ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕЖИВАННЯ СТРЕСУ: ГЕНДЕРНИЙ АСПЕКТ

Становлення ґендерної ідентичності є процесом появи та смислового збагачення ідентичності людини щодо її ґендеру в онтогенезі, який зумовлюється природною потребою у збереженні інтегральної унікальності, яка реалізується завдяки відповідним механізмам під впливом факторів різного походження. Соціалізація індивіда відбувається протягом життя, і в процесі соціалізації людина засвоює ґендерно-позитивні моделі поведінки чоловіків і жінок, що вказує на чоловічу, жіночу або інтерсексуальну позицію. Зріла ґендерна ідентичність проявляється в адаптації особистості до змін, що відбуваються в сучасному суспільстві, зокрема в ґендерних ролях. Соціальний прогрес, демократизація ґендерних відносин, культурні зміни супроводжуються загальною тенденцією до зміни процесів індивідуальної ідентифікації та соціалізації, у тому числі ґендерної [8].

Тож, зважаючи на викладене вище, у залежності від типу ґендерної ідентичності особа живе та функціонує у суспільстві, зокрема, реагує та переживає різні зовнішні й внутрішні події.

Розглядаючи особливості реакцій представників різної статі на різні впливи зовнішнього середовища, необхідно враховувати дві групи факторів, що визначають специфіку реакцій особин протилежної статі: біологічні особливості чоловічого і жіночого організмів та соціальні або ґендерні відмінності представників різних статей, включаючи різні норми, соціальні очікування, відповідальність, переваги представників протилежної статі [5]. У зв’язку з цим ґендерний фактор є важливою складовою стресової реакції, яка значною мірою визначає вплив стресу, ґендерну вразливість та ґендерно-специфічні стратегії подолання наслідків психологічного стресу.

Більшість дослідників сходяться на думці, що на різну ґендерну реакцію на стрес впливає поєднання зазначених двох факторів: соціального та біологічного походження, статевих і ґендерних відмінностей між чоловіками та жінками [9].

Зупинимося на першій групі факторів. Ґендерна установка, пов’язана із засвоєнням представниками різної статі в процесі соціалізації традиційних для даного суспільства ґендерних способів реагування на складні життєві ситуації, багато в чому визначає як рівень суб’єктивної напруги зовнішнього впливу, так і ґендерні відмінності у виборі копінг-метод (вибір копінг-стратегій для подолання стресу) [10].

У сучасному українському суспільстві ґендерні фактори відіграють значну роль у розподілі соціальних ролей між чоловіком і жінкою. Якщо жіночі функції зводяться до ведення домашнього господарства, виховання дітей, піклування про здоров’я всіх членів сім’ї тощо, то чоловік забезпечує фінансове благополуччя сім’ї і традиційно є главою сім’ї та захисником її членів. Загальновизнана чоловіча ґендерна роль характеризується більшою мірою такими рисами, як прагнення до влади та домінування, агресивність, сміливість, незалежність, ефективність, раціональність, конкурентоспроможність, успішність, активність, контроль, невразливість [12]. Чоловіча ґендерна роль також означає меншу емоційну реакцію на різні небезпечні ситуації, труднощі чи загрози, вона пов’язана з більш широкими зовнішніми соціальними контактами і водночас емоційною ізоляцією (емоції не підлягають міжособистісному обговоренню). У типових сучасних («західних») суспільствах ідентифікація чоловічої статі радше пов’язана зі ставленням до соціальних досягнень і успіху, що може гарантувати позитивне емоційне підкріплення, але таке ж ставлення створює постійний тиск на емоційно-вольову сферу індивіда і є причиною страху невдачі та негативного фрустраційного переживання через неповне або недостатнє підтвердження чоловічого соціального статусу.

Водночас прояв жіночої ґендерної ролі не містить таких жорстких критеріїв соціальної успішності та неуспішності. Традиційна жіноча роль є більш розмитою і пов’язана насамперед з проблемами сім’ї, продовження роду та збереження потомства. Серед них відповідальність за здоров’я та психічне благополуччя всіх членів сім’ї передбачає наявність загальних навичок щодо охорони здоров’я, правильного харчування, гігієни побуту тощо.

