ОСОБЛИВОСТІ ПСИХОЛОГІЧНОГО СУПРОВОДУ БАТЬКІВ, ЯКІ ВИХОВУЮТЬ ДІТЕЙ З ОСОБЛИВИМИ ПОТРЕБАМИ РОЗВИТКУ

Незважаючи на швидкий економічний прогрес, у суспільстві все більше народжується дітей з певними нозологіями, тому на перший план виходить питання народження та виховання дітей з особливими потребами, а також психологічної підтримки батьків у їх готовності усвідомити проблему і бути готовим віднайти методи реабілітації дітей, які у їхній ситуації будуть найоптимальнішими.

Надзвичайно важливими складовими у плані роботи з батьками є встановлення контакту та побудова довірливих стосунків, що дозволяє співпрацювати та залучати батьків дітей з особливими освітніми потребами до колективу інших батьків. Крім того, це дає можливість обмінюватися досвідом та інформацією з батьками щодо навчання, виховання та розвитку дітей. Оскільки діти з особливими освітніми потребами навчаються за індивідуальним планом, варто залучати батьків до розробки індивідуальних програм розвитку, індивідуальних навчальних планів, а також брати участь у позакласній роботі, корекційно-розвивальних заняттях.

Проблеми батьків можуть бути викликані питаннями навчання та виховання дітей, відповідності розвитку віковим нормам, формування в них соціально прийнятних правил поведінки, а також особистими проблемами батьків дитини з особливими освітніми потребами. Психологи знають, що під час спілкування з батьками можна дізнатися багато корисного про дитину. Позитивні, довірливі відносини між психологом і сім'єю допомагають сім'ї відчувати себе впевненіше і готові приймати необхідні рішення, але для створення хороших відносин потрібні певні знання, навички та досвід [2].

Запорукою добрих взаємовідносин між психологом і сім'єю є повага, некритичне ставлення і співчуття. Оскільки сім’я є головним вчителем для своїх дітей, вони мають повне право на особливу увагу і повагу з боку професіоналів. У процесі роботи психолог повинен враховувати сімейні обставини, співчувати родинам і відповідним чином демонструвати це під час спілкування. Спостерігаючи за реакцією батьків, можна визначити, чи достатньо ефективно він демонструє своє співчуття. Ті сім'ї, які щиро діляться з ним особистим, напевно відчувають співчуття з його боку. Учні ж сімей, які не схильні ділитися своїми турботами, ймовірно, цього не помічають.

 Психологи можуть багато в чому допомогти батькам, зокрема почати розмови на теми, про які сім'я говорити не наважується. Часто батьки «особливих» дітей спочатку приховують свій гнів, образу, розпач, водночас коли бачать, що психолог розуміє їхні почуття, вони охоче йдуть на контакт з ним .

Психологи повинні позитивно та відкрито ставитися до батьків дітей, незалежно від їхніх людських якостей. Не потрібно давати оцінок, критикувати, а делікатно, без будь-якого тиску заохочувати родини до прийняття власних рішень, тільки тоді можемо побачити позитивний високий результат. Якщо ж психолог не схвалює дії батьків стосовно дитини, то це може викликати відчуженість і опір з їхнього боку.

Важливим етапом є пошук допомоги інших членів родини або близьких друзів, які готові вислухати, зрозуміти емоційний стан та шукати спільно шляхи вирішення проблем.

Наступним у роботі з батьками націлити їх на співпрацю з іншими батьками, які готові ділитись досвідом вирішення власних проблем, оскільки існує велика кількість різних громадських організацій та груп, що працюють ефективно з батьками дітей з ООП [3].

Ще однією складовою є реагування на людей, які звертають свої погляди на дитину з порушеннями, а також уникнення співчуття та жалю, які абсолютно є деструктивними. Це речі, які виснажують ресурс та роблять батьків слабкими.

Надзвичайно важливим є турботу про себе, тому потрібно націлювати батьків на відпочинок, прогулянки, спілкування з людьми, які можуть надати емоційну підтримку.

Однак повністю абстрагуватись та уникнути болю не уникнути, тому важливо зрозуміти та пропрацювати негативні почуттями, які б допомогли   бути сильнішими й підготуватися до інших життєвих викликів.

Турбота про піклування і любов до дитини незалежно від нозології на теперішньому етапі є надважливою і не потрібно виснажувати себе думками про майбутнє, а робити все необхідне, щоб покращити те, що можемо сьогодні.

Необхідно  допомогти батькам відчути підтримку, повірити в себе та у власні сили. Намагатися максимально відчувати та розуміти потреби батьків, оскільки деяким зручно спілкуватися в письмовій формі, а декому потрібні тільки особисті зустрічі.

З цією метою можна використати різні форми індивідуальної і групової організації роботи з батьками дітей з особливими потребами [3].

Бесіди. Вони можуть бути як колективні, так й індивідуальні. Індивідуальні бесіди є більш ефективними, тому що під час особистого спілкування батьки більш відкриті, упевнені та комунікабельні. Вони не соромляться щось розповісти або запитати. Колективні бесіди мають свої переваги. Вони дозволяють батькам обмінюватися досвідом, що є дуже важливими у комунікаційному процесі.

Консультації. Найкращим є індивідуальне консультування кожного з батьків, яке ставить за мету інформування батьків щодо психологічного розвитку їхньої дитини, а також дає можливість побачити траєкторію руху у тісному взаємозв’язку «батьки-дитина».

Батьківські збори. Можна використовувати такі форми, як тренінги, круглі столи, збори-ігри. Якщо взяти до уваги збори у форматі «круглого столу», можна зробити висновки, що під час таких зустрічей батьки задоволені, бо мають можливість обмінюватись досвідом, надавати один одному підтримку, і це дає батькам відчуття того, що вони не сам на сам зі своєю проблемою. Дуже цікавою формою батьківських зборів є тренінги, у процесі яких вирішується багато завдань, зокрема прийняття дитини. Участь у тренінгах учить батьків вирішувати конфліктні ситуації та деякі особисті проблеми з дитиною. Батьки вчаться ефективно взаємодіяти з дітьми, вони усвідомлюють та інколи навіть змінюють свою батьківську позицію. Завдяки тренінгам знімається почуття провини та підвищується самооцінка учасників.

 Отже, кожен батько чи мати мають свій власний шлях психологічної прийнятності і цей процес може бути непередбачуваним та різноманітним для кожної сім'ї.

Кожна родина має свої унікальні ситуації, виклики та виклики, і їхні шляхи прийняття можуть відрізнятися. Немає єдиного "правильного" шляху до психологічної прийнятності, але є ресурси та підтримка, які можуть допомогти батькам у цьому процесі.

 Список використаних джерел

1. Коновець Т.І. Інноваційні форми роботи педагогічних працівників закладів загальної середньої освіти з батьками особливих дітей. 2021.
2. Деркачук О., Борщ Е. Допомога батькам дітей з ООП в умовах воєнного стану. Острог : Наурок, 2022. 6 с. URL: https://naurok.com.ua/stattya-dopomoga-batkam-ditey-z-oop-v-umovah-vo-nnogo-stanu-297839.html.
3. Браніцька Т.Р., Матохнюк Л.О., Шпортун О.М., Чікіна А.О. Психологічна підтримка та супровід дорослих і дітей у кризових ситуаціях: Вінниця. 131 с. URL: https://drive.google.com/file/d/1-_uHPcX-fqz9XyyRBzMvJP-EwrUNsfUS/view