ЕМПІРИЧНЕ ВИВЧЕННЯ ВПЛИВУ ТРАВМАТИЧНОГО ДОСВІДУ ВНАСЛІДОК ВІЙНИ НА ВНУТРІШНЬО ПЕРЕМІЩЕНИХ ОСІБ

Для емпіричного вивчення дослідження впливу травматичного досвіду внаслідок війни на внутрішньо переміщених осіб нами були використані такі методики: методика самооцінки нервово-психічного стану (САН) [9], методика діагностики емоційного інтелекту Н. Холла [2] та методика посттравматичного зростання [6].

Вибірку склали 30 осіб зі статусом «внутрішньо переміщена особа» (ВПО). Дослідження проводилось на базі департаменту соціальної та ветеранської політики Луцької міської ради.

На основі отриманих результатів за методикою діагностики емоційного інтелекту Н. Холла були проаналізовані такі показники парціального емоційного інтелекту, як емоційна обізнаність, здатність до управління своїми емоціями, самомотивація, емпатія та здатність розпізнавати емоції інших. Ці показники є ключовими для визначення того, наскільки учасники дослідження здатні розуміти власні емоції та емоції оточуючих, контролювати власний емоційний стан, а також використовувати емоції для досягнення особистих цілей [3].

Результати дослідження показують (рис. 1), що за шкалою «Емоційна обізнаність» більшість опитуваних (15 осіб) мають середній рівень. Це свідчить про те, що вони в загальних рисах усвідомлюють свої емоції та їхній вплив на поведінку, однак їм може не вистачати глибшого розуміння та аналізу емоційних станів.

Низький рівень емоційної обізнаності, який продемонстрували 7 осіб, свідчить про труднощі у розумінні та розпізнаванні власних емоцій. Ці люди, ймовірно, менш схильні звертати увагу на свої емоційні стани або відчувають складнощі з їх визначенням.

Водночас високий рівень емоційної обізнаності у 8 осіб показує, що вони добре розуміють свої емоції та можуть аналізувати їхні причини. Ці люди, швидше за все, краще пристосовані до управління емоціями, що допомагає їм підтримувати стабільний емоційний стан навіть у складних умовах.

Загалом, така різноманітність результатів показує, що рівень емоційної обізнаності серед опитуваних є неоднорідним. Це може бути пов’язано з індивідуальними особливостями або з різним рівнем досвіду в роботі над собою.

Рисунок 1. Рівні шкал парціального емоційного інтелекту досліджуваних

 Результати дослідження за шкалою «Управління своїми емоціями» показують (рис. 1), що переважна більшість опитуваних (24 особи) має низький рівень цієї навички. Це вказує на те, що багато людей відчувають значні труднощі у контролі своїх емоцій.

Чотири особи з середнім рівнем управління своїми емоціями мають певну здатність до саморегуляції, однак ця навичка може бути недостатньо стабільною. У звичайних ситуаціях вони, можливо, здатні тримати свої емоції під контролем, але в стресових умовах можуть відчувати труднощі з їхнім стримуванням.

Двоє опитуваних із високим рівнем управління своїми емоціями демонструють здатність ефективно контролювати свої емоційні реакції, що дозволяє їм зберігати спокій навіть під тиском.

Загалом ці результати свідчать про те, що управління емоціями є слабко розвиненою навичкою серед більшості учасників дослідження.

Результати за шкалою «Самомотивація» (рис. 1) показують, що більшість опитуваних (16 осіб) має низький рівень самомотивації. Це означає, що цим людям складно підтримувати внутрішній стимул для досягнення поставлених цілей, особливо якщо завдання вимагають тривалих зусиль або супроводжуються труднощами.

Вісім осіб із середнім рівнем самомотивації можуть утримувати інтерес до цілей і здатні підтримувати працездатність, хоча їхня мотивація може залежати від ситуації.

Шестеро опитуваних із високим рівнем самомотивації мають стійкий внутрішній стимул, який допомагає їм досягати цілей навіть у складних умовах. Висока самомотивація забезпечує їм можливість тривалої та ефективної діяльності без необхідності в зовнішніх винагородах.

Ці результати вказують на те, що самоініціативність і здатність мотивувати себе є проблемними для більшості опитаних. Це може бути пов’язано з низьким рівнем впевненості в собі, відсутністю чітких цілей або несприятливим емоційним фоном.

