РДУГ У СТУДЕНТІВ ВНЗ: АДАПТАЦІЙНІ СТРАТЕГІЇ

Євтодюк Антоніна
к.філос.н, доцент, здобувач освіти ОС Магістр спеціальності Психологія навчально-наукового інституту неперервної освіти, Волинський національний університет імені Лесі Українки
Радюк Інна
науковий керівник, доктор філософії, освітні педагогічні науки, доцент, Волинський національний університет імені Лесі Українки

Навчання у вищому навчальному закладі потребує багато знань, часу, зусиль та мотивації. І, безсумнівно, є викликом для студентів. Особливо для студентів із нейронетиповістю та діагностованими неврологічними розладами. Хоча з віком прояви розладів й слабшають, але зовсім не зникають, проявляючись у вигляді: забудькуватості, частих перепадів настрою, проблем із концентрацією уваги, організацією процесів навчання зокрема та життєдіяльності загалом, нездатністю доводити розпочате до завершення, схильністю до відволікання.

Розлад дефіциту уваги з гіперактивністю (РДУГ, з англ. ADHD)  - неврологічний (нейроповедінковий) розлад, який характеризується труднощами з концентрацією уваги, гіперактивністю, імпульсивністю або комбінацією цих симптомів.

 «Вважається, що РДУГ є найпоширенішим розладом ментального здоров’я дітей, його поширеність у дитячому віці становить від 5 до 11 відсотків. …Дослідження стверджують, що в більш ніж 50% випадків симптоми розладу проявляються і в дорослих» [1].

У сучасній науковій літературі зустрічаються ще й такі альтернативні скорочення:

«- СПАУ – синдром порушення активності та уваги;

- СДУГ- синдром дефіциту уваги з гіперактивністю або синдром дефіциту уваги та гіперактивності;

- ГРДУ – гіперактивний розлад із дефіцитом уваги» [2].

Однак варто зауважити, що «абревіатура СДУГ, яка багатьом здається звичною…, не є професійною дефініцією. Натомість у сучасних міжнародних класифікаціях використовують виключно дефініцію «розлад». Патологія, про яку йтиметься, є розладом, а не синдромом чи захворюванням» [3].

Тому у нашій науковій розвідці послуговуватимемось терміном РДУГ.

Студенти зі РДУГ: швидко, упродовж 7-14-ти діб,  втрачають інтерес до навчання; мають складнощі з плануванням часу на навчання; нерегулярно навчаються, оскільки не вміють розставляти пріоритети; відволікаються на сторонні подразники під час занять, тим самим, виснажуючи мозок та затягуючи терміни виконання завдань; мають труднощі з концентрацією уваги на завданні впродовж тривалого часу; постійно змінюють навчальні методики та підходи, оскільки втрачають інтерес та не мають чіткої довгострокової навчальної стратегії; мають труднощі при вивченні великих обсягів нового матеріалу та зі збереженням у належному порядку навчальних матеріалів; імпульсивно підходять до вибору тем для навчання, відтак жодну не вивчають системно та глибоко.

Усі ці фактори породжують почуття невпевненості у своїх силах,  підвищують рівень тривожності, а ще – залежність від оціночних суджень викладачів і студентів.

Оскільки навчальний процес обмежений чіткими вимогами до вмінь, знань і   навичок студентів, - викладачі повинні знати й вміти використовувати різні адаптаційні стратегії навчання.

Коротко зупинимося на основних.

  1. Стратегія усвідомлення.

 Усвідомлення власної когнітивної та ментальної специфіки – перший крок до вирішення проблеми.

Викладачеві, який побачив ці специфічні прояви у студента/студентки, не варто їх ігнорувати. Доцільніше  пояснити сутність проблеми та запропонувати на вибір кілька адаптаційних стратегій. Звичайно, робити це потрібно в коректній формі та наодинці.

  1. Стратегія стресу та дедлайну.

У сучасній педагогічній психології описано багато випадків, коли студенти активізовували свою роботу під впливом дедлайну. Усе це відбувалося на фоні підвищеного рівня адреналіну та викиду ендорфіну, що, в свою чергу,  спричиняло емоційний підйом та сприяло пошуку нестандартних рішень.

Студент зі РДУГ має мати дуже сильну потребу у засвоєнні матеріалу, інакше його емоційний рівень впаде, навчання стане рутинним і монотонним і результати будуть невтішні.

