ПСИХОЛОГІЧНА СТРУКТУРА ЕМПАТІЇ КЛІНІЧНИХ ОНКОЛОГІВ І ОНКОХІРУРГІВ

Сучасна світова охорона здоров'я має розгалужену мережу лікарських спеціалізацій як основної умови успішності професійної діяльності. Традиційно спеціалізована медична допомога поділяється на два основні напрямки: терапевтичний та хірургічний. Терапевтичний напрямок розглядається як медична допомога, що складається в опосередкованому лікувальному впливові на пацієнта за допомогою лікувальних засобів та маніпуляцій, без фізичного втручання в системи життєзабезпечення [7]. У цьому напрямі медицини сформувалася українська клінічна школа терапії з вимогами і до високого професіоналізму лікаря, і до високих особистих якостей, включаючи психологічну готовність до асертивного спілкування із пацієнтом [6].

Емпатія в медичній практиці є надзвичайно ефективною і здійснює великий вплив на успішність лікування та подальші сприятливі прогнози перебігу хвороби. Оперативні та консервативні методи лікування хоча і мають спільне завдання в сприянні одужанню людини, проте характеризуються різною спрямованістю їх діяльності. Характер взаємин пацієнта та хірурга, і клінічного онколога відображає специфіку професійної діяльності, що виражається в короткочасності контактів та наявністю прямої небезпеки для життя в першому випадку, і їх тривалістю та відсутністю видимої небезпеки у другому. Емпатія клінічних онкологів та хірургів може бути описана як спільними особливостями так і специфічними для кожної спеціалізації.

Вивченням емпатії як професійно важливої якості в нашій країні займалися С.Д. Максименко, О.П. Саннікова, О.М. Кокун, Т. Матюх, О.Г. Никуляк, Т.А. Рябовол, О.П. Сакалюк та інші.

Вивченням феномена емпатії стосовно до медичної практики в українській психології займалися з точки зору: взаємин лікаря та хворого (С.Д. Поплавська, М.В. Хижняк, Г.В. Діденко, А. М. Безкоровайна, Ю.С. Вакалюк, І.В. Бєлєнька, Н.І. Моргун, Н.М. Гриньова та ін), хірургів (О.А. Ковальова, Б. Білинський, А.О.Татьянчиков, О.М. Цільмак, В.Ю. Яковенко та ін.), однак залишається недостатньо невивченим питання про специфіку впливу емпатії на ефективність діяльності лікарів різних спеціалізацій.

Стверджується, що емпатія в клінічній практиці вкрай ефективна, тому що дає можливість для встановлення більш точних та ранніх діагнозів, кращої узгодженості та більш ефективного планування лікування. Окрім цього якщо лікар виявляє розуміння і прийняття пацієнта то це економить затратний час прийому хворого, одразу встановлена довіра між лікарем та хворим позитивно впливає на підконтрольність перебігу захворювання людини.

Зважаючи на те, що будь-яка професія пред'являє до особистості певні вимоги, накладає специфічний відбиток на весь спосіб життя людини, професія хірурга формує певний склад особистості та проєктує професійні властивості особистості. Через професійну холоднокровність, витримку хірургів, вироблену з роками як демонстрацію видимого спокою, у пацієнтів виникають відчуття емоційної холодності, відчуженості хірургів. Структура професійно-важливих якостей лікаря хірурга відрізняється наявністю атенційних, розумових, вольових властивостей та властивостей працездатності.

Дослідження професійно-важливих якостей лікарів, проведене С.В. Мітіною показало, що для хірургів мають важливе значення такі якості як: швидкість і точність пальців рук, узгодженість рухів з процесами сприйняття, стійкість до статичних навантажень, пластичність рухів, здатність до швидкодії в умовах дефіциту часу З емоційних якостей найбільш значущою виявляється емоційна стабільність [5].

Професіограма лікаря хірурга відображає такі вимоги до професійно важливі якості: розвинутість емоційно-вольової стійкості, уважності, високої відповідальності, спостережливості, акуратності, наявність хороших комунікативних здібностей, великого обсягу довгострокової пам'яті, аналітичний розум.