Результати дослідження за шкалою «Емпатія» показують, що у більшості опитуваних (15 осіб) рівень емпатії є середнім. Це означає, що ці люди здатні розуміти та співпереживати емоційним станам інших, але ця здатність може проявлятися не завжди або обмежуватися певними ситуаціями.

Десять осіб з низьким рівнем емпатії мають труднощі з розумінням або виявленням емоцій інших людей. Це може обмежувати їхню здатність ефективно будувати стосунки, проявляти підтримку та глибше розуміти емоційні потреби оточуючих.

П’ять осіб з високим рівнем емпатії вміють глибоко розуміти емоційний стан оточуючих та легко адаптуються до емоційного фону інших людей. Високий рівень емпатії сприяє кращій взаємодії, здатності підтримувати та розуміти інших, а також знижує ймовірність конфліктів.

Результати свідчать про те, що здатність до емпатії серед опитуваних розвинена на різних рівнях, з переважанням середнього рівня.

Результати дослідження за шкалою «Розпізнавання чужих емоцій» показують, що більшість опитаних (16 осіб) мають середній рівень цієї здатності. Це свідчить про те, що вони можуть розпізнавати емоції оточуючих, але їхня здатність робити це не завжди точна або послідовна.

Десять осіб з низьким рівнем розпізнавання емоцій, швидше за все, мають труднощі з розумінням емоційного стану інших. Це може впливати на їхню здатність будувати ефективні стосунки та підтримувати якісну комунікацію, оскільки вони можуть не завжди виявляти чутливість до емоційних сигналів або потреб інших людей.

Четверо опитуваних із високим рівнем розпізнавання чужих емоцій здатні точно і швидко виявляти емоції інших людей. Вони вміють тонко реагувати на емоційні сигнали і з великою ймовірністю розуміють невербальні підказки, такі як міміка, жести, інтонація. Це допомагає їм ефективно взаємодіяти, співпереживати та адаптувати свою поведінку відповідно до емоційного стану оточуючих, що підвищує якість їхньої комунікації та взаємин.

Загалом, результати вказують на те, що більшість учасників має базові навички розпізнавання емоцій, проте їм може бракувати більш тонкого розуміння емоційних сигналів у складних або напружених ситуаціях.

Також за результатами методики Н. Холла виявлено, що серед респондентів лише одна особа має високий інтеграційний рівень емоційного інтелекту, тоді як 13 людей мають низький, а 16 — середній рівень (рис. 2). Така картина може свідчити про те, що більшість людей, які пройшли опитування, недостатньо розвинуті в аспектах усвідомлення та управління власними емоціями, особливо в умовах стресу чи травматичних ситуацій.

Низький рівень емоційного інтелекту у значної частини респондентів свідчить про труднощі у встановленні емоційного зв’язку з власними переживаннями, що може бути викликано або специфікою особистісного розвитку, або тривалим впливом травматичних подій. Результати вказують на те, що респонденти можуть мати труднощі з розпізнаванням своїх почуттів і контролем над ними, особливо у ситуаціях, які асоціюються з попередніми травматичними спогадами. Внаслідок цього виникає емоційна нестабільність та знижується здатність до адаптації, що особливо проявляється в умовах стресу чи емоційного напруження.

Рисунок 2. Показники інтеграційного рівня емоційного інтелекту

Середній рівень емоційного інтелекту, який виявлений у більшості респондентів, вказує на часткову здатність усвідомлювати власні емоції та емоції інших людей. Однак ці люди, найімовірніше, ще не досягли достатнього рівня гнучкості в управлінні емоціями та не можуть стабільно підтримувати позитивне психологічне самопочуття, особливо у стресових обставинах.

У контексті роботи з травматичним досвідом ці дані вказують на те, що лише невелика частка людей з високим емоційним інтелектом буде більш стійкою до стресових ситуацій, зокрема у випадках повторних або затяжних травматичних подій. Зниження рівня емоційного інтелекту, яке виявлено у більшості, може свідчити про обмежені ресурси в емоційній сфері, що потенційно може ускладнювати процес подолання травми [6].

