МОТИВАЦІЯ ЯК ЧИННИК МІНІМІЗАЦІЇ ПРОФЕСІЙНОГО ВИГОРАННЯ

У сучасному суспільстві професійне вигорання стало однією з найактуальніших проблем, особливо в умовах зростаючого темпу роботи та високих вимог до продуктивності. Дослідження свідчать, що професійне вигорання є не лише індивідуальною проблемою, але й впливає на ефективність організацій, підвищуючи плинність кадрів і знижуючи рівень задоволеності роботою. За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ), професійне вигорання включене до Міжнародної класифікації хвороб (МКХ-11) як фактор, який впливає на стан здоров'я, підкреслюючи його значущість у глобальному контексті.

Особливо гостро проблема професійного вигорання постає у таких галузях, як охорона здоров’я, освіта, соціальні служби, ІТ-сфера та креативні індустрії, де працівники стикаються з емоційними навантаженнями, складними міжособистісними взаємодіями та високою відповідальністю. Наприклад, в українських реаліях виклики, пов'язані з пандемією COVID-19, війною та економічними труднощами, значно підвищили ризик емоційного виснаження серед працівників різних професій.

Мотивація як ключовий психологічний механізм забезпечення залученості та стійкості працівників є важливим інструментом мінімізації вигорання. За словами українських дослідників (наприклад, Н. Паніної), розвиток внутрішньої мотивації, зокрема через можливість професійного зростання, самореалізації та визнання, може значно знизити рівень стресу і попередити емоційне виснаження. [6].

Таким чином, дослідження ролі мотивації в профілактиці професійного вигорання є надзвичайно важливим для створення сприятливих умов праці, забезпечення психологічного благополуччя працівників та збереження їхньої продуктивності. Це питання є не лише психологічною, але й соціально-економічною проблемою, яка потребує комплексного підходу.

Виходячи з актуальності даної теми, ми поставили перед собою мету дослідити вплив мотивації на процеси мінімізації професійного вигорання, окреслити ефективні підходи до мотиваційного впливу в професійній діяльності.

Об'єктом дослідження виступають процеси професійного вигорання та їх взаємозв'язок із мотиваційними чинниками.

Виклад основного матеріалу. Професійне вигорання визначається як хронічний стан емоційного виснаження, деперсоналізації та зниження професійних досягнень. За дослідженнями А. Кульчицької,  К. Маслач, його основними чинниками є постійний стрес, недостатня підтримка, монотонність роботи та невідповідність очікувань реальним умовам. [2, 4]. Українські дослідники, зокрема, Н. Паніна та О. Скабелко, вказують на важливість аналізу специфіки професійної діяльності в контексті вигорання. [6].

В контексті вищевикладеного матеріалу відзначаємо, що мотивація працівника є  потужним  ресурсом профілактики професійного вигорання. Мотивація працівників поділяється на внутрішню (інтерес до роботи, самореалізація) та зовнішню (фінансове стимулювання, визнання). Високий рівень внутрішньої мотивації сприяє збереженню інтересу до роботи та енергії. Дослідники, зокрема О. Василенко, зазначають, що мотивація формує психологічну стійкість, зменшуючи сприйнятливість до негативного впливу стресу. [1].

Спираючись на ряд наукових досліджень констатуємо, що до ефективних методів мотивації для мінімізації вигорання можна віднести:

• розвиток кар'єрних перспектив (планування кар'єри сприяє формуванню почуття контролю над професійним розвитком).
• створення сприятливого робочого середовища (соціальна підтримка, дружні відносини та позитивний клімат у колективі знижують ризик вигорання).
• системи заохочення. Дослідження М. Михайлова демонструють, що матеріальне стимулювання та визнання досягнень значно підвищують мотивацію. [5].
• навчання та розвиток (курси, тренінги, що сприяють професійному зростанню, зменшують монотонність роботи та додають інтересу до професії).

Лідери організацій також у свою чергу можуть стати ключовими фігурами підтримки, забезпечуючи індивідуальний підхід, зворотний зв'язок і заохочення. За словами О. Лазурського, керівники, які дотримуються гуманістичного підходу, сприяють створенню довіри та лояльності у колективі [3].

Висновки та перспективи подальших досліджень

Мотивація відіграє ключову роль у профілактиці та подоланні професійного вигорання. Використання мотиваційних чинників, таких як визнання, розвиток кар'єри, створення сприятливого середовища, значно знижує ризики емоційного виснаження. Формування мотиваційних стратегій на рівні організацій і особистості є важливим кроком у підтримці психологічного здоров'я працівників. Перспективи подальших досліджень вбачаємо в емпіричному дослідженні даної теми.

Список використаних джерел

1. Василенко О. Психологічна стійкість у професійній діяльності / Психологічні перспективи. — 2020. — №3. — С. 45-52.
2. Кульчицька А . Особливості формування синдрому емоційного вигорання у працівників державних установ. Психічне здоров’я працівників державних установ : монографія / за заг. ред. Л. В. Засєкіної , А. В. Кульчицької. Луцьк: Вежа-Друк, 2018. 165 с. (5 авт.арк)
3. Лазурський О. Гуманістичний підхід у керівництві // Освітні інновації. — 2021. — №5. — С. 18-22.
4. Маслач К. Вигорання: причини та наслідки / Психологічний огляд. — 2022. — №4. — С. 12-20.
5. Михайлов М. Мотивація працівників: теорія і практика / Управління персоналом. — 2020. — №7. — С. 28-35.
6. Паніна Н. В. Професійне вигорання: теоретичні аспекти / Наука і освіта. — 2019. — №12. — С. 24-30.