Цим можна частково пояснити той факт, що жіноча поведінка самозбереження завжди була вищою, ніж чоловіча [1]. Це проявляється у частішому зверненні за медичною допомогою з соматичних та психічних причин, у більш активному ставленні до здоров’я, усуненні факторів ризику захворювання з життя, у навчанні навичкам збереження здоров’я та максимального збільшення тривалості життя. Відповідальність жінки за здоров’я сім’ї визначає високу цінність здоров’я в структурі її цінностей, а отже, високий рівень самозбереженої поведінки жінки, краще здоров’я і тривалість життя. Таким чином, у моделі «західної» цивілізації традиційні функції жіночих ролей сприяють розвитку вищої за чоловічу культури самозбереження. Слід, однак, зазначити, що в країнах, де існує відносна ґендерна нерівність, жінкам певних соціальних верств з багатьох причин важко надавати собі медичну та психологічну допомогу, що не впливає позитивно на соматичний стан та психічне здоров’я жіночої частини суспільства [6].

Традиційна маскулінність різко контрастує з рисами, які соціально визначаються як жіночі. Стереотип маскулінності заважає людям звертатися за допомогою, навіть коли вона потрібна і доступна. Сам факт звернення за допомогою суперечить традиційним рольовим очікуванням, а визнання такої потреби призводить до посилення фрустраційних розладів [4]. З цих же причин звернення до чоловіка за допомогою може призвести до суб’єктивної втрати його статусу та автономії та подальшого розладу ідентифікації з усіма можливими наслідками (залежна поведінка, аутоагресивні тенденції, соматичні розлади). Типовим прикладом більшого використання жінками соціальних і медичних ресурсів є швейцарське дослідження запобігання самогубствам у 1989-1990 роках, яке виявило, що 75% тих, хто шукає допомоги в службах запобігання самогубствам, були жінками, і 75% тих, хто вчинив самогубство, були чоловіками [7]. За даними різних авторів, середнє співвідношення осіб, які звертаються до лікарів, складає 2:1.

У науковій спільноті вважається, що менш гнучкі та більш самодеструктивні стратегії подолання та інші особливості статеворольових установок у відповідь на психотравмуючі обставини призводять до більшої вразливості чоловіків на фоні стресу та скорочення очікуваної тривалості життя цієї частини людської популяції [5; 14]. Якщо говорити про соматичні проблеми чоловіків і схильність до агресивної та аутоагресивної поведінки під час стресу, то це, звичайно, так, але не можна забувати, що ґендерні фактори не захищають жінку від розвитку серйозних психогенних розладів. Стресові реакції жіночої частини населення менше впливають на соматичну сферу і проявляються переважно різними психопатологічними афективними розладами.

Важливо відзначити, що жінки часто відчувають вищий рівень соціального стресу. При цьому об’єктивна картина захворюваності та смертності у жінок нижча, ніж у чоловіків. Натомість, чоловічі стратегії подолання соціального стресу перебувають у явному конфлікті зі збереженням фізичного здоров’я (конфлікт ґендерних ролей), хоча вони дозволяють здійснити більш значних соціально-ієрархічні досягнення [3].

Результати психологічних досліджень свідчать про більш виражену реакцію на появу стресу у жінок і більш швидке відновлення після його закінчення, їх пластичність порівняно з чоловіками. Жінкам більше притаманні напруга, перенапруження, збудження та негативне збудження, пригніченість, депресія, апатія, байдужість, безвихідь, зруйнованість, а чоловікам – шокова реакція; представникам обох статей – істерика, нервозність, дратівливість [13].

Є дані про те, що жінки та фемінінні чоловіки більш схильні до захисних стратегій та емоційного вирішення проблем, тоді як чоловіки та маскулінні жінки вирішують інструментально, шляхом трансформації проблемної ситуації [11].

