ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ДОПОМОГИ ОСОБИСТОСТІ В КРИЗОВИХ СИТУАЦІЯХ

Психологічна допомога являє собою комплекс професійних заходів, спрямованих на вирішення особистісних, міжособистісних та суспільних проблем клієнта. Вона охоплює різні форми впливу, які сприяють покращенню психічного здоров’я, емоційної стійкості, когнітивного розвитку та адаптації до соціального середовища. Основою такої допомоги є використання спеціальних методів та технік, що відповідають індивідуальним потребам клієнта [3].

Серед основних методів виділення психокорекції, психотерапії, консультування, реабілітації та профілактики. Кожен із цих напрямків спрямований на різні аспекти психологічного функціонування клієнта. Психокорекція зосереджується на зміні неефективних батьків мислення, емоцій чи поведінки, тоді як психотерапія пропонує глибшу роботу з внутрішніми конфліктами та травмами. Консультування акцентує увагу на допомозі в прийнятих рішеннях і використанні внутрішніх ресурсів.

Існує потреба у створенні чіткої системи класифікації видів психологічної допомоги, яка враховувала б методи, рівні, тривалість терапії та індивідуальні особливості клієнтів. Однак різноманітність підходів, шкіл та методів ускладнює створення єдиної системи. Це пов'язано з тим, що поняття «форма», «вид» і «рівень» психологічної допомоги часто варіюються залежно від теоретичної бази дослідників.

Успіх психологічної допомоги залежить не тільки від професійних знань фахівця, але й від його особистісних якостей. Психолог має демонструвати емпатію, щирість, повагу до унікальності клієнта та здатність створювати атмосферу довіри й розуміння. Ці якості сприяють формуванню партнерських відносин між клієнтом і фахівцем, що є основою ефективної терапії [2].

Психологічна допомога постійно еволюціонує, включаючи нові техніки та підходи, які враховують індивідуальні та культурні особливості клієнтів. З'являються інноваційні методи, такі як когнітивно-повідінкова терапія, екзистенційна терапія, арт-терапія, гештальт-терапія та інші. Водночас постійний розвиток методів ускладнює створення універсальної класифікації, адже нові підходи часто мають гібридний характер.

Допомога в кризових ситуаціях спрямована на стабілізацію емоційного стану людини та підтримку її здатності до саморегуляції. Вона включає як короткострокові інтервенції, так і довгострокові заходи з реабілітації. Методи кризової допомоги адаптовані до унікальних потреб кожного клієнта, включаючи роботу з тривожністю, страхами, втратою та дезадаптацією [1].

Психопрофілактика спрямована на попередження психологічних проблем та підтримання психічного здоров'я. Її основні рівні – первинна, вторинна і третинна профільна – передбачають роботу з більшою групою людей, включаючи широке населення, групи ризику та осіб із уже наявними проблемами.

Ефективна психологічна допомога співпрацює з іншими сферами, такими як медицина, соціальна робота та освіта. Комплексний підхід дозволяє вирішити всі аспекти життя клієнта, що впливають на його психологічний стан, та забезпечити більш цілеспрямоване вирішення проблеми.

Залежно від складності проблем клієнта, допомога може бути короткостроковою або довгостроковою. Короткострокова допомога орієнтована на конкретні завдання, тоді як довгострокова забезпечує глибоку особистісну трансформацію.

Психологічні труднощі є невід'ємною частиною життя, і їх виникнення зумовлене відчуттями між внутрішніми прагненнями людини та реальністю. Їх можна класифікувати за різними критеріями, зокрема за значущістю, рівнем усвідомлення, емоційною інтенсивністю та сферою життєдіяльності. Такі труднощі виведення через взаємодію людини з навколишнім середовищем, тому під час аналізу виключають як індивідуальні особливості, так і життєві обставини.

Кризові ситуації, що виникають у житті, є особливим видом психологічних труднощів. Вони мають значний вплив на особистість, викликаючи емоційний стрес, що потребує адаптації та перегляду звичних уявлень. Кризи можуть бути як руйнівними, так і стимулювати особистісний розвиток, залежно від здатності людини до адаптації [4]. Вони характеризуються такими ознаками, як тривога, депресія, безпорадність і можуть виникнути внаслідок втрат, хвороб чи соціальних змін. Кризові стани є нормальною реакцією на складні обставини, але іноді вони вимагають професійної допомоги [6].

Життєва ситуація, що сталася до кризи, розглядається як сукупність умов, які впливають на внутрішній світ людини та її поведінку. Кризові події, такі як значущі втрати або загрози здоров'ю, можуть суттєво змінити ставлення до життя та спонукати до пошуку нових життєвих стратегій. У цих умовах є адаптивні ресурси особистості, які допомагають знайти вихід із ситуації та зберегти психічну рівновагу.

Кризова психологія спрямована на підтримку особистості в кризовому стані через емпатію, швидке втручання та фокусування на основній проблемі. Психологічна допомога повинна бути заснована на повазі до клієнта та його здатності до самостійного вибору. Важливу роль у подоланні кризи змінює процес переживання, що посилено відновити внутрішню рівновагу. ризики, кризові ситуації можуть стати точкою особистісного зростання, що вимагає переосмислення цінностей і життєвих орієнтирів [5].

Отже, психологічна допомога є багатогранним процесом, спрямованим на підтримку та розвиток психічного здоров'я, адаптацію до життєвих обставин та вирішення особистісних і міжособистісних проблем. Вона охоплює широкий спектр методів, від психокорекції до кризової психології, з урахуванням індивідуальних потреб клієнта. Основою ефективної допомоги є професіоналізм фахівця, його емпатія та здатність створити довірливу атмосферу. Постійна еволюція методів психологічної підтримки дозволяє враховувати унікальні особливості клієнтів, але ускладнює створення універсальної класифікації. Кризові ситуації, хоча й викликають стрес, можуть сприяти особистісному розвитку, якщо забезпечити адекватну підтримку та використання адаптивних ресурсів.

Список використаних джерел

1. Галецька І.І. Самоефективність у структурі соціально-психологічної адаптації І.І.Галецька Вісник Львівського університету. 2003. Вип. 5. С. 433–441. (Серія: «Філософські науки»).
2. Друзь О.В., Сиропятов О.Г., Бадюк М.І. Методичні рекомендації з удосконалення лікування та реабілітації військовослужбовців Збройних Сил України, які залучаються до участі в міжнародних операціях з підтримки миру і безпеки, із посттравматичним стресовим розладом: метод. рекомен. Київ: МП Леся. 2014. 54 с.
3. Каськов І. В. Соціально-психологічні особливості соціалізації особистості в сучасних умовах. Вісник Національного університету оборони України. Питання психології. № 3 (46). 2015. С. 118-122.
4. Конончук В. C. Соціально-психологічні особливості адаптації студентів першокурсників до навчання у ЗВО. Наукові записки кафедри педагогіки. № 34. С.131-138.
5. Кревська О.О. Самоефективність як одна з основ мотивації політичної компетентності особистості. Науковий вісник Херсонського державного університету. 2016. Вип. 5. Т. 1. С. 86–91.
6. Мельник А.П., Пивоваренко М.О. Формування стресостійкості як чинника самоефективності особистості. ХІІІ Міжнародна науково-практична інтернет-конференція Психологічні основи здоров’я, освіти, науки і самореалізації особистості. Луцьк, 25.03.21р.