Таким чином, ми бачимо, що професійна діяльність сприяє не тільки прояву певних якостей у людині, але і формуванню професійних властивостей особистості, які опиняються у прямій залежності від особливостей професії. Для хірурга надмірна емоційна включеність, співчуття, емпатійне співпереживання можливо здійснять негативний вплив на ефективність діяльності. Спокій, незворушність швидше будуть сприяти підтримці бадьорості духу пацієнта, що у боротьбі за його життя є одним із головних завдань діяльності лікаря і стан духу лікаря відбивається на стані пацієнта.

У структурі ПВЯ лікаря клініциста особливе місце займає емпатія як якість, яка дозволяє не тільки відчувати емоційний стан хворого, але і полягає в здатності лікаря передавати хворому те, що він повністю зрозумілий [2; 3]. Так як таке вміння надходить через невербальні канали, які неможливо постійно контролювати, лікар клініцист повинен відчувати до пацієнта справжні позитивні емоції. Тому на першому місці в структурі вимог, що висуваються до професійно-важливих якостей лікаря клініциста, стоїть співчуття, а потім вже сумлінність, акуратність, увага, комунікативні здібності, великий обсяг довготривалої пам'яті тощо.

Аналіз емпатії як інтегративного комплексного явища у професійній практиці клініцистів та хірургів дозволить прояснити накопичені протиріччя, визначити її значення для лікарів різних спеціалізацій та уточнити її місце у структурі ПВЯ.

Успішність професійної діяльності визначається наявністю професійно-важливих якостей, як складних інтегративних утворень, що відображають специфіку діяльності та є діяльнісно-специфічними, включають в себе психофізіологічні та соціально-психологічні характеристики людини та виділяються в залежності від сфер діяльності. Зазначимо, що, перебуваючи на стику різних типів професій, соціономічного, технономічного, біономічного, професійно-важливі якості лікарів не тільки мають великий рівень узагальненості, що не точно визначає професійно-важливі якості, характерні для лікарів різних спеціалізацій, але й не відображає значення окремих ПВЯ для успішної професійної діяльності [4]. Це вимагає подальших досліджень специфіки ПВЯ лікарів різних спеціальностей, які відображають різну спрямованість їхньої діяльності та їх різний вплив на ефективність професійної діяльності.

Одним з основних завдань консервативної медицини вважається досягнення у пацієнтів стійкої ремісії, що можливо, з одного боку, при повному дотриманні рекомендацій лікаря, а, з іншого боку, коли лікар має індивідуальний підхід до хворого і вміє вселити впевненість у пацієнтів, що забезпечується такою якістю як емпатія [1]. Таким чином, для клініцистів ефективність подальшої діяльності залежить від встановлення емпатичних відносин. Тому емпатія може вважатися одним з головних критеріїв професійної успішності лікаря клініциста і займати одне з головних місць у структурі ПВЯ. Тим часом аналіз досліджень, присвячених емпатії у лікарів, показує, що недостатньо робіт, що визначають специфіку емпатії, ступінь і характер її впливу на ефективність професійної діяльності лікарів різних спеціалізацій, особливо в їх порівнянні [4].

Аналіз діяльності лікарів клініцистів та хірургів виявив різну спрямованість їх професійної діяльності. Діяльність лікаря клініциста передбачає тривалі контакти лікаря і пацієнта. Від рівня довірливості встановлених стосунків залежить подальша ефективність лікування та досягнення стійких результатів наданої допомоги Специфіка професійної діяльності хірурга полягає у тому, що будь-яка, навіть незначна операція, несе загрозу життю людини і характеризується відносно нетривалими контактами з пацієнтом. Вважається, що своїм спокоєм, впевненістю хірург вселяє в пацієнтів надію на найкращий результат. У структурі ПВЯ лікарів клініцистів професіограма визначає найважливішу якість співчуття, у хірургів – емоційну стійкість, спокій, незворушність. Однак, незважаючи на велику кількість робіт з вивчення ПВЯ у лікарів різних спеціальностей, зазначається суперечливість накопичених даних. Особливо це стосується такої якості, як емпатія [4].

Проведений аналіз теоретичного матеріалу дозволив визначити гіпотетичні передбачення емпіричного вивчення предмету дослідження, які полягають в тому, що емпатія у лікарів клініцистів і хірургів має різну ступінь вираженості, що визначає місце емпатії у повсякденній практиці, емпатія лікарів клініцистів та хірургів реалізовуватиметься через різні канали, динаміка розвитку емпатії в процесі професіоналізації буде формуватися по-різному та по-різному позначатиметься на ефективності діяльності. Отже, для одних вона буде професійно важливою якістю, а для інших – ні.

