ВІКТИМНІСТЬ ЖЕРТВ СІМЕЙНОГО НАСИЛЬСТВА

Причини і наслідки формування віктимної поведінки жінок в сучасному українському суспільстві у контексті суспільних перетворень набувають особливого значення, відрізняючись підвищеною актуальністю. Для пізнання генези домашнього насильства, недостатньо обмежитися вивченням особистості лише злочинця, оскільки відомо, що у низці випадків остаточне прийняття рішення про вчинення злочину проти особи багато в чому залежить від поведінки потерпілого [1]. У зв’язку з цим тільки з урахуванням особи і поведінки потерпілого можна вирішити низку питань, зокрема: найбільш повно з’ясувати детермінанти злочинної поведінки, розкрити домінантні форми конфліктної взаємодії потерпілих і злочинців, що передували злочинному посяганню, проаналізувати їх вплив на формування готовності винних до вчинення насилля тощо. Тому насилля в сім’ї є одним із наслідків віктимної поведінки в сімейних стосунках [9].

Феномен віктимності став предметом розгляду у працях як юристів, так і соціологів та психологів Вакуліч Т. М., Шинкаренко О. Д., Дроздова І.В., Штандер В., Гура С. О., Бовть, О., Голіна В. В., Головкін Б. М., Валуйська М. Ю., Shields N. M., Hoff L. A. Моісеєв Є. М., Христенко В. Є. та ін. До окремих аспектів віктимності жертв насильства у сім’ї зверталися Г.О. Христова, Туляков В., Савчук О.М.

Наукова світова та вітчизняна література має достатню кількість доробок стосовно взаємозв’язку віктимності жінки і проявів сімейного насилля. Вивчення віктимності відбувається в межах кримінології, віктимології, соціології, психології. Науковому дослідженню піддаються категорії «віктимність», «віктимна поведінка», «віктимізація особистості», об’єктом вивчення є особистість жертви. Віктимність конкретного індивіда визначається як його потенційна здатність стати жертвою злочину в результаті негативної взаємодії його особистих якостей з зовнішніми факторами [4; 6; 9].

Низка вітчизняних і зарубіжних науковців присвятили свою увагу вивченню різних сторін зазначеного явища: різновидам віктимності (віктимогенна деформація особистості, професійна (рольова) віктимність, вікова віктимність, віктимність-патологія); рівням (нормальний рівень, середньостатистичний рівень, високий рівень віктимності); типам (особистісна, рольова, ситуативна). Ними визначено суб’єктивну схильність до ролі жертви, що вміщує сукупність психологічних особливостей особистості, біофізіологічних властивостей та психопатологічні особливості. На основі аналізу наукової літератури визначені такі відмінні риси віктимної особистості: емоційна нестійкість, тривожність, конформність, боязкість, довірливість, некритичність, сугестивність, підвищена моральна відповідальність, зайва сумлінність, готовність жертвувати собою [2; 3; 5; 7].

У наукових студіях визначені особливості сімейного насильства, а саме: наявність патернів насильства, ініціювання одним з партнерів, гендерна основа. Визначено чинники, які призводять до сімейного насильства: внутрішні й зовнішні. Зазначається, що виникнення та динаміка подружнього насильства в конкретній сім`ї визначається насильницькими тенденціями кривдника, і психологічними особливостями жертви (віктимністю). Сім’я, в якій здійснюється насилля, має особливі характеристики. Аналіз досліджень в області віктимної поведінки жінок дозволив виділити низку психологічних особливостей жінок, які стають жертвами домашнього насильства: невротизованість, розлади когнітивних і афективних функцій, стан навченої безпорадності, деформоване самосприйняття і занижена самооцінка, конфліктність і суперечливість, посттравматичний стресовий розлад, порушення кордонів «Его», психотравмуючий досвід дитинства і моделі поведінки батьків [3; 6].

Психологічне дослідження взаємозв’язку віктимності та сімейного насилля здійснювалось з метою виявлення й обґрунтування зв’язку віктимної поведінки жінки із проявами насилля в сім’ї.

За результатами дослідження умовно виділено 3 групи жінок: 1) жінки із низьким рівнем віктимності, 2) жінки із середніми показниками за шкалами віктимності, що може вказувати на тенденції до віктимності за певних обставин, 3) група віктимного ризику – жінки із вираженими ознаками віктимності. Встановлено, що жінки із низьким рівнем віктимності мають низьку афективність, дратівливість, тенденцію до незалежності, відокремленості, не піддаються сторонньому впливу, зокрема не схильні до аддикцій, чітко вибудовують причинно-наслідкові зв’язки, турбуються про власну безпеку, критично ставляться до інших та зовнішніх обставин, адекватний захисний спосіб поведінки уникати небезпечних ситуацій. Особи із середньостатистичним рівнем віктимності не схильні демонструвати агресивні форми поведінки, організують безпечний простір навколо, адекватно сприймають різні життєві ситуації, адекватно проявляють турботу про себе, приймають участь у соціальних подіях, критично їх аналізують, схильні до відокремлення, їм притаманна вдумливість та пересторога, адекватна критика себе та інших, рідко опиняються в критичних ситуаціях, проте, за певних умов тенденція до віктимності може виявитись. Жінки із високим рівнем віктимності схильні потрапляти в ризиковані ситуації, провокують конфлікти та агресію щодо себе, мають зовнішні прояви самоушкодження (роздирання шкіри на руках, висмикування волосся, порізи й опіки, відмова від їжі тощо), схильні до некритичного сприйняття дійсності, довірливі та необачні у нових контактах, недбало ставляться до фінансів та власного здоров’я, невірно оцінюють ситуацію, схильні до аддикцій, не розуміють наслідки власної поведінки, ознаки віктимності сформовані та активно проявляються ззовні.

