КОПІНГ-ПОВЕДІНКА І ДЕСТРУКТИВНА ПРИВ’ЯЗАНІСТЬ У ДОРОСЛОМУ ВІЦІ

Контекст розгляду деструктивної прив’язаності неможливий без аналізу копінг-поведінки, адже основний акцент у даному дослідженні побудований на положенні про те, що основним джерелом стресового напруження суб’єктів деструктивної прив’язаності до партнера в дорослому віці є ситуації загрози втрати партнера і розриву відносин з ним. Стресогенний вплив на особистість загрози розриву значущих зв’язків або втрати значущого об’єкта є закономірним, але суб’єкти деструктивної прив’язаності відзначають властиве їм перманентне переживання тривоги у стосунках із партнером, джерело якої вони практично не усвідомлюють, або сприймають викривлено. Тому в контексті близьких стосунків виокремлюють поняття «діадичний копінг», що містить у собі обох партенерів і є взаємодією між сигналами одного партнера та копінг-реакціями іншого [2]. Також є дані досліджень про ослаблене самокерування і самоповага підштовхує людину до вибору такої копінг-стратегії як уникнення, що виражається у відмові від прямих конкретних дій, можливо, послаблюючи її суб’єктність [3; 6].

Таким чином є усі підстави для ствердження, що суб’єкт деструктивної прив’язаності схильний до меншої ефективності в упораності з її проявами, що, імовірно, пов’язано з його емоційним станом, зумовленим переживанням цієї прив’язаності. Є зрозумілим, що тривога, яка пережита у стосунках із деструктивною прив’язаністю до партнера, підвищує ризик невротизації особистості суб’єкта прив’язаності, її депресивності, що може знижувати адаптивність їхніх дій. Ще А. Фрейд зазначала, що свідомість людини активно бореться не тільки з інстинктами, а й з різними афектами, такими як любов, бажання, ревнощі, розчарування, страждання і печаль. Очевидно, що ці афекти можуть виникати в близьких стосунках дорослих, як-от у суб’єкта деструктивної прив’язаності до партнера. При цьому людина може вибирати обмежену кількість захистів відповідно до своєї власної структури індивідуального “Я” [за 1].

Загалом говорячи про продуктивну і непродуктивну форми копінг-поведінки при переживанні деструктивних емоційних станів, можна констатувати, що продуктивна поведінка тісно пов’язана з певними рисами особистості суб’єктів, як-от: здатності до загальної мобілізації (низький рівень ситуативної тривожності), наявністю властивостей морально-етичної спрямованості («відповідальність»), проявом здорового оптимізму, погодженим з ефективними стратегіями поведінки («самоконтроль», «відповідальність в ухваленні рішень»). А непродуктивна копінг-поведінка особистості при переживанні деструктивних емоційних станів проявляється в загальному зниженні активності особистості у розв’язанні життєвих проблем, посиленні неґативних переживань, збільшенні загального рівня тривожності та зниженні загального рівня моральної відповідальності [5]. У близьких стосунках існує багато параметрів, кожен з яких впливає на їхню тривалість і ступінь задоволеності ними партнерами. З цього приводу, психотерапевт Р. Мей до негативних способів боротьби з тривогою відносив такі особливості поведінки, як надмірна сором’язливість, різноманітні неврози, психосоматичні симптоми та психози. Вони спрямовані на обмеження, зменшення або уникнення тривоги, при цьому, не вирішуючи конфлікт, прихований від тривоги, ухиляючись від небезпечної ситуації. Межа між «нормальною» і «невротичною» поведінкою проявляється там, де поведінкова активність стає компульсивною, - змушує людину чинити дію не за власним бажанням, а з метою усунення тривоги звичним чином (наприклад, у випадку алкоголізму, компульсивної сексуальної активності, компульсивної роботи [12].

Ще одним джерелом благополуччя близьких стосунків у зрілому віці є довіра до партнера, а також близький до цього поняття такий аспект, як вірність партнерів один одному. Вірність розуміється як впевненість у високій значимості і цінності прийнятих зобов’язань перед партнером. Протилежним аспектом вірності є зрада, яка являє собою явище, коли один із партнерів починає інші стосунки (сексуальні, любовні) з партнером протилежної статі, порушуючи тим самим взяті на себе зобов’язання перед партнером, не розриваючи стосунків з ним [7]. Одним із проявів деструктивної прив’язаності до партнера нерідко є також ревнощі, які часто набувають вкрай деструктивності. Адже джерелами ревнощів є страх втратити значущі стосунки з партнером, загроза почуттю власної гідності [4]. Якщо поглянути на динаміку переживання ситуацій ревнощів серед чоловіків і жінок, то можна помітити, що жінки ситуацію ревнощів гостріще й інтенсивніше (тривога, образа, депресія), ніж чоловіки, яким більш властиві агресивні емоції (гнів, заздрість, почуття власності).