Таким чином, розподіл соціальних ролей жінок і чоловіків, опосередкований інтеріоризацією установок, пов’язаних з ґендерними ролями у виховному процесі, безумовно, має вагомий вплив у характеристику ґендерної реактивності на травмуючі впливи. Слід зазначити, що ці характеристики ґендерного сприйняття значно варіюють залежно від соціального статусу, соціокультурних умов, віку та інших елементів, але залишаються дуже стабільними в сучасному суспільстві [2].

Отже, ґендерні ознаки здійснюють свій вплив на жінок та чоловіків у процесі їхнього переживання стресу.

Список використаних джерел

1. Говорун Т.В. Соціалізація статі як фактор розвитку Я-концепції: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра психол. наук : спец. 19.00.07 – «Педагогічна та вікова психологія». Київ, 2002. 35 с.
2. Гончар Н. В. Особливості адаптації жінок до кризових умов в залежності від стилю життя. Сучасні проблеми екологічної психології: Життєві стратегії особистості в умовах воєнного стану : матеріали ХХ всеукраїнської науково-практичної конференції, 14-15 травня 2024 року: Зб. матеріалів // За ред. Ю.М. Швалба. Київ : Інститут психології імені Г.С. Костюка НАПН України, 2024. С. 22-27. URL: https://lib.iitta.gov.ua/id/eprint/742144/1/2024_05_14-15_EcoPsy_Tes.pdf
3. Ємельяненко Л.М., Петюх В.М., Ємельяненко Л.М., Торгова Л.В., Гриненко А.М. Конфліктологія : навч. посібн. Київ: КНЕУ, 2003. 315 с.
4. Кириленко Т.С. Психологія: емоційна сфера особистості. Київ: Либідь, 2007. 256 с.
5. Максименко С. Генеза здійснення особистості. Київ : Видавництво ТОВ «КММ», 2006. 240 с.
6. Нагорняк, Ю. В. Гендерні особливості постстресових реакцій та інструменти позитивної психотерапії в подоланні стресу. Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія: Психологія. Вип. 3. 2024. С. 95-100. URL: https://doi.org/10.32782/psy-visnyk/2024.3.18
7. Пилипака Ю.І., Романюк В.Л. Стрес як загальний адаптаційний синдром та психічне здоров’я особистості. Психологія: реальність і перспективи. 2016. Вип. 6. С. 177-182.
8. Психологія стресу та стресових розладів : навч. посіб. Уклад. О. Ю. Овчаренко. Київ : Університет «Україна», 2023. 266 с. URL: https://uu.edu.ua/upload/Nauka/naukovi_vydannia/psihologija_stresy_2023_compressed.pdf
9. Ткачук Т., Мягких А. Гендерні особливості копінг-поведінки чоловіків та жінок. Humanitarium. № 42 (1). 2019. С. 181–188.
10. Тютюнник, Л. Л. Поняття стресостійкості особистості в сучасному науковому дискурсі. Габітус. Вип. 13. Т. 2. 2020. С. 158-163.
11. Циганчук Т. Стрес у професійній діяльності. Проблеми сучасної психології. Вип. 30. 2019. URL: https://doi.org/10.32626/2227-6246.2015-30.%p
12. Angele M.K., Schwacha M.G., Ayala A. etal. Effect of Gender and Sex Hormones on Immune Responses Following Shock. Shock. 2000. Aug. Vol. 14, N 2. P. 81-90.
13. Verma R., Balhara Y. P., Gupta C. S. Gender differences in stress response: Role of developmental and biological determinants. Industrial psychiatry journal,  2011, 20(1). Р. 4-10. https://doi.org/10.4103/0972-6748.98407
14. Zhao Yijun, Ding Yi, Shen Yangqian, Liu WeiGender Difference in Psychological, Cognitive, and Behavioral Patterns Among University Students During COVID-19: A Machine Learning Approach. Frontiers in Psychology, 2022, № 13. URL: https://www.frontiersin.org/articles/10.3389/fpsyg.2022.772870