїі часто потрапляють новини у зв’зку з випадками сексуальних домагань у середовищі військових. Зазначено, що в базовому ексепрментальному майданчику Королівському військовому коледжі Канади (RMC) також nрапляються випадки сексизму й контроверсійного тлумачення поглядів щодо експлуатації людської сексуальності. Наголошено, що якраз фемінінна частина мілітарного соціуму постає невід’ємною частиною боротьби із сексуальними домаганнями, а також те, що у такому стереотипному маскулінному середовищі як армія підходи до пояснення причин насильницької поведінки є досить неоднозначними. На підставі результатів проведеного опитування гетерогенної вибірки курсантів-офіцерів RMC (n=80 чоловіків і n=61 жінки) вдалося констатувати, що амбівалентний сексизм і участь у феміністичному активізмі сприяють унікальній дисперсії в міфах про сексуальні домагання у курсантів-чоловіків і жінок. На думку дослідників, якраз ворожий сексизм пояснював унікальну дисперсію в системі існуючих міфів про домагання щодо жінок у вибірці чоловіків, натомість як для фемінінної частини вибірки доброзичливий сексизм пояснював унікальну дисперсію в тій самій змінній. По суті, йдеться про корелювання своєрідного доброзичливого і ворожого сексизму, а розставлення змістових і функціональних наголосів у цій опозиційній діаді сприятме покращенню роботи з міфами про сексуальні домагання в мілітарному соціодовкіллі [7].
До речі, здійснений Bareket, O., & Fiske, S. T. систематичний огляд наукової психологічної та сексологічної літератури про амбівалентний сексизм теж дав узагальнене уявлення про те, що так званий ворожий сексизм захищає чоловічу владу, а так званий доброзичливий сексизм охороняє традиційні гендерні цінності та ролі [4].
У дослідженні Antecol, H., & Cobb-Clark, D. висвітлено особливості вирішення проблеми сексуальних домагань в армії США. Крізь призму гендерних питань дослідники аналізують причинно-наслідкову базу бінарної ланки «чоловіки – жінки» та розкривають специфіку сексуальних домагань у збройних силах. Констатовано, що в опитуванні, проведеному Міністерством оборони США серед чоловіків і жінок, які перебувають на дійсній службі в армії, флоті, корпусі морської піхоти, авіації та береговій охороні, 70,9 відсотка жінок і 35,8 відсотків чоловіків сказали, що мають досвідо і знайомі з випадками сексуальних домагань (причому це відбувалося за попередні 12 місяців). Водночас військовослужбовці, які пережили досвід сексуальних домагань щодо себе, розповідали про помітне зниження загальної задоволеності своєю службою та значно частіше, ніж інші, повідомляли про бажання і наміри полишити військову службу. Сумарно факт сексуальних домагань виявився дратівливим та гальмівним чинником для успішної особистісної та службової діяльності [3].
Barth, S. K., Kimerling, R. E., Pavao, J., McCutcheon, S. J., Batten, S. V., Dursa, E., Peterson, M. R., & Schneiderman, A. I. здійснили детальний аналіз військової сексуальної травми серед недавніх ветеранів. У відомому американському часописі з проблем превентивної медицини дослідники розкрили особливості співвідношення сексуального насильства та сексуальних домагань. Констатовано їхній тісний кореляційний зв'язок та зазначено негативний вплив на самоцусвідомлення та самореалізацію людини у військовій формі, особливо ж із травмогенним мілітарним досвідом комбатанта [5].
У науковій розвідці Deschamps, M. здійснено детальний огляд неправомірної сексуальної поведінки та сексуальних домагань у збройних силах Канади. Наголошено, що проблеми сексуальних домагань і сексуального насильства є досить частими для практики існування мілітарної дійсності та армійської служби. Констатовано, що сексуальні домагання та сексуальне насильство завдають дуже істотної шкоди не лише жертвам цього протизаконного й антилюдського дійства, але й армійській організаційній цілісності, військовму професіоналізму та загальній діяльності збройних сил. Запропоновано не повторювати своєрідну мантру про необхідність «нульової терпимості», а застосовуати різноманітні реально діючі інструменти, насамперед військову політику, програми військового навчання, а також (і насамперед) існуючу систему дисциплінарної та військової юстиції. Окремо розкрито психологічну і медичну доцільність удосконалення служби підтримки жертв такого насилля [6].
