ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ КОПІНГ СТРАТЕГІЙ І ЗАХИСНИХ МЕХАНІЗМІВ У ЛЮДЕЙ З ОНКОЛОГІЧНИМИ ЗАХВОРЮВАННЯМИ

Останні десятиліття у світі відзначається тенденція сталого зростання онкологічної захворюваності. Так, за даними Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ) станом на грудень 2023 року у світі було зареєстровано 772 млн. випадків онкозахворювань та очікується, що до 2023 року захворюваність досягне 5,4 млн. випадків на рік і, за прогнозами ВООЗ, що до 2050 року відбудеться зростання більше ніж на 75 % [19]. Статистичні дані Національного канцер-реєстру України станом бази даних на початку 2024 року засвідчує: кількість нових зареєстрованих випадків протягом 2023 року становить 110 060, загалом пацієнтів на обліку, які підлягають постійному нагляду – 1 272 610 осіб. Загальна кількість пацієнтів у базі даних на цей період складає 5 032 600 осіб. Таким чином, новоутворення посідають друге місце серед причин смертності населення в Україні [10].

Незважаючи на успіхи, досягнуті останніми роками у вивченні питань етіології та патогенезу онкологічних захворювань, у розробці та застосуванні новітніх лікарських препаратів та методів лікування, їх поширеність залишається високою, що зумовлює актуальність вивчення факторів, що впливають на перебіг та прогноз онкозахворювань. Найважливішу роль у цьому відіграють не лише локалізація і складність ракової пухлини, а й психологічні особливості хворих.

В даний час механізми патогенезу онкологічних захворювань розглядаються у зв'язку з порушенням адаптаційної системи особистості, яка багато в чому регулюється та забезпечується механізмами психологічного захисту та копінг-поведінкою [2; 8; 4; 18; 12; 5; 6; 16 та ін.]. Механізми психологічного захисту визначають тип ставлення до хвороби, а, отже, такі її параметри, як перебіг і результат. Копінг розглядається у зв'язку з психологічними ресурсами особистості і розуміється як певні здібності, знання та вміння людини, що дозволяють їй ефективно справлятися з вимогами середовища. Це вміння розуміти ситуацію, прогнозувати власну поведінку та поведінку оточуючих, відповідати за свої дії. Особливостями опанувальної поведінки визначається успішність адаптації до життєвих стресів, у тому числі і до онкологічних захворювань. Ця проблема досить широко представлена у науковій літературі, проте деякі її аспекти недостатньо вивчені. Так, дуже мало досліджень, спрямованих на вивчення співвідношення різних механізмів психологічних захистів і стратегій подолання хвороби у онкохворих з різним ставленням до лікування. Це вносить новизну у вивчення цієї проблеми і має важливе практичне значення у плані формування установки на лікування шляхом корекції неадаптивної опанувальної поведінки в подоланні хвороби.

Мета дослідження: виявити особливості захисних механізмів і копінг-стратегій у хворих на онкологічні захворювання, а також їх вплив на ставлення до лікування.

Переживання людиною встановлення діагнозу онкологічного захворювання не лише характеризується стресом, а й багатьма дослідниками визначається як переживання пацієнтом особистісної кризи [1; 7; 9; 14]. Як констатує І.В.Сергет «актуалізаціїя поняття тривалості життя у свідомості людини відбувається при встановленні діагнозу про наявність у неї онкозахворювання, що викликає граничні за своєю силою переживання і може призводити до втрати життєвих сенсів» [15].

Н.В. Родіна у своїх дослідженнях зазначає про два напрямки в галузі онкології, де перший спрямований на вивчення впливу психологічних чинників на виникнення онкозахворювань, а другий напрям досліджень скерований на вивчення психологічних реагувань на ракові захворювання, особливості прояву захисних механізмів та їх вплив на подальший перебіг хвороби [13].

Л.І. Паливода визначає два базові кризових шляхи: переживання через застосування механізмів психологічного захисту та шляхом використання долаючої поведінки, тобто копінг-стратегій [11]. Незважаючи на численність досліджень межі цих понять не є чітко визначені. Поняття копінгу у психології поєднує когнітивний, поведінковий та емоційний компоненти в процесі посилення свідомого зусилля задля вирішення особистісних проблем з метою опанувати життєву ституацію невизначеності, стресу чи життєвої кризи [3].

