ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ КОПІНГ-ПОВЕДІНКИ УЧАСНИКІВ БОЙОВИХ ДІЙ

Мета статті передбачає надати теоретичне обґрунтування та провести емпіричне дослідження особливостей копінг-поведінки учасників бойових дій.

Методи. 1.   Теоретичні методи: аналіз, синтез, систематизація та узагальнення наукових даних для визначення особливостей копінг-поведінки.

2. Емпіричні методи, а саме сукупність методик: Методика «Індикатор копінг-стратегії» (Амірхан); Опитувальник копінг-стратегій Лазаруса; Психодіагностична тестова методика Томаса.
3. Методи математичної статистики, зокрема аналіз середніх значень, метод відсоткового аналізу та кореляційного аналізу за коефіцієнтом кореляції Пірсона.

Результати. За результатами дослідження долаючої поведінки виявлено, що у досліджуваних під час стресових ситуацій домінуючим є копінг, орієнтований на вирішення проблем, а також на пошук соціальної підтримки.

Отже, це свідчить про те, що військовослужбовці намагаються активно вирішувати проблеми, в тому числі і через звернення за допомогою до оточуючого середовища. Також у опитуваних переважають самоконтроль, планування рішення проблеми та прийняття відповідальності над конфронтацією, дистанціюванням і втечею-уникненням, що є однозначно позитивним. Потребує підвищення позитивна переоцінка, коли в проблемі бачать можливість стати кращим.

Адаптивні копінг-стратегії використовують значний відсоток опитуваних, що є позитивною тенденцією. Дані форми поведінки спрямовані на аналіз проблем і шляхів виходу з них, підвищення віри у власні сили і самоконтролю, усвідомлення своєї цінності як особи, наявність віри у власні резерви у подоланні важких ситуацій.

В малоадаптивних копінг-стратегіях переважає дистанціювання, а також стилі компромісу, уникнення, пристосування, що може бути позитивним в певних ситуаціях.

Неадаптивні копінг-стратегії використовують або невеликий відсоток опитуваних, або середнє значення стилів поведінки адаптивних копінг-стратегій переважає. Таким чином психологічної допомоги потребує незначна кількість опитуваних.

В когнітивному копінгу домінують стратегія вирішення проблем, а також дистанціювання, самоконтроль, прийняття відповідальності, планування рішення проблеми та позитивна переоцінка. Також значний відсоток опитуваних використовують стиль співпраці і незначний відсоток використовує стратегію уникнення проблем. Таким чином, досить значний відсоток військових використовують когнітивні копінг-стратегії, що є позитивним, оскільки респонденти оцінюють проблему і намагаються подолати її.

До емоційних копінг-стратегій відноситься шкала конфронтації, яка виявлена у значного відсотка респондентів. Характеристикою емоційних копінг-стратегій є емоційна розрядка, пасивна кооперація - наказ, який спрямований або на зняття напруги, або на передачу відповідальності щодо вирішення труднощів іншим особам.

До поведінкових копінг-стратегій відноситься стратегія пошуку соціальної підтримки, якою користується значний відсоток опитуваних. Також переважають втеча-уникнення та стилі компромісу, уникнення і пристосування. Стиль суперництва, який відноситься до поведінкових копінг-стратегій виявлено у незначної частки респондентів.

Висновки. Використання всіх особистих ресурсів учасниками бойових дій для ефективного вирішення проблеми доповнює дистанціювання, прийняття відповідальності, планування рішення проблеми та позитивна переоцінка. Вирішення проблеми за допомогою та підтримкою навколишнього середовища: сім'ї, друзів, інших важливих осіб доповнює позитивна переоцінка. Обом цим активним поведінковим стратегіям суперечать конфронтація і компроміс. Уникнення проблеми доповнюють конфронтація, дистанціювання, прийняття відповідальності і стиль пристосування. Суперечать уникненню проблеми суперництво і стиль співпраці.

Ключові слова: долаюча поведінка, копінг-стратегії, стрес, бойовий стрес, витривалість, учасники бойових дій.

Вступ. Повномасштабне вторгнення росії в Україну, що сталося 24 лютого 2022 року, призвело до змін в країні, як до економічних, так і до соціальних, політичних і психологічних. Значних змін зазнало психічне здоров’я військовослужбовців. Під час ведення бойових дій військовослужбовці зазнають значного стресу, який часто супроводжується травмами та небезпекою для здоров’я і життя [6].

У сучасних бойових діях дуже часто є підвищений вплив стресу на психіку військовослужбовців. Бойовий стрес це психічні порушення, які зазнали військовослужбовці під час пристосування до бойової обстановки, яка є несприятлива для їх здоров’я і життя [8].

В ідеальних умовах бойовий стрес мав би приводити до адаптивних реакцій організму. Але часто він призводить до стресових розладів і поведінкових відхилень [9].

На інтенсивність сприймання військовим бойового стресу впливають, як сила і строк дії стресорів, так і реакція військовослужбовця на їх вплив [2].

Бойові стресори можна поділити на специфічні і неспецифічні [7]. Перші мають підвищений рівень стресогенності і включають:

– загибель побратимів, у тому числі коли вину за це військовий приписує собі;

– приниження честі і гідності військовослужбовця;

– поранення, контузії, каліцтва;

– картини смерті та мук;

– загибель цивільних осіб під час війни.