Покращення рівня емоційного інтелекту респондентів є досяжним завдяки системному підходу, що поєднує терапію, саморозвиток і соціальну підтримку. Це дасть змогу зменшити емоційну нестабільність, підвищити стресостійкість і покращити загальний психоемоційний стан [8].

У методиці самооцінки нервово-психічного стану САН (Самопочуття, Активність, Настрій) ми отримали середні показники, які розподілилися наступним чином (рис. 3).

Середній бал самопочуття (5,12) свідчить про те, що загалом учасники оцінюють своє фізичне та психічне самопочуття на середньому рівні. Це може бути наслідком різного роду травматичних подій, які вони пережили, і частково відображає вплив стресових факторів, які, можливо, спричинили певне зниження енергії та фізичної витривалості. Учасники з високими показниками самопочуття, ймовірно, володіють міцнішими адаптивними здібностями або переживали менш інтенсивні травматичні події. Натомість низькі показники можуть вказувати на тривалу емоційну або фізичну виснаженість.

Показник активності (4,69) є нижчим за самопочуття і настрій, що може свідчити про загальну втому та зниження енергетичних ресурсів у багатьох респондентів. Низька активність також може вказувати на загальний знижений рівень мотивації, апатію або труднощі у виконанні щоденних завдань, які часто характерні для людей, що зазнали травматичного досвіду. Це може бути пов’язане із переживанням сильного стресу, який спричиняє відчуття виснаження та зниження ініціативи.

Рисунок 3. Показники шкал самопочуття, активність, настрій, сер. знач.

Настрій (5,31) у середньому є трохи вищим за самопочуття та активність. Це свідчить про те, що, попри труднощі та стресові фактори, деякі учасники все ж здатні підтримувати позитивний емоційний стан або хоча б відчувають періодичні підйоми настрою. Однак частина учасників демонструє нижчі бали, що вказує на схильність до негативних емоційних станів або депресивних симптомів.

Результати методики САН свідчать про те, що більшість респондентів перебувають на середньому рівні за показниками самопочуття, активності та настрою, що відображає загальний психоемоційний стан після травматичних подій. Для покращення стану рекомендовано використовувати психотерапевтичні методи, займатися фізичними вправами та розвивати навички самоусвідомлення, що може сприяти підвищенню настрою та загальної активності.

Проведення дослідження надало цінну інформацію про психоемоційний стан та рівень емоційного інтелекту внутрішньо переміщених осіб, а також їхню реакцію на стрес та можливі травматичні події. Результати опитувань дозволяють глибше зрозуміти, як саме травматичний досвід впливає на психічну стійкість особистості, її здатність адаптуватися до емоційних навантажень та регулювати свої внутрішні стани [7].

Дані методики посттравматичного зростання дозволяють поглиблено оцінити, як саме людина справляється із симптомами, які зазвичай виникають після травматичних подій [4].

Більшість респондентів (17 осіб) показали середні результати, що вказує на помірний рівень прояву симптомів посттравматичного стресового розладу (рис. 4). Це означає, що значна частина опитаних мають середню здатність до опанування та інтеграції травматичного досвіду.

Рисунок 4. Загальні показники рівнів посттравматичного зростання досліджуваних

Водночас 11 респондентів показали високий рівень результатів, що свідчить про наявність високої стійкості до симптомів ПТСР, а отже, ймовірно, кращу адаптацію після травми. Для цих людей може бути простіше обробити негативний досвід, і вони, можливо, зможуть уникнути важких наслідків у вигляді хронічного стресу або тривалих психоемоційних проблем. На відміну від них, двоє людей з низьким результатом потребуватимуть більшої підтримки, оскільки їм складніше адаптуватися до пережитих травм.

Рисунок 5. Показники шкал посттравматичного зростання внутрішньо переміщених осіб, сер. знач.

Наведена вище кругова діаграма (рис. 5) демонструє середні значення шкал посттравматичного зростання серед внутрішньо переміщених осіб. Найвищий показник належить зміні ставлення до інших, що становить 17,03. Це свідчить про те, що пережиті труднощі значно вплинули на соціальні взаємодії людей, сприяючи переоцінці відносин і більшому розумінню інших.

Другий за величиною результат стосується відкриття нових можливостей, яке має значення 13,57. Це може вказувати на те, що люди знаходять способи адаптації до нових умов, розвиваючи нові вміння або отримуючи інші перспективи для зростання.

