СТРЕСОСТІЙКІСТЬ ЯК УМОВА ПРАЦЕЗДАТНОСТІ ОСОБИСТОСТІ

Стрес визначається як стан психофізіологічної напруженості, який виникає в результаті різних зовнішніх чинників, таких як високі вимоги на робочому місці, конфлікти або надмірне навантаження. Цей стан може мати значний вплив на фізичне здоров'я, емоційний стан, а також на працездатність особи. Хронічний стрес може призвести до зниження імунітету, втоми, зниження концентрації уваги та підвищення ризику розвитку депресивних станів, що безпосередньо впливає на продуктивність роботи та якість життя. Наукові дослідження підкреслюють, що працівники, які постійно зазнають високих рівнів стресу, частіше звертаються за медичною допомогою, більше використовують лікарняні та в цілому є менш ефективними на робочому місці [7; 14].

На прикладі професій, які включають роботу в екстремальних умовах, таких як пожежники, військові, а також працівники екстрених медичних служб, видно, що стресостійкість є критично важливою. Стресостійкість означає здатність особи витримувати стресові ситуації без значних втрат у фізичному або емоційному здоров'ї. Особи з високим рівнем стресостійкості краще справляються з негативними умовами, швидше адаптуються до змін та зберігають працездатність навіть у складних ситуаціях [4].

У сфері управління та керівництва, де прийняття рішень часто відбувається в умовах невизначеності і тиску, стресостійкість може значно покращити ефективність управлінських дій. Лідери, які вміють керувати власними емоціями та стресом, краще мотивують свої команди, мінімізують конфлікти і сприяють створенню позитивного робочого середовища, що, у свою чергу, знижує загальний рівень стресу в колективі. Здатність керівництва ефективно реагувати на стресові ситуації, підтримуючи при цьому високу продуктивність та моральний дух команди, є однією з ключових характеристик успішного лідерства [2; 19; 20].

В освітньому секторі, зокрема серед вчителів та інших педагогічних працівників, стресостійкість також відіграє важливу роль. Вчителі стикаються з великою кількістю стресових викликів, включаючи великі навантаження, проблеми у спілкуванні з учнями та батьками, а також високі очікування щодо освітніх результатів. Стресостійкі вчителі здатні підтримувати позитивний емоційний клімат у класі, що сприяє кращому навчанню та розвитку учнів [1].

Стресостійкість може бути розвинена та підсилена через різні тренінги та методики, такі як програми з розвитку особистісних навичок, медитації, майндфулнес (усвідомленість), та інші практики, спрямовані на зниження стресу. Застосування цих методів допомагає особам краще розуміти власні реакції на стрес, виробляти адекватні стратегії його подолання, що є важливим у роботі з іншими людьми [10].

Промисловість і виробництво також не залишаються осторонь від питань пов'язаних зі стресом. Співробітники на виробництвах часто зазнають фізичного та емоційного навантаження, що вимагає від них здатності ефективно справлятися з високим рівнем стресу. Програми з підтримки здоров'я, фізичні вправи та забезпечення відповідного рівня відпочинку є ключовими елементами, які допомагають зберігати стрес на управлінні та здоров'я працівників на високому рівні [5; 11; 12].

У сфері послуг, де співробітники щодня стикаються з великою кількістю клієнтів і можливими конфліктними ситуаціями, стресостійкість дозволяє забезпечувати високу якість обслуговування. Наприклад, співробітники готелів та ресторанів, які здатні зберігати спокій та професіоналізм навіть у високостресових умовах, вирішуючи складні питання та конфлікти, сприяють позитивному досвіду клієнтів і, як наслідок, підвищенню репутації та успішності бізнесу. Ефективні комунікаційні навички та стратегії управління стресом стають тут невід'ємними інструментами.

Важливість стресостійкості особливо виражена у сфері фінансових послуг, де співробітники стикаються з необхідністю швидкого прийняття рішень у ситуаціях, що постійно змінюються та мають високий рівень ризику. У таких умовах здатність зберігати раціональний підхід та стресостійкість не тільки забезпечує високу якість роботи, але й мінімізує потенційні фінансові збитки [13].

Усвідомлення взаємозв'язку між стресом та працездатністю призводить до важливості розробки організаційних програм та ініціатив, спрямованих на зниження стресу та підвищення стресостійкості. До таких ініціатив можна віднести впровадження гнучких графіків роботи, надання можливостей для професійного розвитку, забезпечення соціальної підтримки та підвищення загальної благополучності працівників. Ці заходи допомагають створити більш здорове та продуктивне робоче середовище, де співробітники можуть відчувати менше стресу та більше задоволення від роботи [16].

Також значення стресостійкості можна простежити у розвитку корпоративних культур, які акцентують на здоров'ї та добробуті співробітників. Компанії, які визнають та вирішують питання стресу на робочому місці, часто спостерігають зниження відсотка відтоку персоналу, підвищення лояльності та більшу інвестицію співробітників у свою роботу. Це свідчить про те, що інвестиції в стратегії зменшення стресу є не тільки етично виправданими, але й економічно ефективними [18].

