ПСИХОЛОГІЧНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ ТА ТИПОВІ ПРОБЛЕМИ НЕПОВНИХ СІМЕЙ

Однією з актуальних проблем сучасних психологічних досліджень є криза інституту сім'ї. Причиною цієї кризи є зміна моральних норм у стосунках між статями, зростання позашлюбних стосунків, переосмислення традиційних ролей чоловіка і жінки, недостатня збереженість українських сімейних традицій, неготовність молоді до шлюбу, непідготовленість молоді до вступу в шлюб, зростання вимог до шлюбного партнера, а також проблеми адиктивних залежностей.

Виховання та соціалізація дітей надзвичайно складні та важливі аспекти їхнього життя, але для дітей, які ростуть в мікрокліматі неповного сімейного соціодовкілля, такі процеси набувають особливого значення та важливості. Особливу складність у вихованні та соціалізації дітей становить неповна сім'я, де хтось один з батьків відсутній з певних причин. Ця ситуація може вплинути на різні аспекти їхнього розвитку, включаючи емоційну стабільність, соціальну адаптацію та загальний успіх у житті.

Традиційно, сімейна діада вважається потужною соціальною мікрогрупою, першим і найважливішим соціальним інститутом, який має значний вплив на всі соціалізаційні процесуальні параметри залучення індивіда як біосоціальної особи в повномірні аспекти функціонування суспільства, і основна роль у цьому належить якраз батькам дитини. Сучасна сім'я стикається з кризою, що виявляється у ряді процесів, таких як перманентне морально-духовне зниження нормативно-ціннісної бази, зниження соціально-побутової гармонії на рівень психічного здоров’я та мікроклімату у сімейному довкіллі.

Сучасним сімейним парам, на жаль, притаманне досить значне зростання розлучень, збільшення побутової злочинності та міжособистісних  конфліктогенних ситуацій та випадків.

Сімейна пара як поєднання на рівні кровно-споріднених взаємин, має основним завданням і покликанням культивувати нові генерації соціуму, тобто народжувати і виховувати здорових і психофізичному та соціальному плані дітей

Типовим варіантом деформації сімейних структур, що визначаються дослідниками, є насамперед так звана структурна деформація. Це, по суті, порушення цілісності сімейної структури, яке виникає внаслідок відсутності в сімейній парі когось із членів сімейної діади – матері або батька. Звичайно, що численні детермінанти і порушення можуть спровокувати конфлікти всередині сім'ї та обмежити можливості батьків передати своїм власному потомству ті негативні моделі і приклади асоціальності, які руйнують мікроклімат сімейного вогнища, ті компетентності соціокультурних знань і навичок, які необхідні для їхнього успішного вступу у суспільство.

Зазвичай неповною сім'єю слід називати і вважати таку сім'ю, яка має специфічну структуру через порушення внутрішніх відносин та зв'язків, або сім'ю, в якій дитина мешкає з кимось із батьків, що несе за неї всю відповідальність, що часто має місце в таких сім'ях, де є декілька дітей.

Основні фактори, які призводять до утворення неповних сімей, включають смерть одного з подружжя, поширеність позашлюбної народжуваності, розлучення, масовий виїзд на заробітки когось із членів сімейної діади.

Щодо першої причини, вона зараз не має такого великого впливу порівняно з іншими. У той час, позашлюбна народжуваність є ключовим фактором у формуванні неповних сімей. Це явище характеризується зростанням зв'язків серед молоді, що стимулюється відсутністю контролю з боку сім'ї та держави, а також недоліком у сфері сімейного та статевого виховання.

Однією з найбільш актуальних причин існування неповних сімей є високий рівень розлучень. Наприклад, в Україні майже кожен другий-третій шлюб завершується розлученням. Майже половина розлучень стається протягом перших чотирьох років спільного життя подружжя.