Погляди на роль психологічного захисту відмінні. Науковці визначають два підходи до розуміння ролі механізмів психологічного захисту, де, на думку одних, психологічними захистами або захисними механізмами називаються способи спотворення сприйняття реальності, що зменшують вплив на психіку людини травмуючих подій. На думку інших авторів, механізми психологічного захисту знижують інтенсивність як зовнішніх психотравмуючих впливів, так і внутрішнього психологічного дискомфорту, що емоційно травмують переживання людини [17].

Захисні механізми виступають структурним компонентом особистісної саморегуляції. Вони виконують контролюючу функцію взаємодії особистості у реальності, особливості її когнітивної оцінки та прояву ставлень до неї. Базові їх функції полягають у збереженні психіки особистості та позитивного самоставлення, захисту від травмуючих впливів в процесі подолання афективної напруги як результату неефективної взаємодії з навколишньою дійсністю.

Таким чином, психологічний захист є одним із способів саморегуляції емоційного стану у ситуації стресу.

Сучасні дослідження визначають чотири рівні механізмів психологічного захисту, в залежності від ступеня усвідомленості та ефективної їх для особистості. До першого рівня належить – конверсія, марення, заперечення, спотворення, екстремальна проекція, розщеплення – такі захисти деформують реальність сприйняття і негативно впливають на адаптацію тому їх вважають патологічними. Другий рівень характеризується незрілістю психологічних захистів, оскільки властиві для депресивних розладів особистості, які можуть впливати на тривожність особистості та стрес, однак часте їх використання може порушувати соціальну адаптацію особистості – це відреагування назовні, фантазія, інтроекція, пасивна агресія, проективна ідентифікація, проекція, прийняття бажаного за дійсність соматизація. До третього рівня належать невротичні захисти, тривале застосування яких здатне порушити міжособистісну взаємодію – дисоціація, заміщення, іпохондрія, інтелектуалізація, раціоналізація, ізоляція, витіснення, регресія, реактивне утворення, анулювання, уникнення, соціальні порівняння з іншими – такі механізми мають короткострокову ефективність. До четвертого рівня захистів належать найбільш адаптивні, зрілі захисти, які здатні до інтеграції конфліктів, емоцій та думок людини у нові, соціально адаптивні форми співіснування – самоусвідомленість, альтруїзм, антиципація, емоційна самодостатність, прощення, милосердя, гумор, повага, здатність сублімувати негативні емоції й трансформувати їх у діяльнісний позитив, здатність до свідомого відволікання від стресуючої ситуації, толерантність до думок і почуттів інших людей [3]. Оскільки такі психологічні захисти потребують високого ступеня осмислення та вольових зусиль то їх часто ідентифікують з копінг-стратегіями. Проте, захисні механізми здатні тимчасово вирішити проблему і мають спрямування на внутрішній світ особистості, а копінг-стратегії є цілеспрямованими діями з метою вирішення ситуації на тривалий термін і сприяють становленню (відновленню) соціальних стосунків особистості [11].

Адаптація відбувається за допомогою процесу усвідомлення особистістю складнощів та вироблення стратегій поведінки в цій ситуації для вирішення проблеми. Опанувальна поведінка, таким чином, є усвідомленою, тоді як психологічні захисні механізми не усвідомлюються.

Результати порівняльного аналізу механізмів психологічного захисту та стратегій опанувальної поведінки дозволяють говорити про специфічну структуру захисних механізмів і копінг-стратегій у онкохворих, що відрізняються від такої у людей, які не страждають на онкологічні та інші важкі захворювання.

У ході дослідження було виявлено, що у онкохворих напруженість таких захисних механізмів, як заперечення, компенсація, проекція, заміщення та реактивна освіта значно вища, ніж у «умовно здорових» осіб. У структурі психологічних захистів у онкохворих домінують заперечення, компенсація, заміщення та раціоналізація. При цьому, з домінуючих МПЗ найчастіше хворі на рак молочної залози використовують (в порядку зменшення) компенсацію, заперечення та раціоналізацію.

Крім того, у хворих на рак виявлено високий рівень напруженості таких захисних механізмів, як витіснення та реактивне утворення. Найменшою мірою в онкохворих виражені такі захисні механізми, як проекція та регресія, рівень напруженості яких відповідає рівню в нормативній вибірці.