У підсумку, стресостійкість у професійній діяльності не просто бажана якість, але невід’ємна складова ефективної роботи в сучасних умовах. Розвиток цієї здатності допомагає особам не лише краще адаптуватися до викликів робочого процесу, але й позитивно впливає на загальну атмосферу всередині колективів, зміцнює командний дух і сприяє підтримці високих стандартів продуктивності та якості в роботі.

Проактивне вирішення питань, пов'язаних із стресом, вимагає комплексного підходу, що охоплює ідентифікацію джерел стресу, впровадження ефективних стратегій управління та навчання співробітників методам самодопомоги та взаємодопомоги. Наукові дослідження підкреслюють важливість розробки індивідуальних та колективних програм зменшення стресу, що включають регулярні тренінги, консультації з психологами, заняття з фізичної культури, а також заходи з підтримки здорового способу життя [5].

Враховуючи зростаючий тиск і швидкість змін у сучасному світі, компанії, які прагнуть досягти стійкості та успіху, не можуть ігнорувати значення стресостійкості як інтегральної частини корпоративної культури. Залучення керівництва до активної ролі в управлінні стресом на робочому місці стає вирішальним фактором у побудові ефективних, адаптивних та інноваційних організацій [15; 20].

Стресостійкість як професійна компетенція потребує постійного розвитку та уваги, оскільки є ключем до високої працездатності та емоційного благополуччя співробітників. Тому підтримка та розвиток стресостійкості має бути пріоритетом для кожної організації, що прагне до росту та успіху в динамічному бізнес-середовищі.

Розвиток комунікативних навичок вважається однією з ефективних стратегій для підвищення стресостійкості в професійній діяльності. Це зумовлено здатністю кращої комунікації знижувати непорозуміння та конфлікти, які часто є джерелами стресу на робочому місці. Належні комунікативні навички дозволяють особам адекватно виражати свої думки та емоції, ефективно вирішувати проблеми та підтримувати здорові міжособистісні стосунки, що сприяє зменшенню емоційної напруги [3; 6].

Однією з моделей, що застосовується для розвитку комунікативних навичок і підвищення стресостійкості, є модель активного слухання. Ця модель передбачає вміння слухати інших без переривань та з певним ступенем емпатії, що допомагає зрозуміти краще їхні мотиви та емоції. Активне слухання може знижувати напруженість у відносинах, оскільки співрозмовники відчувають, що їхні думки та почуття важливі та взяті до уваги. Приміром, у корпоративному середовищі, де менеджери практикують активне слухання, співробітники часто відчувають більшу задоволеність роботою та знижений рівень стресу [21].

Ще однією моделлю є використання асертивної комунікації, яка включає здатність виражати власні потреби та права чітко та без порушення прав інших. Асертивність допомагає уникати пасивності, яка може призводити до внутрішніх конфліктів через невисловлені емоції, а також агресивності, яка зазвичай ескалує конфлікти. Здатність бути асертивним на робочому місці сприяє створенню атмосфери відкритості та чесності, що знижує емоційний тиск та сприяє позитивному емоційному клімату [9].

Ефективність викладених методів може бути значно підсилена через систематичне вивчення та аналіз власних досвідів та емоційних реакцій у процесі комунікації. Наприклад, ведення щоденників самоаналізу, де працівники можуть записувати та рефлектувати над ситуаціями, що викликали у них стрес, і оцінювати, як використання різних комунікативних стратегій впливало на результат. Такий підхід не тільки підвищує особистісну відповідальність за управління стресом, але й сприяє глибшому розумінню міжособистісних динамік [8].

Підвищення стресостійкості через розвиток комунікативних навичок вимагає цілеспрямованого та багатоаспектного підходу. Врахування індивідуальних особливостей співробітників, систематичне навчання та постійне самовдосконалення стають ключовими компонентами успішного застосування цих стратегій. Розвиток ефективних комунікативних навичок не лише зменшує рівень стресу, але й підвищує загальну працездатність, сприяє кращому взаєморозумінню та зміцненню професійних відносин. Втілення комплексного підходу до тренінгу співробітників у вирішенні конфліктів, стратегічному спілкуванні та керуванні власними емоціями стане значущим кроком до створення здоровішого, більш продуктивного та менш стресового робочого середовища [17].

Стратегії підвищення стресостійкості через розвиток комунікативних навичок мають великий потенціал для покращення не тільки індивідуального благополуччя працівників, але й загальної продуктивності та атмосфери в колективах. Реалізація цього потенціалу вимагає від організацій активної ролі у впровадженні, підтримці та оновленні відповідних навчальних ініціатив, забезпеченні доступу до необхідних ресурсів і створенні умов для відкритої та підтримуючої комунікації на робочому місці.