Провівши дослідження щодо оцінки ризику насилля констатовано: низький рівень насильства або його повну відсутність, середній та високий рівень у досліджуваних.

У осіб, яких умовно віднесено до групи із середнім проявом агресії партнера, переважають погрози та психологічне або вербальне насилля, сексуальна та фізична агресія виявляється найменше. У жінок із високим рівнем насильства на однаковому рівні виявлено погрози та фізичну агресію, інші види насильства представлені також на однаковому рівні. Вимірювання ризику насильства демонструє суттєву різницю прояву видів агресії серед досліджуваних та дозволяє припустити, що проблема насилля є актуальною в сучасному українському суспільстві.

Застосування точкового бісеріального коефіцієнта кореляції Пірсона дає підстави стверджувати, що існує статистично значуща позитивна залежність середньої сили між віктимністю та сімейним насиллям (rpb= 0,599 та rpb= 0,674; р < 0,01; n = 87).

Суб'єктивна схильність до ролі жертви включає в себе: сукупність психологічних (індивідуально-психологічних і соціально-психологічних) особливостей особистості, які спричиняють її віктимогенну деформацію; сукупність біофізіологічних властивостей людини, головним чином зумовлених віком; психопатологічні особливості, що свідчать про часткову соціальну дезадаптацію, а в результаті – розвиток підвищено вразливої особистості [8].

Використовуючи поняття віктимності, говоримо про особистісну віктимність. При цьому ми розглядаємо віктимність як властивість особистості, як її якісну характеристику, яка є комплексною психологічною межею, що впливає на поведінку суб'єкта і таким чином підвищує можливість отримати психологічну травму. Іншими словами, віктимність особистості, як риса, як властивість проявляється в поведінці і детермінує її. Саме тому, що віктимність особистості є складною якістю, яка об'єднує ці характеристики, то людина, що виявляє їх в поведінці, своїх діях, словах, може провокувати навколишніх людей на агресивну поведінку щодо себе. Віктимнисть особистості, складаючись із комплексу певних рис (агресивність, тривожність, сугестивність) проявляється через них у поведінці індивіда і може провокувати інших людей на агресію проти носія цієї риси.

Жертвами сімейного насилля стають, переважно, жінки [8]. Причини цього вбачаються в гендерній нерівності, впливі історичних, соціокультурних, економічних та політичних факторів, які відображаються на психічному стані жертви та визначають віктимність їі поведінки. Вирішальним для віктимізації є вплив не окремого інциденту, а накопичувальний ефект, який створює сімейний клімат і можливості для подальших актів насилля.

Список використаних джерел

1. Актуальні проблеми сімейного насильства : монографія / Перцева Т.О., Огоренко В.В., Кожина Г.М., Зеленська К.О., Носов С.Г., Терьошина І.Ф., Гненна О.М., Мамчур О.Й., Тимофєєв Р.М., Шорніков А.В.; за заг. Ред. Проф. Т.О.Перцевої та проф. В.В. Огоренко. Дніпро, 2021. 188 с.
2. Бовть О.Б. Віктимна поведінка як психологічна проблема. Соціальна психологія. № 4 (6). С.14-22.
3. Бойко-Бузиль Ю.Ю. Домашнє насильство як соціальна проблема: психологічний ракурс. Науковий журнал «Габітус» : «Причорноморський науково-дослідний інститут економіки та інновацій», 2021. С. 125 – 130.
4. Віктимологія : навч. Посіб. / В. В. Голіна, Б. М. Головкін, М. Ю. Валуйська та ін. ; за ред. В. В. Голіни і Б. М. Головкіна. Харків : Право, 2017. 308 с.
5. Гура С. О. Психологічні особливості віктимної поведінки молодих людей. Проблеми екстремальної та кризової психології. 2017. Вип. 21. С. 30–39.
6. Ладиченко В. В., Гулак О. В., Артеменко О. В. (2022) Віктимологічний портрет жертви домашнього насильства. Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія: Право. № 70. С. 389-392.
7. Рутьян Л. Домашнє насильство жінок: психологічні та соціальні детермінанти, явища. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Київ : Київський національний університет імені Тараса Шевченка 2019. 178 с.
8. Туриніна О.Л., Раєвська Я.М. Психологічні особливості віктимної поведінки в жінок. Габітус. Вип. 57. 2024. С. 241- 245. URL: DOI https://doi.org/10.32782/2663-5208
9. Чеханюк Л. В. Віктимна поведінка жінки у механізмі насильницького злочину. Актуальні дослідження правової та історичної науки. Вип. 67. 2024. URL: https://www.lex-line.com.ua/?go=full_article&id=235