ВПЛИВ НЕСПРИЯТЛИВОГО ДОСВІДУ ДИТИНСТВА НА ПСИХІЧНЕ ЗДОРОВ'Я В ДОРОСЛОМУ ВІЦІ

Несприятливий досвід дитинства (Adverse Childhood Experiences, ACEs) ‒ це травматичні події, що трапляються у віці до 18 років і включають:

- Фізичне, емоційне чи сексуальне насильство.

- Емоційне або фізичне нехтування.

- Присутність у сім'ї факторів ризику: залежність, психічні розлади батьків, домашнє насильство, розлучення, втрата близьких [4].

Накопичення цих подій створює довготривалий вплив на психічне та фізичне здоров’я.

Механізмами впливу на психічне здоров’я в даному випадку є:

1. Хронічний стрес: повторювані травматичні події активують систему «боротьби або втечі», що призводить до хронічного перевантаження нервової системи.
2. Формування нейронних зв’язків: у дитинстві мозок ще розвивається, і травматичні переживання змінюють структуру мозку, особливо таких зон, як мигдалина, гіпокамп і префронтальна кора.
3. Порушення гормонального балансу: постійний викид кортизолу впливає на роботу ендокринної та імунної систем, збільшуючи ризик тривожних і депресивних розладів [2].

Несприятливий досвід дитинства здійснює значний вплив на психічне здоров′я в дорослому віці. Це і депресія: дослідження підтверджують, що люди, які пережили насильство чи нехтування в дитинстві, мають вищий ризик розвитку депресивних станів. Тривожні розлади: зокрема посттравматичний стресовий розлад (ПТСР), соціальна тривога та генералізована тривожність. Розлади особистості: наприклад, прикордонний розлад особистості часто пов’язаний із травмами в дитинстві. Схильність до залежностей: використання алкоголю, наркотиків або інших адиктивних поведінкових моделей як способу уникнення болючих спогадів. Суїцидальні настрої: несприятливий досвід дитинства є суттєвим фактором ризику для суїцидальних думок і спроб.

Відчувається вплив і на те, як такі дорослі вибудовують міжособистісні стосунки з оточуючими. Часто, вони відчувають труднощі у побудові довірливих відносин: страх близькості, низька самооцінка чи надмірна залежність від інших. Відбувається повторення травматичних моделей: люди, які зазнали насильства в дитинстві, можуть переносити ці моделі у власні стосунки. Та ізоляція: уникнення соціальних контактів через страх повторного переживання травми [1].

Травматичний досвід не лише впливає на психіку, а й проявляється у: хронічних захворюваннях (серцево-судинні, діабет, аутоімунні хвороби); порушеннях сну, синдромі хронічної втоми; фіброміалгії та інших розладах із психосоматичним компонентом.

На інтенсивність наслідків несприятливого впливу дитячого досвіду впливають безліч факторів. Зокрема, це тривалість і частота травмуючих подій: чим більше таких подій і чим довше вони тривають, тим вищий ризик серйозних наслідків. Наявність/відсутність підтримки: наявність хоча б однієї людини, яка надає емоційну підтримку дитині, може суттєво знизити негативний вплив. Та індивідуальні риси особистості: наприклад, висока стресостійкість чи здатність до адаптації [3].

Шляхи подолання та відновлення

1. Психотерапія: Когнітивно-поведінкова терапія (КПТ) для подолання негативних переконань. Терапія, орієнтована на травму (EMDR, сенсомоторна терапія).
2. Підтримка соціальних зв’язків: дружні, сімейні чи терапевтичні групи допомагають створити відчуття безпеки.
3. Робота з тілом: тілесно-орієнтована терапія, йога, медитація допомагають знижувати рівень стресу.
4. Формування нових звичок: розвиток здорових моделей поведінки, зміна оточення та професійна реалізація сприяють адаптації.

Щодо форм профілактики впливу несприятливого досвіду дитинства, то психологи рекомендують: раннє втручання (своєчасна психологічна допомога дітям із травматичним досвідом); підтримку сімей (програми для батьків, які допомагають навчитися конструктивної взаємодії з дітьми). Освіта і підвищення обізнаності (навчання педагогів, медиків і соціальних працівників розпізнаванню ознак травматичних переживань у дітей) також можуть запобігти даному явищу. Та соціальні ініціативи, такі, як створення безпечного середовища для дітей у громадах [5].

За даними ВООЗ, несприятливий досвід дитинства є значним чинником, що впливає на психічне та фізичне здоров’я населення. В умовах України питання дитячих травм стає особливо актуальним через війну, внутрішнє переміщення, зростання рівня домашнього насильства.

Висновок. Несприятливий досвід дитинства має тривалий і багатогранний вплив на психічне здоров’я дорослої людини. Вчасне втручання, надання підтримки та розвиток стійкості до стресу є ключовими факторами для мінімізації цих наслідків і покращення якості життя.

Список використаних джерел

1. Герман Дж. Психологічна травма та шлях до видужання. Львів: Видавництво Старого Лева. 2021. 424 с.
2. Коваленко А. Б., Голота В. Г. Зв'язок травматичного дитячого досвіду з толерантністю особистості в дорослому віці. Ukrainian Psychlogical Journal. № 1 (17) y С. 41-63.
3. Левін П. Зцілення від травми. Новаторська програма з відновлення мудрості тіла. Київ: Видавництво Ростислава Бурлаки, 2022. 156 с.
4. Максименко С. Д., Максименко К. С., Папуча М. В. Психологія особистості. Київ : ТОВ «КММ», 2007. 296c.
5. Маноха І. П. Психологія потаємного «Я». Київ: Поліграфкнига, 2001. 448 с.