Отримані результати дозволяють говорити про те, що онкохворі з ситуації хвороби використовують як примітивні – протективні (тип захисту, який призводить до недопущення у свідомість психотравмуючої інформації (витіснення, заперечення, регресія тощо) психологічні захисту від травм ззовні, що виражаються в пасивному уникненні проблеми (заперечення, проекція, витіснення та реактивне утворення), так і захисту вищого порядку – дефензивні (тип захистів, які допускають психотравмуючу інформацію у свідомість за рахунок її «знешкодження за допомогою захисної реінтерпретації), що вимагають активності у опануванні хвороби – (компенсація, інтелектуалізація, заміщення). Пасивні ж захисні механізми, сприяють лише зниженню емоційного напруження та нейтралізації негативних психічних станів (тривожності, страху).

Виявлене домінування у структурі МПЗ у онкохворих механізму заперечення підтверджує дані науковців, проаналізовані у теоретичному розділі нашого дослідження, про те, що у цієї категорії хворих, надмірно виражений механізм «заперечення». Можна сказати, що в стресовій ситуації, пов'язаній із захворюванням, онкохворі більшою мірою, ніж здорові люди, схильні до відкидання думок, почуттів, бажань, потреб чи реальності, які на свідомому рівні не можуть у собі прийняти, вони намагаються не допускати до свідомості і не сприймати, той факт, що їхньому здоров'ю загрожує серйозна небезпека.

Високий рівень компенсації у хворих на рак також можна пояснити прагненням уникати негативних переживань, пов'язаних із захворюванням. Однак це активний механізм захисту, що дозволяє підтримувати високу самооцінку та виходити зі стану пригніченості [7]. Висока ж (адекватна) самооцінка, своєю чергою, є особистісним ресурсом в подоланні важких життєвих ситуацій. Це зумовлено тим, що наслідком високої самооцінки є віра у свою здатність до ефективної діяльності, вирішення проблем та опанування стресів [13]. До того ж [4], люди, що володіють позитивною самооцінкою, віддають перевагу конструктивним стратегіям опанування в стресових ситуаціях. Окрім цього, високий рівень компенсації корелює з адекватним типом ставлення до захворювання, і навпаки, чим нижче виражається компенсація, тим вищим є ризик виникнення різного роду психічних порушень, найчастіше афективних. Це дозволяє розглядати компенсацію як адаптивний механізм психологічного захисту в онкохворих [15].

Механізм заміщення, який у онкохворих є домінуючим, поряд з запереченням, компенсацією та раціоналізацією, сприяє зниженню емоційного напруження, викликаного фруструючою ситуацією. Даний механізм не призводить до вирішення проблеми, але в ситуації подолання хвороби його можна розглядати як адаптивний, спрямований на збереження відносного психологічного благополуччя хворих. Психологічне благополуччя особистості, своєю чергою, є одним із важливих чинників, що позитивно впливає на процес одужання. Раціоналізація належить до дефензивних механізмів захисту, які допускають травмуючу інформацію до свідомості, але дозволяють інтерпретувати її «безболісно». Наявність високого рівня раціоналізації (інтелектуалізації) у онкохворих є сприятливим показником, оскільки раціоналізація відноситься до захисту вищого порядку та сприяє конструктивній поведінці у стресовій ситуації, ніж при використанні примітивних захистів.

У вибірці здорових людей механізми заперечення, компенсації, заміщення та раціоналізації також є провідними, однак рівень напруженості цих механізмів психологічного захисту в них у межах норми, а рівень дефензивних механізмів вищий за рівень протективних. У онкохворих ці механізми є наднапруженими, що свідчить про дезадаптацію і існуючі невирішені внутрішньоособистісні конфлікти. Це підтверджує і загальний рівень напруженості психологічних захистів, який у хворих на рак значно вищий, ніж у здорових досліджуваних. Також у хворих на рак напруженість протективних захисних механізмів вища, ніж дефензивних.

Отже, отримані результати дозволяють зробити висновок у тому, що і онкохворі, і здорові люди, у стресової ситуації використовують як пасивні, так і активні механізми психологічного захисту. Але ієрархія, напруженість та репертуар цих захистів різний.

