ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ В УМОВАХ АГРЕСИВНОГО ІНФОРМАЦІЙНОГО СЕРЕДОВИЩА

Молодший шкільний вік характеризується інтенсивним формуванням психіки, яка залишається вразливою до негативного впливу агресивного інформаційного середовища. Також, у даному віковому періоді, діти перебувають на стадії активного розвитку емоційної сфери та формування особистості. Їхня психіка ще не має сформованих механізмів самозахисту, таких як раціоналізація чи критичне мислення. Діти ще не мають достатнього життєвого досвіду для критичної оцінки інформації. Тому агресивний інформаційний контент (сцени насильства, погрози, образливі висловлювання) створює психологічне навантаження, яке може викликати психосоматичні розлади, такі як головний біль, порушення сну, тривожність [2].

Також важливо зазначити, що у цьому віці діти мають високу емоційну чутливість. Агресивний контент може провокувати страх, тривожність, агресію чи зниження самооцінки.

Недостатність критичного мислення призводить до того, що молодші школярі сприймають інформацію переважно буквально, що робить їх особливо вразливими до маніпуляцій та агресивного впливу з боку медіа. Діти не завжди здатні розрізняти вигадку і реальність, особливо якщо інформація подається емоційно. Наприклад, новини про конфлікти чи катастрофи можуть бути сприйняті дитиною як особиста загроза, що викликає відчуття небезпеки [3].

Постійний вплив негативної інформації може порушувати здатність дитини налагоджувати стосунки з однолітками, сприяючи ізоляції або агресивній поведінці. Постійний вплив агресивного контенту може формувати у дитини недовіру до оточуючих. У школі це може проявляється у формі відмови від участі в групових іграх або зниження здатності до співпереживання.

Спостерігаючи сцени насильства чи конфлікти у медіа, діти можуть почати копіювати подібну поведінку, не усвідомлюючи її деструктивного характеру. регулярний перегляд сцен насильства формує толерантність до агресії. Дитина може почати вважати насильство нормою або ефективним способом вирішення конфліктів. Адже, регулярний перегляд сцен насильства формує толерантність до агресії. Дитина може почати вважати насильство нормою або ефективним способом вирішення конфліктів. Ігри з елементами агресії (шутери, бійки) сприяють закріпленню агресивних моделей поведінки через повторення цих дій.

У дітей може розвиватись залежність від гаджетів, оскільки умови цифровізації збільшують час перебування дітей в інформаційному середовищі, що підвищує ризики впливу шкідливого контенту. Діти проводять значний час за екранами, що обмежує їхню фізичну активність, знижує кількість живого спілкування та формує емоційну залежність від швидких, але поверхневих джерел інформації. Супутні проблеми ‒ це зниження концентрації, перевтома зорового апарату, порушення комунікативних навичок [1].

Як наслідок, агресивний контент перевантажує психіку молодших школярів, що може призводити до порушень уваги, пам’яті та загальної навчальної мотивації.

Ефективна взаємодія між школою та батьками є ключовою для зменшення негативного впливу. Важливими є розвиток у дітей критичного мислення та навичок безпечної поведінки в інформаційному просторі [5].

Створення захищеного інформаційного середовища може передбачати впровадження державних програм медіаграмотності та психологічної підтримки для молодших школярів, аби формувати стійкість до деструктивного впливу.

Практичні рекомендації:

• Проводити з дітьми бесіди про безпечне використання медіа.
• Організовувати тренінги для педагогів щодо розпізнавання психологічних труднощів у дітей.
• Забезпечити доступ до позитивного та освітнього контенту.
• Залучати психологів до роботи з дітьми, які зазнали впливу агресивного середовища [4].

Висновок: Захист молодших школярів від агресивного інформаційного впливу є одним із пріоритетних завдань сучасної педагогіки та психології, яке вимагає системного підходу з боку школи, сім’ї та суспільства.

Список використаних джерел

1. Баришполець О. Т., Вознесенська О. Л., Голубєва О. Є., Мироненко Г. В.,. Найдьонова Л. А, Обухова Н. О., Череповська Н. І. Медіапсихологія: на перетині інформаційного та освітнього просторів. Київ : Міленіум, 2014. 348 с.
2. Грицюк І. М., Міліщук С. О. Особливості використання комплексної нейропсихологічної корекції в шкільному середовищі. Академічні студії. Серія «Педагогіка», 2021. С.179-185.
3. Іванов В. Ф., Волошенюк О. В. Медіаосвіта та медіаграмотність. Київ: Центр вільної преси, 2012. 352 с.
4. Копштейн М. Вплив інтернету та відеоігор на патологічну поведінку дітей та підлітків. Теорія і практика управління соціальними системами. 2010. № 4. С. 77–86.
5. Литовченко І. Г., Максименко С. Д., Болтівець С. І., М.-Л. Чепа, Бугайова Н. М. Діти в інтернеті: Як навчити безпеці у віртуальному світі. Київ: ТОВ «Видавничий Будинок «Аванпост-Прим», 2010. с.