Таким чином, визнаючи велику користь, яку приносить емпатія і лікарям, і пацієнтам, можна зазначити на відсутності єдиної думки щодо специфіки емпатії у професійній діяльності лікарів різної спеціалізації, наявність суперечливих даних про вплив емпатії на результативність діяльності структури їх ПВЯ, і як наслідок, залишається відкритим питання про те чи є емпатія необхідною якістю для реалізації діяльності лікарів клініцистів та хірургів. Посилаючись на сказане вище, у нашому дослідженні ми надаємо особливої важливості вивченню емпатії як якості, що по-різному позначається на результативності діяльності лікарів різних напрямів професійної діяльності.

З метою подальшого уточнення специфіки прояви емпатії у клінічних онкологів та онкохірургів ми провели вивчення структури емпатії у лікарів обох спеціалізацій. Представлені матриці інтеркореляцій та кореляційні плеяди дозволяють оцінити взаємозв'язок між окремими компонентами емпатії за методиками визначення рівня емпатичних здібностей та рівня полікомунікативної емпатії.

Структура полікомунікативної емпатії лікарів клінічних онкологів відрізняється стійкістю, гарною організованістю, чітко вираженою групою компонентів, які відіграють провідну роль структурі та компонентів, слабо включених у структуру. Когерентність – 19, дивергентність – 0, загальна організація структури емпатії клінічних онкологів 19 (рис. 1).

Характерною особливістю структури емпатії клінічних онкологів є провідна роль у ній емпатії до героїв художніх творів (р < 0,001 ), що свідчить про здібності співчуття не тільки до реальних людей у реальних обставинах, а й проявляти емоційний відгук до абстрактних подій.

Рис. 1. Структура полікомунікативної емпатії клінічних онкологів

Примітка: ЕБ - емпатія до батьків; ЕТ - емпатія до тварин; ЕЛ - емпатія до літніх людей; ЕД - емпатія до дітей; ЕГР - емпатія до героїв розповідей; ЕМ - емпатія до малознайомих

Також ведуча роль в структурі емпатії у клінічних онкологів займає емпатія до малознайомих (р < 0,001 ). До категорії малознайомих людей сміливо можна віднести основну більшість пацієнтів, що свідчить про значення емпатії в повсякденній діяльності клінічного онколога. Структура полікомунікативної емпатії онкохірургів різко контрастує із структурою емпатії клінічних онкологів. Вона погано організована, має лінійний характер. Когерентність - 15 балів, дивергентність - 0, і загальна організація структури полікомунікативної емпатії хірургів — 15 (Рис. 2.).

Провідна роль в структурі відводиться емпатії до малознайомих. Помічений позитивний зв'язок (р < 0,001 ) між емпатією до малознайомих та емпатією до дітей, і між емпатією до дітей та емпатією до літніх.

Значення емпатії до малознайомих людей у структурі емпатії онкохірургів підтверджує загальну спрямованість лікарів обох спеціалізацій на встановлення емпатичних взаємодій з пацієнтами. З метою подальшого підтвердження гіпотези про відмінність структури емпатії у клінічних онкологів та онкохірургів, а також з метою виявлення провідних каналів емпатії ми провели дослідження структури емпатичних здібностей.

Рис. 2. Структура полікомунікативної емпатії онкохірургів

Примітка: ЕБ - емпатія до батьків; ЕТ - емпатія до тварин; ЕЛ - емпатія до літніх людей; ЕД - емпатія до дітей; ЕГР - емпатія до героїв розповідей; ЕМ - емпатія до малознайомих

Отримані кількісні та якісні характеристики структури емпатичних здібностей клінічних онкологів показали, що вона є добре організована, замкнута. Когерентність – 18 балів, дивергентність – 2, загальна організація структури – 16. Провідна роль відводиться емоційному каналу, за наявності негативного зв'язку з раціональним каналом (рис. 3).