Вивчення довільних способів опанування стресом виявило досить велику кількість хворих на рак з високим рівнем напруженості копінг-стратегій, які, залежно від ситуації, можуть приймати як продуктивну, так і непродуктивну форму. Найчастіше високим рівнем напруженості в онкохворих представлені такі копінги, як втеча-уникнення (37,5% опитаних), пошук соціальної підтримки (32,5%) та конфронтація (27,7%). Найрідше у хворих на рак зустрічається висока напруженість стратегій самоконтролю (10%) та прийняття відповідальності (15%), а наднапруженість копінгу позитивної переоцінки ситуації у досліджуваній вибірці онкохворих не виявлено. Ці дані дозволяють говорити про те, що хворі на рак молочної залози в ситуації стресу використовують як емоційно-орієнтовані копінги (втеча-уникнення та конфронтації), так і проблемно-орієнтовані (пошук соціальної підтримки).

У порівнянні з онкохворими, у здорових людей висока напруженість копінгів зустрічається з частотою, що не перевищує 12,5%. Якщо розглядати напруженість копінгів, високий рівень яких найчастіше зустрічається у онкохворих, то слід зазначити, що, на відміну від хворих на рак, здорові люди або рідко використовують ці стратегії, або помірно.

Груповий профіль копінг-стратегій відображає відмінності в структурі поведінкових реакцій у важкій життєвій ситуації у хворих на рак та здорових осіб, Рис. 1.

Рис. 1. Середні показники вираженості копінг-стратегій у онкохворих та «умовно здорових» (бали)

Онкохворі віддають перевагу стратегіям уникнення, планування вирішення проблем та пошуку соціальної підтримки, і найменше використовують стратегію самоконтролю. Здорові ж люди найчастіше у важкій ситуації надають перевагу плануванню вирішення проблем і позитивній переоцінці, і, як і онкохворі, найрідше – самоконтролю. Середній рівень напруженості копінгу показує, що для здорових людей характерне помірне використання таких стратегій, як пошук соціальної підтримки, планування вирішення проблеми і позитивна переоцінка та виявлено рідке використання інших копінг-стратегій. Тобто, здорові люди найчастіше використовують копінги, спрямовані на вирішення проблеми. У онкохворих виявлена тенденція до помірного використання всіх копінг-стратегій, крім позитивної переоцінки, яка використовується рідко.

Порівняльний аналіз напруженості копінг-стратегій у онкохворих і здорових досліджуваних виявив статистично значущі відмінності за всіма показниками, Табл. 1.

Таблиця 1

Результати порівняльного аналізу вираженості копінг-стратегій у онкохворих та умовно здорових

Отримані дані дозволяють констатувати, що хворі на рак, порівняно зі здоровими особами, значно частіше у стресовій ситуації використовують стратегії конфронтації, дистанціювання, самоконтролю, пошуку соціальної підтримки, прийняття відповідальності, втечі-уникнення та планування вирішення проблем,  значно рідше стратегію позитивної переоцінки.

Результати дослідження копінг-стратегій, отримані за допомогою методики Дж. Амірхана, показали, що чверть онкохворих має високий рівень стратегії вирішення проблем, 27,5% – пошуку соціальної підтримки та 30% – уникнення проблем. Щодо здорових людей можна сказати, що високий рівень напруженості цих копінгів у них зустрічається рідко (не більше 5%), і ступінь їхньої напруженості значно нижчий, ніж у онкохворих.

Таким чином, у здорових людей в ситуації стресу домінують проблемно-орієнтовані копінги, то в структурі копінг-стратегій хворих на рак приблизно однаково представлені як проблемно-орієнтовані, так і емоційно-орієнтовані копінги. Однак, використання всіх копінг-стратегій може мати як конструктивний, так і деструктивний характер, зокрема, у контексті ставлення хворих до лікування. Ми припустили, що механізми психологічного захисту та копінг-поведінка у хворих з різним ставленням будуть відмінними.

Для перевірки цього припущення було проведено порівняльний аналіз МПЗ та копінг-стратегій хворих з різним ставленням до хвороби, Рис. 2.