Список використаних джерел

1. Бєляєв С. Б., Кондрацька Л. В., Бабельчук О. І. Система розвитку стресостійкості в умовах закладу вищої освіти. Академічні візії. № 33. 2024. С. 1-11. URL: https://academy-vision.org/index.php/av/article/view/1243
2. Біскуп М., Волинець Н. Стресостійкість цивільного населення у воєнний час. Universum. № 8. 2024. С. 349–355. URL: https://archive.liga.science/index.php/universum/article/view/1024
3. Гончарук Н. М. Психологічна структура комунікації : науково-методологічний аспект. Проблеми сучасної психології. Вип. 53. С. 78–101. URL: http://jоurnаls.urаn.uа/іndеx.php/2227-6246/аrtіclе/vіеw/237880
4. Кокун О. М. Оптимізація адаптаційних можливостей людини : психофізіологічний аспект забезпечення діяльності : монографія. Київ : Міленіум, 2004. 265 с.
5. Коцан, І. Я., Ложкін Г. В., Мушкевич М. І. Психологія здоров’я людини : навчальний посібник.; за ред. І. Я. Коцана. Луцьк : РВВ “Вежа” Волин. нац. ун-ту ім. Лесі Українки, 2011. 430 с.
6. Кравцова О. Стресостійкість особистості як психологічний феномен : основні теоретичні підходи. Вісник післядипломної освіти. «Серія «Соціальні та поведінкові науки». Вип. 7(36). 2022. С. 98-117. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/vispdoso_2019_7_10
7. Кудінова М. С. Структурно-компонентний аналіз феномена стресостійкості особистості. Теоретичні і прикладні проблеми психології. № 1(34). С. 156–173.
8. Методики вивчення повсякденного стресу і способів розв’язання кризових життєвих ситуацій / за ред. Т. М. Титаренко. Київ : Міленіум, 2009. 120 c.
9. Мигаль Г. В., Протасенко О. Ф. Методи підвищення стресостійкості. URL: https://docplayer.net/30299844-Stresostiykistlyudini-operatora-metodi- pidvishchennya-stresostiykosti. html (дата звернення: 26.03.2024).
10. Основи реабілітаційної психології: подолання наслідків кризи. Навчальний посібник / заг ред. Н. Пророк. Том 1. Київ, 2018. 208 с.
11. Повстин О. В. Аналіз підготовленості фахівців у галузі безпеки людини до управлінської діяльності. Сучасні інформаційні технології та інноваційні методики навчання в підготовці фахівців : методологія, теорія, досвід, проблеми. Вип. 49. С. 145-149.
12. Повстин О. В., Козяр М. М. Значення «soft skills» у формуванні управлінської компетентності фахівців у галузі безпеки людини. Вісник Львівського державного університету безпеки життєдіяльності. № 20. С. 122-127.
13. Рабецька Н. Л. Формування комунікативної компетентності майбутніх фахівців соціономічної сфери у професійній підготовці. : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук : 13.00.04. Одеса, 2018. 22 с.
14. Сабо Ш., Сабо К,. Заячківська О. Стрес: від Ганса Сельє до сьогодні. Львів: Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького, наукове товариство ім. Шевченка, 2019. 120 с. URL: http://jnas.nbuv.gov.ua/article/UJRN-0001122359 
15. Сергієнко Н.П., Гасан Г. І. Комунікативна компетентність як засіб підвищення стресостійкості працівників МНС. URL: http://repositsc.nuczu.edu.ua/bitstream/123456789/1203/1/Комунікативна%20компетентність%20як%20засіб%20підвищення%20стресостійкості%20працівників%20МНС%202012.pdf
16. Слободяник Н.В. Стресостійкість як психологічний ресурс особистості в ситуації змін. Вчені записки ТНУ імені В.І. Вернадського. Серія: Психологія. Том 35 (74) № 4 2024. С. 91- 95. URL: DOI https://doi.org/10.32782/2709-3093/2024.4/14
17. Смольська, Л. М. Стресостійкість та життєстійкість: креативна модель формування в сучасних умовах. Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія: Психологія. № 4. 2022. 113-117. https://doi.org/10.32782/psy-visnyk/2021.4.22
18. Улунова А.Є. Психологія розвитку культури професійного спілкування державних службовців у системі безперервної освіти : дис....д-ра. психол. наук : 19.00.07. Київ, 2020. 561 с.
19. Шевченко Р. М. Психологічні умови розвитку стресостійкості жінок – державних службовців : автореф. дис. … канд. психол. наук. Київ, 2020. 22 с.
20. Шевченко Р. М. Стресостійкість як чинник професійної діяльності жінок-управлінців: структурно-компонентний аналіз. Актуальні проблеми психології. Т. IX, вип.10. Зб. наук. праць Інституту психології імені Г.С.Костюка НАПН України. С. 280–287.
21. Шпак М. М. Стресостійкість особистості в дискурсі сучасних психологічних досліджень. Габітус. 2022. Вип. 39. С. 199 - 203.