Рис. 3. Структура емпатичних здібностей клінічних онкологів

Примітка: РК - раціональний канал емпатії; ЕК - емоційний канал емпатії; ІК - інтуїтивний канал емпатії; УСЕ - установки, що сприяють емпатії; ПЗ - проникаюча здатність; І – ідентифікація

У структурі емпатичних здібностей клінічних онкологів всі зв'язки сильні, крім двох — установок, що сприяють емпатії та ідентифікаційний канал, що є важливим для побудови ефективних взаємодій з пацієнтами.

Провідна роль емоційного каналу в структурі емпатичних здібностей говорить про здатність співпереживати, та й підтверджує отримані раніше висновки про здатності клінічних онкологів відчувати співпереживання до вигаданих персонажів. Таким чином, клінічний онколог здатний не тільки співчувати людям у конкретних обставин, а й співпереживати у передбачуваних обставинах.

Структура емпатичних здібностей онкохірургів відрізняється від аналогічної структури клінічних онкологів, що добре видно на графіку кореляційних плеяд. Вона менш структурована, але відрізняється великою кількістю внутрішніх зв'язків. Когерентність - 21 бал, дивергентність - 2, загальна організація структури - 19. Ведуча роль відводиться установкам, що сприяють емпатії, що говорить про властивий для хірургів першопочатковий  інтересу до іншої людини. Провідна роль установок, що сприяють емпатії, у хірургів ще раз підтверджує, характерний для всіх лікарських спеціалізацій спонукальний мотив дій, спрямований на «… полегшення від фізичних страждань» чи то «можливість виявляти турботу до людей», тобто доброчесну суть лікування (рис. 4).

Рис. 4. Структура емпатичних здібностей онкохірургів

Примітка: РК - раціональний канал емпатії; ЕК - емоційний канал емпатії; ІК - інтуїтивний канал емпатії; УСЕ - установки, що сприяють емпатії; ПЗ - проникаюча здатність; І – ідентифікація

Також структура емпатичних здібностей онкохірургів відрізняється переважним розвитком середніх та слабких зв'язків на відміну від клінічних онкологів. Тут також ми бачимо і наявність однакових зв'язків у структурі емпатичних здібностей онкохірургів і клінічних онкологів, але різних за силою виразності.

Провідна роль емоційного каналу у структурі емпатичних здібностей клінічних онкологів свідчить про вираження афективного компонента в формі співпереживання та співучасті, прагнення до енергетичного підлаштування до партнера зі спілкування, що фактично в побуті називають душевністю.

Проведене дослідження специфіки емпатії клінічних онкологів та онкохірургів дозволило встановити, що:

• вираження емпатії клінічних онкологів та хірургів у межах нормативного рівня, але в клінічних онкологів вона більш виражена;
• існують відмінності по виразності окремих показників полікомунікативної емпатії: емпатія до батькам вище у хірургів, емпатія до героїв художніх творів вища у клінічних онкологів;
• існують відмінності за вираженням окремих показників емпатичних здібностей: емоційний канал емпатії, установки, що сприяють емпатії і проникаюча здатність більше виражені у клінічних онкологів;
• існують відмінності за вираженістю структури полікомунікативної емпатії та емпатичних здібностей; у клінічних онкологів більш виражена структура полікомунікативної емпатії, у хірургів – емпатичних здібностей;
• існують відмінності у провідних каналах емпатії: провідний канал полікомунікативної емпатії клінічних онкологів – емпатія до героїв художніх творів та емпатія до малознайомих, хірургів – лише емпатія до малознайомих; провідний канал емпатичних здібностей клінічних онкологів – емоційний, хірургів – установки, що сприяють емпатії;
• наявність у лікарів обох спеціалізацій подібних зв'язків говорить, на нашу думку, про загальну спрямованість і клінічних онкологів, і онкохірургів на встановлення емпатичних взаємин з пацієнтами, що характерно для професії лікаря як фахівця, який працює в системі «людина-людина».

Таким чином, проведене дослідження психологічної структури емпатії лікарів обох спеціалізацій підтверджує висновок про те, що клінічні онкологи постають як більш емпатичні щодо хірургів, що відбиває характер їхньої діяльності. Структура емпатії клінічних онкологів та онкохірургів відображає різний характер виробничих відносин, в які вступають ці лікарі за своєю діяльності.  Все це підтверджує наявні дані про те, що процес професіоналізації має двосторонній характер: з однієї сторони в процесі професійної діяльності відбувається формування і розвиток професійних навичок та умінь, з іншого йде процес формування або деформації особистісних властивостей.