Рис. 2. Середні показники вираженості копінг-стратегій у онкохворих з різним ставленням до лікування (%)

Вивчення особливостей копінг-стратегій у плані традиційного розуміння копінгу як способу уникнення проблеми у онкохворих, що проводиться за допомогою методики WCQ) Р. Лазаруса і С. Фолкмана, показало, що тільки у 4% онкохворих з адекватним ставленням до лікування виражена перевага стратегії конфронтації, тоді як серед пацієнтів, які відмовилися від лікування, частка таких хворих становила 66,7%. Порівняльний аналіз середнього рівня цього копінгу в групах показав, що його напруженість у тих, хто відмовився від лікування, значно вища, ніж у хворих з адекватним ставленням до нього. При цьому, у групі пацієнтів з адекватним ставленням до лікування напруженість цього копінгу ближче до помірного, тоді як у порівнюваній групі високий і має дезаптивний характер. На підставі цього ми можемо припустити, що конфронтація у хворих з адекватним ставленням проявляється у здійсненні конкретних дій, спрямованих на зміну ситуації, пов'язаної з хворобою, або на відреагування негативних емоцій. Тобто, можна припустити, що у цієї категорії хворих конфронтація спрямована, крім зниження рівня емоційної напруги, ще й на дії щодо подолання ситуації хвороби, у тому числі й активну участь у лікуванні. У хворих, які відмовилися від лікування, рівень напруженості цього копінгу дозволяє говорити про те, що їх поведінка відрізняється імпульсивністю, ворожістю, конфліктністю та невиправданою завзятістю. При цьому поведінка спрямована не на зміну ситуації, а на розрядку емоційної напруги.

Таким чином, рівень напруженості копінгу конфронтації дозволяє констатувати, що у хворих з адекватним ставленням до хвороби він адаптивний і проявляється як можливість активного протистояння труднощам та стресогенному впливу ситуації онкозахворювання. У хворих цей копінг неадаптивний, оскільки не веде до вирішення проблеми, а є лише засобом зниження емоційної напруги, що, можливо, є причиною пасивного ставлення до лікування.

Серед хворих з адекватним ставленням до лікування переважна кількість пацієнтів рідко використовують стратегію дистанціювання (82%), тоді як 60% хворих, які відмовилися від лікування, використовують її часто. Значні відмінності в напруженості цієї опанувальної поведінки отримані і при порівнянні середніх показників у хворих, які відмовилися від лікування – напруженість цього копінгу значно вище. Отримані нами результати дозволяють говорити про те, що у хворих на рак молочної залози, які відмовилися від лікування, когнітивні зусилля спрямовані на відокремлення від ситуації хвороби та зменшення її значущості, що може бути причиною відмови від лікування на початковому етапі захворювання або невиконання всіх необхідних лікувальних процедур. Зокрема відмови від хірургічного втручання. Хворі ж із адекватним ставленням до хвороби не прагнуть дистанціюватися від ситуації, адекватно оцінюють її загрозу та значущість своєчасного лікування.

Значні відмінності отримані як у частоті використання так і у напруженості копінгу «самоконтроль». У групі хворих з адекватним ставленням до лікування переважають пацієнти з помірним використанням цієї стратегії (69%), а у 16% з них виражена її перевага. Також, у них значно вище, ніж у порівнюваної групі, рівень напруженості цього копінгу. Хворі ж, які відмовилися від лікування, у 73,3% випадків рідко використовують копінг спрямований на контроль своїх емоцій та поведінки. Самоконтроль емоцій дозволяє хворим стримувати їх, не допускаючи негативного впливу на адекватну оцінку ситуації та вибір стратегії подолання її, а також дозволяє зберігати самовладання. Відносна емоційна стабільність, зумовлена високим рівнем самоконтролю, дозволяє хворим адекватно оцінити ступінь загрози, прогноз та роль у своєчасному та лікування та професійній медичній допомозі у подоланні хвороби. У разі емоційної нестабільності у хворого може спостерігатися або недооцінка загрози ситуації, і тоді він відмовляється від лікування, або її переоцінка, у разі чого хворий може вирішити, що все марно, потрібно доживати, не страждаючи хоча б від наслідків хімеотерапії, оскільки всеодно нічим не можна допомогти. У цьому випадку копінг самоконтролю є адаптивним в опануванні осіб з онкозахворюванням.

На відміну від хворих, які відмовилися від лікування, серед хворих які лікуються частіше зустрічається виражена перевага копінгів, спрямованих на пошук соціальної підтримки та прийняття відповідальності, а пацієнтів, які рідко використовують його, серед хворих, які відмовилися від лікування, майже половина (46,7%). Несприятливою ознакою є повна відсутність серед хворих, які відмовилися від лікування, пацієнтів із вираженою перевагою стратегії планування. Напруженість цих копінгів у хворих з адекватним ставленням до лікування значно вища, ніж у порівнюваній групі. Це підтверджують і результати, отримані за допомогою методики Д. Амірхана, згідно з якими хворі з адекватним ставленням до хвороби значно більшою мірою орієнтовані на пошук соціальної підтримки та вирішення проблем, ніж хворі, які відмовилися від лікування.

