МОТИВИ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ У СТРУКТУРІ МОТИВАЦІЙНОЇ СФЕРИ МОЛОДШОГО ШКОЛЯРА

Мотивація є стимулюючою діяльністю особистості та її цілеспрямованістю. У широкому розумінні мотивація використовується у всіх галузях психології, які досліджують причини і механізми поведінки людини. І. Підласий визначає мотивацію як процеси, методи, спонукання учнів до продуктивної пізнавальної діяльності, активного засвоєння змісту освіта[2]. В основі мотивації, як процесу зміни станів і стосунків людини, лежать мотиви, під якими розуміють конкретні спонукання, причини, що змушують індивіда діяти, робити вчинки. У навчанні – це спонукання, які спрямовують діяльність учнів. Якість навчальної діяльності учнів є результатом сильної чи слабкої мотивації навчання. Мотиви навчання – це активізуюча сила, що є найважливішою умовою​  освітньої діяльності.

Вступ дитини до школи докорінно змінює її об'єктивне становище в суспільстві, її стосунки з оточенням. Основною діяльністю є навчання, яке ставить перед дитиною важкі умови, пов'язані з виконанням нових завдань. З точки зору цих вимог перебудовується весь життєвий шлях дитини, який тепер визначається вимогами школи, вчителя та специфікою його навчальної діяльності. При цьому відбуваються зміни в загальній спрямованості особистості дитини і, відповідно, у змісті основних мотивів діяльності[3].

Наприкінці дошкільного віку майже у всіх дітей спостерігається потреба стати школярем. У сім'ї і особливо в закладах дошкільної освіти дітям даються певні орієнтири на навчальну, пізнавальну діяльність, бажання здобувати знання, а також їх приваблюють зовнішні сторони шкільного життя: шкільна форма, ранець, процес приходу і виходу із школи, перерва тощо.

Бажання бути учнем, навчатися в школі проявляється, насамперед, у зміні позиції дитини. Сам факт відвідування школи ставить дитину на новий етап її життя. Усе це відіграє важливу роль у формуванні позитивного ставлення до навчальної діяльності та є джерелом соціальних мотивів навчання.

У багатьох випадках молодші школярі пов'язують інтерес до самого процесу навчання з прагненням до нових знань і навичок, їх приваблює практична сторона навчання: письмо, читання, лічба, розповідання історій, малювання, вони люблять виконувати завдання вчителя і люблять чути оціночні судження[3].

Лише після виникнення інтересу до результатів навчальної діяльності формується третій вид мотивації: інтерес до змісту навчальної діяльності, потреба в здобутті знань. Навчання як суспільно важлива діяльність є центром інтересів молодших школярів, і саме в цьому розкриваються керівні мотиви їхньої навчальної поведінки.

Внутрішня мотивація дітей молодшого шкільного віку нестійка, інтерес виявляється головним чином до зацікавленості у результаті, більшість із них не схильні до цілеспрямованих спроб подолання труднощів у навчанні. Деякі дослідження вказують на те, що структура навчальної діяльності відповідає цілям навчання, що є чинником формування в учнів не тільки оперативних і пізнавальних, а й навчально-пізнавальних інтересів, бажання вчитися, допитливості та любові до книг та прагнення до самоосвіти[1].

Навчання є важливою діяльністю для всіх школярів. Учні початкових класів опановують так звану предметну діяльність, тобто знання навчальних предметах. Тому цей вік характеризують як вік, у якому починається навчальна діяльність та оволодіння її структурними компонентами (навчальні завдання, навчальна діяльність, діяльність самоконтролю та самооцінки).

Особливе значення контрольно-оцінювальних дій для формування навчальної діяльності молодших школярів та розвитку їх навчальної мотивації. Можна сказати, що якщо в цей період діти повністю оволодіють контрольно-оцінними діями, то подальше формування навчальної діяльності відбуватиметься без особливих труднощів.

Ефективність навчальної діяльності безпосередньо залежить від мотивів, які спонукають учня до активності та визначають його спрямованість. Як невід'ємна частина навчання мотивація впливає як на перебіг діяльності, так і на працездатність школярів.

Результати дослідження свідчать про те, що в навчальній діяльності кожного учня можна виділити одночасно кілька мотивів: усвідомлення важливості освіти в його житті, інтерес до змісту знань, радість від досягнутого успіху, бажання йти вперед,  боязнь неприємностей при отриманні негативних оцінок тощо[2].

Для організації ефективної роботи з розвитку мотивації важливо усвідомлювати загальні вікові тенденції розвитку учнів; знати, з якою мотивацією дитина приходить до школи, яку мотивацію вона може і повинна розвивати по закінченню початкової школи. Хоча мотивація пов'язана з віковими особливостями дитини, але не вік як етап дорослішання визначає мотивації, а характер діяльності і система взаємодії з іншими людьми в цьому віці.

Список використаних джерел

1. Волянюк А. Мотивацiя як фактор пiдвищення навчальної успiшностi молодших школярiв. Актуальні питання гуманітарних наук: міжвузівський збірник наукових праць молодих вчених Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка. Том 1. № 27. С. 241-245.
2. Малихіна, О.В. Мотивація учіння молодших школярів : монографія. Київ : Навч. книга, 2002. 303 с.
3. Приходько Ю. О., Толмачова О. Є. Розвиток мотиваційної сфери молодшого школяра. Науковий часопис НПУ імені М. П. Драгоманова. Серія 17. Теорія і практика навчання та виховання. Київ: НПУ імені М. П. Драгоманова, 2019. Вип. 31. С.140-145.