Психоаналітичні комплекси, які зустрічаються в поведінці дорослої людини мають свою інфантильну основу, і, навіть така найбільш м’яка форма ненависті до партнера як бажання домінувати і мати владу над ним, теж є проявом раннього інфантильного досвіду. Також у відносно здорової особистості ненависть може набувати форми вкрай суворого й раціоналізованого Супер-Еґо та сублімуватися на захист своїх поглядів і очікувань від партнера [10]. У психотерапії вважають, що причиною виникнення первинного почуття ненависті є сильна прив’язаність дитини до фруструючої матері. Причиною цього є фіксація на травматичних стосунках із фундаментально необхідним об’єктом, який переживають як абсолютно поганий або як абсолютно хороший об’єкт. Деструктивні переживання спричиняють біль, безсилля, відчуття спустошеності, що призводять до ідентифікації з нею як із жорстоким, руйнівним об’єктом. Водночас виникає потреба в пошуку інших об’єктів, на які проектується принижуване “Я”. Ідентифікуючись як зі страждаючим “Я”, так і з садистським об’єктом, суб’єкт сам виявляється поглинутим агресією цих взаємин [11]. Садомазохістські об’єктні взаємини являють собою спосіб любові (і ненависті) щодо інших і самого себе, а також є еротичним вираженням агресії [9].

З цих прикладів добре простежується думка, що залежність і прив’язаність можуть розглядатися як особистісний розлад, причиною якого є незавершеність однієї з найважливіших стадій розвитку в ранньому дитинстві, а саме стадії встановлення психологічної автономії. Саме тому доросла людина усе своє життя проносить крізь досвід деструктивної прив’язаності, що потребує його конструктивного подолання. Тому потрібно не тільки акцентувати на цьому увагу, але й розрізняти спільні зусилля об’єктів прив’язаності з подолання стресу залежно від форми цих зусиль.

В цьому випадку йдеться про подружні (діадні) відносини: подібні спільні зусилля діади, спрямовані на вироблення стратегій з протидії впливу непрямого стресу, можна назвати діадичним копінгом-підтримкою. Недарма Г. Боденманн розглядає стрес і копінг у сім'ї як системну подію [8]. Водночас поведінка подолання суб'єкта деструктивної прив'язаності,  безпосередньо пов'язана з близькими стосунками суб'єкта, тому для подолання стресу він може використовувати не тільки індивідуальний, а й діадичний копінг для стабілізації системи психічної регуляції і благополуччя.

Список використаних джерел:

1. БагрійЯ. (2016). Психоаналіз. Київ : ДП «Видавничий дім «Персонал» ;  URL: https://maup.com.ua/assets/files/lib/book/psihoanaliz.pdf
2. Корнієнко І.О. (2015). Фактор сімї у розвитку опанувальної поведінки. Вісник Національного університету оборони України, (3). 137-142.
3. Кочарян О., Жидко М. (2007). Особистісні чинники формування відносин подружньої співзалежності у чоловіків. Наукові студії із соціальної та політичної психології. (3). 104-110.
4. Потапчук Є.М. (2015). Психологія ревнивця: довідник сімейного психолога. Хмельницький: Поліграфіст.
5. Розов В.І. (2015). Адаптивні антистресові психотехнології. Київ: Кондор.
6. Семків І.І., Вонс О.С. (2020). Психологічні особливості романтичних стосунків осіб з різним типом прив’язаності в юнацькому та зрілому віці. Науковий вісник Херсонського державного університету : серия Психологічні науки. (30). 46-56.
7. Федоренко Р.П. (2022). Психологічний аналіз подружніх взаємин на різних стадіях функціонування сім’ї. Луцьк: Вежа-Друк.
8. Bodenmann G., Randall A.K. (2012). Common factors in the enhancement of dyadic coping. Behavior Therapy. V. 43. 88-98 ; DOI: 1016/j.beth.2011.04.003
9. Coen S.J. (2013). Sadomasochistic Excitement: Character Disorder and Perversion. Masochism. Routledge. 43-60.
10. Horney K. (1950). The Collected Works of Karen Horney: Self Analysis. Neurosis and Human Growth (Vol. 2). New York: Norton & Company ; https://www.scirp.org/reference/ReferencesPapers?ReferenceID=1992667&utm_campaign=8504943975_107931897105&utm_source=lixiaofang&utm_medium=adwords&gad_source=1&gclid=Cj0KCQjwjY64BhCaARIsAIfc7Ya-A_C5OE-jtDcFx46wRcwnaVnnXBlo6dQ_uT9f4ZyDGnGMZmLeSx8aAuSGEALw_wcB
11. Kernberg O.F. (1992). Aggression in Personality Disorders and Perversions. Yale University Press. https://psycnet.apa.org/record/1992-98914-000
12. May R. (1977). The Meaning of Anxiety. New York: Pocket Books : https://www.academia.edu/7708132/Meaning_of_anxiety