Пошук соціальної підтримки, прийняття відповідальності та планування вирішення проблем розглядається як адаптивні стратегії при опануванні стресом, спрямовані на вирішення проблемної чи стресової ситуації. Значно менший рівень напруженості цих стратегій у хворих, які відмовилися від лікування, з високою ймовірністю дозволяють припустити, що копінг-стратегії впливають на ставлення онкохворих до лікування.

Також в ході дослідження було виявлено, що, не дивлячись на рівень копінгу втечі-уникнення, що вказує на виражену перевагу у хворих обох порівнюваних груп, його напруженість у пацієнтів з адекватним самоставленням значно нижча, ніж у тих, хто відмовився від лікування. Схильність онкохворих до уникнення може пояснюватися тим, що хворі прагнуть подавлення небажаних думок, лякливих образів через переоцінку небезпеки подій для життя, а також у зв'язку з необхідністю подолання негативних емоційних переживань. При відносно невисокому рівні напруженості цей копінг розглядається для онкохворих як адаптивний, що допомагає впоратися із ситуацією хвороби. Однак, надмірно висока напруженість уникнення у хворих, які відмовилися від лікування, може виявлятися у зниженні зусиль, спрямованих на взаємодію з проблемами [7; 14; 15], у тому числі й у відмові від лікування. Результати, отримані за методикою WCQ Лазаруса , підтверджуються і даними методики Дж. Амірхана, згідно з якими, у хворих, які відмовилися від лікування, частіше фіксується високий рівень уникнення, а його вираженість значно вища, ніж у хворих з адекватним ставленням до хвороби.

Статистично значущі відмінності отримані і в структурі і у вираженості неусвідомлюваних механізмів психологічного захисту від стресу у хворих із різним ставленням до хвороби, Табл. 2. Результати дослідження МПЗ показали, що механізм заперечення хворі обох груп використовують однаково часто, але рівень його напруженості у хворих, які відмовилися від лікування, значно вищий, ніж у порівнюваній групі.

Таблиця 2

Результати порівняльного аналізу вираженості копінг-стратегій у онкохворих з різним ставленням до лікування

Також у хворих, які відмовилися від лікування, значно вищий рівень напруженості таких протективних захисних механізмів, як витіснення, реактивні утворення, проекція) та значно менш виражені дефензивні механізми (компенсація, заміщення, раціоналізація). Тобто, несвідомий захист хворих, які відмовилися від лікування, спрямовано здебільшого на нейтралізацію або зниження негативних емоцій, пов'язаних із захворюванням, а у хворих з адекватним ставленням до хвороби – на подолання стресової ситуації, що є більш конструктивним, ніж при використанні примітивних захистів.

Таким чином, у онкологічних хворих, які відмовилися від лікування, при подоланні стресу, пов'язаному з ситуацією онкологічного захворювання, переважають незрілі, примітивні механізми психологічного захисту та суб'єктно-орієнтований копінг (пасивний), що полягає в емоційному реагуванні на психотравмуючу ситуацію, який не супроводжується конкретними діями, спрямованими на опанування нею. Хворі з адекватним ставленням до лікування значно більше, ніж ті, що відмовилися від нього, на неусвідомлюваному рівні частіше використовують захисні механізми вищого порядку, а на усвідомлюваному – проблемно-орієнтовані копінг-стратегії, спрямовані на подолання хвороби.