У наших дослідженнях стверджується постулат необхідності надання різнорівневої ревіталізаційної фахової психологічної допомоги комбатантам, зокрема й у важливому ракурсі переживання ними травмогенного досвіду та насилля, а також запровадження сучасних превентивних програм [1; 2].
Young, L. M., & Nauta, M. M. пишуть про сексизм як предиктор статевого, гендерного, службового та іншого ставлення до жінок в армії та під час бойових дій. Детально розкрито й проаналізовано чотири форми сексистських переконань як предикторів ставлення до жінок в армії та під час їхньої участі в бойових діях. Отримані достовірні дані проведеного опитування засвідчили, що студенти військових коледжів мали негативніше ставлення до жінок у бойових діях, ніж, наприклад, цивільні студенти. Водночас обидві групи не відрізнялися у своєму ставленні до жінок в армїйському соціодовкіллі. Дослідники фіксують різні форми сексизму щодо жінок в армії та пропонують правила зниження й уникнення сексистських переконань серед військових і цивільних людей [8].
Відомо, що в багатьох арміях світу існують спеціальні підрозділи психосоціальної підтримки, в яких фахівці «пом’якшують» зв’язок між насиллям і службою, тобто працюють з постраждалими військовослужбовцями в плані мінімізації травмогенного впливу на них наслідків сексуального насильства. Безперечно, запровадження подібних практик у психологічне забезпечення нашої армії видається вкрай потрібним, адже їхнім основним завданням є як зниження деструктивного дискомфорту від такого виду насилля, так і оптимізаційна ревіталізація службової та життєвої траєкторії військовослужбовців.
Список використаних джерел :
- Гошовська Д. (2024). Особливості фахової психологічної допомоги комбатантам. Психогенеза особистості: норма і девіація : зб. наук. статей і тез; гол. ред. Я. Гошовський. Луцьк : ФОП Мажула Ю.М., 41– 46.
- Гошовська, Д. і Гошовський, Я. (2023). Сучасна мілітарна психологія : різновекторність досліджень. Психологічні перспективи. 42 (Груд 2023). C.38–54.
- Antecol, H., & Cobb-Clark, D. (2001). Men, women, and sexual harassment in the US military: Previously announced. Gender Issues, 19(1), 3–18. https://doi.org/10.1007/s12147-001-0001-1
- Bareket, O., & Fiske, S. T. (2023). A systematic review of the ambivalent sexism literature: Hostile sexism protects men’s power; benevolent sexism guards traditional gender roles. Psychological Bulletin, 149(11–12), 637–698. https://doi.org/10.1037/bul0000400
- Barth, S. K., Kimerling, R. E., Pavao, J., McCutcheon, S. J., Batten, S. V., Dursa, E., Peterson, M. R., & Schneiderman, A. I. (2016). Military sexual trauma among recent veterans: Correlates of sexual assault and sexual harassment. American Journal of Preventive Medicine, 50(1), 77–86. https://doi.org/10.1016/j.amepre.2015.06.012.
- Deschamps, M. (2015). External review into sexual misconduct and sexual harassment in the Canadian Armed Forces – Culture of the CAF. Canada.ca. https://www.canada.ca/en/department-national-defence/corporate/reports-publications/sexual-misbehaviour/external-review-2015/culture-caf.html
- Nicol, A. A. M., Correya, R., & De France, K. (2024). Feminist Activism and Ambivalent Sexism’s Relation with Sexual Harassment Myths Regarding Women for Cadets in a Military College. Journal of Military Social Work and Behavioral Health Services, 1–11. https://doi.org/10.1080/28367472.2024.2381007
- Young, L. M., & Nauta, M. M. (2013). Sexism as a predictor of attitudes toward women in the military and in combat. Military Psychology, 25(2), 166–171. https://doi.org/10.1037/h0094958
inforum.in.ua@ukr.net