Наукові дослідження, проведені в Інституті проблем виховання, висвітлюють ключові тенденції, які напряму впливають на сучасну сімейну структуру і виховання. Основні висновки досліджень такі:

• Збільшення однодітних сімей: Такі сім’ї зазвичай фокусуються на дитині, проте наукові дані показують, що виховання єдиної дитини може бути складним завданням і вимагати особливої уваги до подружньої гармонії.
• Причини розлучень і їхні наслідки: Розлучення часто спричинені матеріальними проблемами, зрадою або пияцтвом, що може призвести до негативних наслідків для дітей, таких як деструктивна поведінка та відчуття відхилень у сімейному середовищі.
• Незареєстровані шлюби та їхні наслідки: Зростаюча кількість цивільних шлюбів може призвести до нестабільності в сімейному житті та відсутності просоціально налаштованого сімейного мікросоціуму. Дитяча особистість у такій сім'ї може не отримати типових сімейних ролей та розуміння сімейних цінностей.

Ці висновки показують, що структурні зміни в сучасній сім'ї впливають на процес виховання та можуть мати значущі наслідки для розвитку нових генерацій соціуму.

Типовим ареалом існування сімейної пари є спосіб надання на свідомому або й підсвідомому рівні тих моделей соціальної поведінки, які сприятимуть кращій соціалізації, адаптивним спроможностям дітей для оволодіння базовими цінностями певної цивілізаційно-культурологічної спільноти.

Опанування системами загальнолюдських. національних, сімейних цінностей і норм активно сприяє посиленій і поглибленій мікро- і мікросоціалізації дитини в систему державних і власне сімейних норм, традицій і вартостей.

Традиційно виокремлюють такі  три ключові умови, які сприяють позитивному вихованню дітей, що живуть з одним з батьків після розлучення[3;4],:

1. Батьки домовляються про спосіб спілкування та вплив на виховання дитини, вирішують питання, пов'язані з її освітою, здоров'ям та відпочинком під час канікул.
2. Після розлучення батьки підтримують позитивні взаємовідносини дитини з іншим батьком (матір'ю), дідусем, бабусею та іншими родичами.
3. Батьки узгоджуються щодо вирішення спонтанних проблем і вносять відповідні зміни у своє спілкування з дитиною.

Згідно з дослідженнями американського психолога Е. Еріксона, до 7 років у дитини формується почуття довіри до світу. У цьому віці важливо, щоб дитина розвивала почуття власної автономії і цінності, а також виробляла компетенції, що дають змогу вирішувати конфлікти і проблеми на робочому місці. Істотно також формувати в дитини компетентність і здатність до ефективних дій, оскільки недооцінка чи невпевненість можуть призвести до почуття неповноцінності.

Надмірна опіка та контроль з боку одного з батьків, який живе окремо, може викликати у дитини ворожість або агресію, а також призвести до низької самооцінки і тривоги. Важливо уникати надмірної опіки та контролю, оскільки це може призвести до вирощування дітей, які не вміють самостійно функціонувати.

Сім'ї, де діти втратили одного з батьків, складають 30% від усіх сімей. Такі діти зазнають серйозної травми, бо вони втратили батька або матір, з якими ніколи не матимуть змогу зустрітися, що є великим стресом для них. Важливо, щоб дорослі родичі розповідали дітям тільки позитивне про покійного, це сприяє підтримці теплих стосунків між усіма членами родини, що є ключовим фактором виховання. Психічний стан таких сімей залежить від того, як овдовілий батько або мати спілкуються з дітьми. Якщо прояви тривоги тривають довго, це може спричинити депресію у підлітків. Їхній емоційний стан може бути нестійким, і втрата рідної людини може призвести до регресу, відчуження та нездатності висловити свої потреби. Щоб допомогти дитині подолати депресію, всі члени родини повинні активно допомагати налагоджувати тісні стосунки з нею та брати активну участь у вихованні .

На сучасному етапі спостерігається збільшення кількості позашлюбних народжень, які складають приблизно половину від усіх народжених дітей. Цей ріст позашлюбних сімей пояснюється більш лояльним ставленням суспільства до цього явища. Очевидно, що виховання дитини в таких умовах здебільшого здійснюється матір'ю, і відсутність батька залишає свій слід на формуванні особистості. Коли дитина залишається без батьківського піклування та самостійно вирішує свої проблеми, це може викликати почуття тривоги, незахищеності та страху, що в свою чергу може призвести до погіршення здоров'я та втрати бажання жити.