Сила особистості займає третє місце із показником 11,77. Це свідчить про внутрішнє зміцнення характеру і витривалості під час подолання життєвих викликів.

Підвищення цінності життя відображається у значенні 10,67, що демонструє усвідомлення важливості життєвих моментів та вдячності за них.

Найнижчий показник належить духовним змінам, які становлять лише 2,87. Це може вказувати на те, що цей аспект має менший вплив на адаптацію порівняно з іншими вимірами. Таким чином, діаграма підкреслює різні аспекти особистісного зростання, акцентуючи на соціальних, емоційних та ціннісних змінах у житті внутрішньо переміщених осіб.

Аналіз отриманих результатів свідчить, що методики Холла та ПТЗ є дієвими для оцінки емоційного інтелекту та посттравматичного зростання, адже дозволяють виявити різні рівні психологічних проявів серед респондентів. Тим не менш, щоб підвищити їхню дієвість, варто поєднувати ці методики з іншими підходами, наприклад, методами арт-терапії, що допоможе глибше дослідити емоційні переживання.

Для покращення загального стану пацієнтів із різними рівнями посттравматичного зростання та емоційного інтелекту, варто впроваджувати комплексні програми підтримки, які можуть включати індивідуальні та групові сеанси, спрямовані на розвиток навичок саморегуляції. Наприклад, терапія, спрямована на розвиток навичок усвідомленості, допоможе людям із низьким емоційним інтелектом краще розуміти й опрацьовувати свої емоції. Для людей із високим рівнем посттравматичного зростання може бути корисним поєднання терапії з розслаблювальними методиками, такими як йога або медитація, для зниження рівня тривожності та підвищення здатності до адаптації [1].

Таким чином, результати дослідження підтверджують значущий вплив травматичних подій на психоемоційний стан особистості та потребу в індивідуалізованому підході до психологічної допомоги та реабілітації.

Отримані результати можуть допомогти у розробці індивідуальних планів психологічної допомоги для кожного респондента залежно від їх рівня емоційного інтелекту та здатності долати травматичний досвід. Це може бути особливо корисним для подальшого підвищення стійкості до стресу, оскільки підвищений емоційний інтелект дозволяє краще справлятися з емоційними навантаженнями. Для осіб, які мають високий результат за методикою ПТЗ, варто підтримувати навички, які допомогли їм успішно адаптуватися після травматичного досвіду. Такі люди можуть також брати участь у групах підтримки, де вони, маючи позитивний досвід подолання травми, можуть допомагати іншим учасникам, що зміцнює їхню психоемоційну стійкість [5].

Список використаних джерел:

1. Андрушко Я. С. Психокорекція: навч.-метод. посібник. Львів: ЛьвДУВС, 2017. 212 с.
2. Емоційний інтелект особистості (на хвилі Нової української школи): Навчально-методичний посібник / упоряд. М. Яцюк. Вінниця, 2019. 105 с.
3. Емоційний інтелект / упоряд. А. Козлова. Київ, 2018. 128 с.
4. Зливков В. Л., Лукомська С. О., Федан О. В. Психодіагностика особистості у кризових життєвих ситуаціях. Київ, 2016. 219 с.
5. Карамушка Л. М. Психічне здоров’я  особистості  під  час  війни:  як  його  зберегти  та  підтримати. Київ, 2022. URL: https://lib.iitta.gov.ua/730974/
6. Климчук В. О. Психологія посттравматичного зростання. Київ, 2023. 124с.
7. Лефтеров В. О., Короход Я. Д. Психоемоційний стан та психологічна адаптація вимушено переміщених осіб в Україні // Європейський вибір України, розвиток науки та національна безпека в реаліях масштабної військової агресії та глобальних викликів ХХІ століття (до 25-річчя Національного університету «Одеська юридична академія» та 175-річчя Одеської школи права) : у 2 т. : матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. (м. Одеса, 17 червня 2022) / за загальною редакцією С. В. Ківалова. Одеса: Видавничий дім «Гельветика», 2022. Т. 1. С. 291–294.
8. Простір психологів. Інформація. Фахівці. Допомога. URL: https://psyhology.space/?post_type=matchastyna&p=13922
9. Тест САН. e-Pidruchniki.com. URL: https://e-pidruchniki.com/content/894_41_test_san.html