Більший розвиток структури емпатичних здібностей онкохірургів щодо клінічних онкологів може свідчити про первісне домінуванні у них альтруїстичних цінностей. Але потрапляючи у соціальні ситуації, де ці можливості могли б бути реалізовані, відбувається їх придушення, так як хірургічна спеціальність вимагає від лікаря емоційної стриманості. Виявлена структура емпатії клінічних онкологів свідчить про високу роль емпатії у  повсякденній практиці. Емпатія є для клінічних онкологів невід'ємною якістю професійної компетентності і деонтологічної етики. І, навпаки, недостатній розвиток структури емпатії у онкохірургів може свідчити як про меншу необхідність в безпосередньому щоденному вираженні емпатії, так і про компенсацію нервово-емоційного вигоряння, яка зазвичай постає в формі емоційно-моральної дезорієнтації.

Встановлено, що емпатія здійснює вплив на ефективність діяльності клінічних онкологів та онкохірургів через різні провідні канали. Провідними каналами емпатії, що забезпечують ефективність діяльності клінічних онкологів, є афективні канали, які проявляються в здібності співчувати не тільки реальним людям у реальних обставин, але й виявляти емоційний відгук до абстрактних подій. Провідними каналами емпатії онкохірургів є когнітивні, які знаходять вияв у так званій когнітивній емпатії чи то дієвій емпатії.  

Така різниця у провідних каналах, за допомогою яких здійснюється вплив на ефективність діяльності, може бути пояснена і тією обставиною, що клінічні онкологи на відміну від онкохірургів, більше пов'язані з вербальною комунікацією, за допомогою якої відбувається виявлення скарг пацієнта, збирання анамнезу. Діяльність онкохірурга більше опосередкована дослідженнями з допомогою різноманітних технічних пристосувань і приладів та здебільшого не вміщує тривалих розмов.

Проведений діагностичний зріз дав змогу виснувати про відмінне змістовне наповнення і специфіку емпатії клінічних онкологів і онкохірургів. Не заперечуючи значення емпатії в медичній практиці хірургів, емпатія має більш значуще значення у професійному житті клінічних онкологів і сприяє успішному здійсненню ними своєї професійної діяльності.

Таким чином, емпатія як інтегративне явище є для клінічних онкологів професійно важливою якістю, що розкривається в їх діяльності через три взаємодіючі і взаємопроникні компоненти: розуміння, переживання і допомагаюча поведінка, які в сукупності здійснюють позитивний вплив на результативність діяльності. У професійній практиці онкохірургів емпатія розкривається тільки як феномен пізнання та поведінки, а отже не є професійно важливою якістю хірурга.

Список використаних джерел

1. Діденко Г. В. Емпатія як фактор успішної комунікації лікаря з пацієнтом. Український медичний часопис. Вип. 5(125), С. 80-82.
2. Єрмакова З. І. Емпатія як критерій сформованості комунікативної компетентності. Вісник післядипломної освіти. Вип. 1(1). С. 73–78.
3. Єрмакова С.С., Байрамова О.В., Доскач С.С. Психологія міжособистісних відносин: роль емпатії та спілкування. Перспективи та інновації науки. Сер. Психологія. № 1(35) 2024. С. 511-521. URL: http://perspectives.pp.ua/index.php/pis/article/view/8630/8677
4. Леухіна А. Г. та ін. Людяність та емпатія в охороні здоров’я. Посібник для викладачів. Київ : Майстер-книга, 2022. 364 с. URL: https://mededu.org.ua/wp-content/themes/metheme/assets/pdf/lib7.pdf
5. Мітіна С.В. Емпатія як професійно важлива якість медичного фахівця. Науковий вісник Херсонського державного університету. Сер. Психол. науки. Вип. 1. Т. 1. 2017. С. 83-88. URL: file:///C:/Users/Oksana/Downloads/184-Текст%20статті-392-1-10-20191003.pdf
6. Шульга Д.М. Психологічний аналіз поняття «асертивність» у працях вітчизняних та зарубіжних науковців. Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ (серія психологічна). № 1 . 2024. С. 90-96. URL: DOI https://doi.org/10.32782/2311-8458/2024-1-13
7. Abbott, L. C. A study of humanism in family physicians. The Journal of Family Practice. № 16. Р. 1141 – 1146.