Найменш дослідженою є категорія неповних сімей, де вихованням дітей зазвичай займається хтось один із батьків. Хоча ці сім'ї займають невеликий відсоток від загальної кількості, вони привертають дедалі більше уваги ЗМІ. Однак їх проблеми залишаються маловивченими. Українські психологи активно досліджують проблематику сімей, проте багато їхніх робіт базуються на зарубіжних дослідженнях та порівняльному аналізі сімейних традицій в Україні.

За даними   дослідників [1;4], сучасні шлюби, що ґрунтуються на почуттях любові та дружби, не так стійкі, як ті, що були засновані на розрахунку, як це було раніше.

Характеристики неповної сім'ї включають:

-  Фінансові труднощі, оскільки такі сім'ї часто мають низький рівень доходів.

-  Порушення процесу соціалізації дітей через відсутність повноцінних батьківських впливів.

-  Порушення формування психологічної статі дитини через неповний розвиток уявлень про соціальні ролі чоловіка та жінки.

-  Відсутність можливості для дитини на повноцінний розвиток у межах сім'ї.

-  Наявність морального регулювання поведінки членів сім'ї.

-  Проблеми з формуванням почуття безпеки.

-  Емоційна нестабільність в сім'ї.

Хоч неповна сім'я може створювати певні труднощі у адекватній соціалізації дітей, відсутність одного з батьків не завжди перешкоджає нормальному розвитку дитини. Так, проблема економічного характеру в неповних сім'ях, які часто мають матеріальні труднощі, виявляється особливо гострою. Необхідність самотужки доглядати за дітьми призводить до того, що навіть найуважнішим батькам не завжди вистачає часу для повноцінного виховання.

Важливо також зазначити, що відсутність одного з батьків у неповній сім'ї може порушити розвиток дитини. Наприклад, у дитини може виникнути дефіцит чоловічого впливу, що впливає на її інтелектуальний розвиток, статеву ідентифікацію та навички спілкування з представниками протилежної статі. У таких умовах діти частіше розвивають надмірну прихильність до матері, оскільки відсутня особа, яка могла б регулювати це співвідношення[5].

Таким чином, виховання дітей у неповних сім'ях часто ускладнене. Деформація структури сім'ї та наявність труднощів у вихованні впливають на виховний потенціал таких сімей, який зазвичай значно нижчий порівняно з повними сім'ями. Життя в неповних сім'ях істотно відрізняється і істотно впливає на процес виховання. Діти, які ростуть у таких умовах, позбавлені прикладу стосунків між батьками в сімейному партнерському мікрокліматі взаємин, тому це вкрай негативно впливає на їхню онто- і соціогенезу, на готовність до набуття і виконання в подальшому сімейних ролей і статусів. Ключовими проблемами дітей в неповних сім'ях є сімейний дискомфорт, який може породжувати комплекси і внутрішні конфлікти, які в кінцевому підсумку можуть призвести до психологічних проблем та потребувати комплексної психологічної допомоги.

Список використаних джерел

1. Білозор Т. В. Особливості соціальної роботи з неповними сім’ями. Соціальна робота в Україні: теорія і практика: науково-методичний журнал. 2016. № 3-4. С. 76-83.
2. Бугайова Н.М. Особливості виховання та соціалізації дитини в неповних сім’ях. Теоретичні і прикладні проблеми психології. С. 26-32.
3. Грижак М.В. Діагностика батьківсько-дитячих відносин як умова надання просвітницької консультативної допомоги неповній сім’ї. Педагогічний дискурс. Вип. 13. С. 58-64.
4. Лакуста Т. Д. Причини появи неповних сімей в сучасному суспільстві. Науковий вісник Ужгородського університету: Серія: Педагогіка. Соціальна робота, № 22. С. 88–90.
5. Полтавець О.В. Особливості образу сім'ї у дітей з неповних сімей в сучасних умовах. Вісник Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди. Психологія, Вип. 38. С. 160-169 с.
6. Юрченко І. В. Функціонально неповна сім’я: характерні риси та проблеми: збірник наукових праць: філософія, соціологія, психологія, 2016. 13(2), С. 207– 216.