Список використаних джерел

1. Березянська В. Психологічні особливості онкохворих. Молодий вчений. 2018. Вип. 10 (62). С. 20–24.
2. Гордієнко І. О. Механізми психологічного захисту агресивних і неагресивних осіб. Психологічний простір особистості в звичайних та надзвичайних умовах сучасності : Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції «Психологія самоздійснення особистості : теорія, досвід, практика» (19–20 травня 2023 р.) / відп. ред. О. П. Саннікова. Одеса : ФОП Бєлий А. Є., 2023. С.130-138.
3. Зливков В.Л., Лукомська С.О., Федан О.В. Психодіагностика особистості у кризових життєвих ситуаціях. Київ : Педагогічна думка, 2016. 219 с.
4. Литвиненко О.Д. Адаптаційний потенціал як система адаптивностей особистості. Науковий вісник Херсонського державного університету: Серія Психологічні науки. 2018. Том 1 № 2. С. 74-81.
5. Малімон Л. Зв’язок копінг-поведінки і психологічного благополуччя особистості. Соціальна адаптація особистості в сучасному суспільстві, ортобіоз та паліативна допомога із циклу: Психологічні складові сталого розвитку суспільства: пошук психологічного обґрунтування на виклики сучасності : матеріали ІХ наук.-практ. інтернет-конф. (з міжнар.участ.) (28 листопада - 02 грудня. 2022 р.) = Materials of ІХ-th Scientific and Practical Internet Conference (with international participation) (Nov 28 – Dec 02, 2022) / за заг. ред. Т. І. Дучимінської та ін. Луцьк : ПП Іванюк В. П, 2022. С.93-97.
6. Малімон Л.Я., Балабус В.А., Малімон В.Ю. Особливості копінг-поведінки осіб із домінуванням симптоматики вторгнення як наслідку травматичного стресу. Наукові перспективи № 8(50). 2024. С. 888-899. URL : https://doi.org/10.52058/2708-7530-2024-8(50)-888-899
7. Мартинова Ю.Ю. Особливості психологічних компенсаторно-адаптаційних механізмів у жінок, які перенесли мастектомію. Український вісник психоневрології. 2013. Т. 21. Вип. 2(75). С. 81–87.
8. Меленчук Н.І., Прокопенко К.О. Психологічний захист осіб із різним рівнем агресивності. Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія «Психологічні науки». 2021. № 1. С. 25–31.
9. Мухаровська І.Р. Якість життя онкологічних хворих на етапах лікувального процесу. Психіатрія, неврологія та медична психологія. 2017. № 1(7). Т. 4. С. 91–95.
10. Національний канцер-реєстр України: стан бази даних на початку 2024 року. URL: http://www.ncru.inf.ua/publications/ucr_db_today.pdf
11. Паливода Л.І. Механізми психологічного захисту та копінг-стратегій у подоланні стресу. Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія: Психологія. 2023. Вип. 3. С. 76-79. URL : DOI:https://doi.org/10.32782/psy-visnyk/2023.3.15
12. Родінa Н. В. Психологія копінг-повeдінки: систeмнe моделювання : моногрaфія. Одeсa, 2011. 364 с.
13. Родіна Н.В. Копінг-поведінка пацієнтів із раком молочної залози. Структура та детермінанти. Наука і освіта. 2012. № 3. С. 86–91.
14. Сергет І.В. Переживання особистістю онкологічного захворювання як кризової ситуації. Одинадцяті Сіверянські соціально-психологічні читання : матеріали Міжнародної наукової онлайн-конференції, м. Чернігів, 27 листопада 2020 р. / за наук. ред. О.Ю. Дроздова, І.І. Шлімакової. Чернігів : НУЧК імені Т.Г. Шевченка, 2021. С. 229–231.
15. Сергет І.В. Психологічні аспекти соціальної адаптації жінок з онкологічними хворобами. Інсайт. Вип.2. С. 99-103. URL: DOI https://doi.org/10.32999/2663-970Х/2019-2-14
16. Хазратова Н., Малімон Л., Олійник А. Особливості копінг-стратегій у людей з різними ціннісними орієнтаціями. Психологічні перспективи, Вип. 41, 2023. С. 175–190. URL : DOI: https://doi.org/10.29038/2227-1376-2023-41-kha
17. Шайхлісламов З.Р., Горбенко В.Ю. Теоретичні підходи визначення копінг-стратегії поведінки особистості. Вчені записки ТНУ імені В.І. Вернадського. Серія: Психологія. Том 34 (73) № 1 2023. С. 64-69.
18. Штепа О. Стратегії ресурсної насиченості особистості. Збірник наукових праць Проблеми сучасної психології. Вип. 48. С. 313-38, https://doi.org/10.32626/2227-6246.2020-48.313-338
19. 4 лютого 2024 року – всесвітній день боротьби проти раку. URL: https://odkl.kh.ua/ua/4-lyutogo-2024-roku-vsesvtny-deny-borotybi-proti-raku