Коли терміни спливають і на кону стоїть можливість отримати хорошу чи, навпаки, погану оцінку, - мотивація досягає максимального рівня.

Для ефективного навчання студентам зі РДУГ потрібні: сильна потреба у вивченні нового й жорсткий дедлайн. Адже мозок людини з РДУГ найоптимальніше працює саме за цих умов, відтак, нераціонально ігнорувати ці фактори.

  1. Стратегія гіперфокусу.

Гіперфокус - це стан максимальної концентрації на завданні, особливо коли завдання є цікавим для студента. Скажімо, студент не любить виступати публічно, але охоче може підготувати анімовану презентацію чи систематизувати матеріал у графіки чи таблиці. Використання хобі чи інтересів – чудова адаптаційна стратегія для роботи зі студентами з РДУГ.

  1. Стратегія доброзичливості, інтуїції, емпатії та спостережливості.

Студенти з РДУГ здатні швидко, іноді інтуїтивно, вловлювати загальні концепції та структури нового матеріалу. Спорадично їм достатньо поспостерігати за людьми, які знають чи вміють щось нове,  й цього вже достатньо для відтворення матеріалу. Це схоже на складання картинки з пазлів.

Також, студентам зі РДУГ важливо знаходитися в доброзичливому та розвивальному середовищі. «Multimodal Treatment Assessment (MTA) – найбільше дослідження на тему лікування синдрому дефіциту уваги, проведене під керівництвом Петера Йєнсена, - підтверджує це. … Позитивні добрі відносини теж лікують… це «другий вітамін С» – вітамін зв’язку [4, с.11].

  1. Стратегія креативності та нестандартного мислення.

Студенти з РДУГ мають високий рівень нестандартного мислення та творчих проявів. Це може допомогти їм знаходити цікаві та нестандартні способи вивчення нового матеріалу, наприклад, через виконання творчих завдань, сторітелінги, асоціативні ряди.

Креативний підхід, також, сприяє й кращому запам’ятовуванню та подальшому відтворенню вивченого.

  1. Стратегія енергійності та ентузіазму.

Гіперактивність, яка є частиною РДУГ, може проявлятися посередництвом великої енергії та ентузіазму до нових починань.

Відтак, студентам необхідно допомагати у створенні конкретної та актуальної мети вивчення та засвоєння нового матеріалу, що сприятиме пошуку оптимальних шляхів для досягнення мети.

  1. Стратегія структури.

«Під структурою маються на увазі важливі інструменти, наприклад списки, нагадування, блокноти, щоденники, системи документації, картотеки, дошки оголошень, розкладу, …комп’ютерні системи, звичайні та наручні будильники. Структура – це і набір зовнішніх мір контролю, що людина впроваджує, щоб компенсувати ненадійність контролю внутрішнього» [4, с.307].

 

Очевидно, що ці перлік цих адаптаційних стратегій не є вичерпним, його можна й потрібно розширювати, адже це сприятиме покращенню якості навчального процесу нейронетипових студентів.

Ці ж стратегії будуть актуальними й для навчання нейротипових студентів.

 

Список використаних джерел

1.https://www.bsmu.edu.ua/blog/rozlad-iz-deficzytom-uvagy-ta-giperaktyvnistyu-u-doroslyh-a-take-mozhlyvo/.

2.https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D0%BE%D0%B7%D0%BB%D0%B0%D0%B4_%D0%B4%D0%B5%D1%84%D1%96%D1%86%D0%B8%D1%82%D1%83_%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%B3%D0%B8_%D1%82%D0%B0_%D0%B3%D1%96%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B0%D0%BA%D1%82%D0%B8%D0%B2%D0%BD%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96

3.https://www.bsmu.edu.ua/blog/rozlad-iz-deficzytom-uvagy-ta-giperaktyvnistyu-u-doroslyh-a-take-mozhlyvo/

4. Чому я відволікаюсь. Як розпізнати синдром дефіциту уваги у дорослих і дітей та що з ним робити / Едвард Хелловел, Джон Рейті. Київ: Центр учбової літератури, 2022. 392 с.11.

Коментарі до статті:
© inforum.in.ua, 2014 - 2024
+38 (068) 322 72 67
+38 (093) 391 11 36
inforum.in.ua@ukr.net