До другої групи можна віднести фактори, які можуть бути, як під час бойових дій, так і в інших обставинах:

– виконання завдань у тривалому напруженні;

– депривація біологічних потреб;

– тривала відсутність спілкування із близькими;

– конфлікти між військовослужбовцями;

Бойовий стрес може призвести до сповільненої реакції на зовнішні подразники, порушення координації, зниження уваги і пам’яті, що впливає на виконання бойових завдань [10]. Порушення при бойовому стресі можуть проявитися як нездатність нести службу або відмова від неї. Симптомами цього може бути неможливість протистояння, уникнення контактів, апатія. Ці симптоми можуть повторюватися і ускладнювати психологічну реабілітацію.

Тривалі наслідки бойового стресу (у 40-80%) приводять до посттравматичних стресових розладів (ПТСР) і можуть тривати роками, а часом формуються психопатологічні зміни, як наслідок бойової психічної травми.

На інтенсивність бойового стресу впливають і умови бойових дій, а саме:

– кількість бойових дій з небезпекою для життя, у яких брав участь військовослужбовець;

– важкість і характер бойових дій, а саме коли противник значно переважає по чисельності особового складу, в умовах відступу, оточення.

– кількість бойових втрат у підрозділі, де проходив службу військовослужбовець.

Також на інтенсивність проявів бойового стресу у військовослужбовців можуть впливати низький рівень пристосованості, який був у довоєнному житті, складна ситуація у сім’ї військового, складний матеріальний стан.

Бойовий стрес невисокої інтенсивності (БСНІ) часто легко долається військовослужбовцями і може навіть сприяти підвищенню їхньої активності [6]. Надалі до нього або звикають, або він переходить у бойовий стрес підвищеної інтенсивності (БСПІ).

БСПІ проявляється як: неадекватне підвищення або зниження бойової активності; емоційне збудження або заціпеніння; неадекватна мотивація до бойової діяльності або навпаки бажання вийти з поля бою за будь-яку ціну; дезорієнтація в бою; відчуття нереальності подій під час бою; панічні настрої; різке пониження дисципліни. Внаслідок цього понижується бойова діяльність [13].

БСПІ впливає на погіршення стану здоров’я, виникнення нових або загострення хронічних захворювань.

БСПІ на рівні групи приводить не тільки до збільшення військовослужбовців, які від нього страждають, але й до погіршення морально-психологічного стану у військових колективах. Це призводить до підвищення рівня конфліктності, зниження взаємовиручки, недовіри до військового керівництва і як наслідок до поширення панічних настроїв.

Чим більший бойовий стрес пережив військовослужбовець у зоні бойових дій, тим вища ймовірність виникнення негативних психологічних наслідків (НПН). Вони виявляються у: втраті сенсу життя; почуття швидкої смерті; невиправданому заниженні чи завищенні самооцінки; неадекватному почутті провини за свої дії на війні, або навпаки у ідеалізації цих дій; у відчуженні від рідних, близьких, самого себе; у суїцидальних думках; у потребі «гострих» відчуттів.

Також НПН проявляються як: спогади, переживання, образи, відчуття, які нагадують про події на війні і є дуже схожими до пережитого в реальності; нездатність згадати події, які відбулися під час стресу; проблеми зі сном (засинання, жахи, різноманітні страхи); різкі перепади настрою; спалахи гніву і агресії; нездатність сконцентруватися на вирішенні завдання [6].

НПН часто супроводжуються проблемами зі здоров’ям, а саме: гострим болем; запамороченням; болями в серці; пітливістю; зниженням або підвищенням апетиту; тремтінням рук, ніг, голови та інших частин тіла; а також загостренням хронічних захворювань.

Однією з ключових теорій, на якій базуються дослідження копінг-поведінки є теорія стресу та копінгу (Lazarus &Folkman, 1984). Згідно з цією теорією, стрес – це реакція організму на сильну дію зовні, яка перевищує його ресурси, а також реакція нервової системи [4].

У даний час вивчається поведінка людини у стресових ситуаціях. У зв'язку з цим вивчається копінг-поведінка. Під копінгом (coping) мається на увазі прагнення людини подолати проблеми, пристосування, що йде за стресом. Вперше термін був використаний Л.Мерфі у 1962 р. у дослідженні способів подолання дітьми труднощів, пов'язаних із віковими кризами [5].

Основоположниками поняття “копінг” є психологи Р. Лазарус та С. Фолькман, які дали визначення копінг-стратегії, як стратегії з оволодіння та врегулювання відносин з навколишнім середовищем. Також ці автори ввели поняття життєстійкості та стресостійкості.

Відповідно до моделі Р. Лазаруса особистість та середовище взаємодіє за допомогою когнітивної оцінки та копінгу [12]. Когнітивна оцінка поділяється на первинну та вторинну. Первинна оцінка – це оцінка ситуації як загрозливої, або ситуації, яка потребує зміни. Вторинна оцінка доповнює первинну і визначає, як ми можемо вплинути на небезпечну ситуацію і за допомогою яких ресурсів. Після когнітивної оцінки ситуації людина розробляє механізм подолання стресу. І тоді наступає копінг-процес.

Більшість дослідників копінг-стратегій поділяють їх на активні і пасивні. До активних стратегій відноситься стратегія «Вирішення проблеми». Це дії людини, спрямовані на вирішення проблеми. Сюди ж відноситься і стратегія «Пошук соціальної підтримки». Це отримання соціальної підтримки за допомогою оточуючого середовища. Натомість пасивна копінг-поведінка містить стратегію «Уникнення проблеми», яка в певних ситуаціях може бути і активною.

Поняття копінгу розроблялося на прикладах кризових ситуацій, пов'язаних з тяжкою хворобою. Е. Хейм, вивчаючи копінг-процеси в онкологічних хворих виділив 26 форм копінг-поведінки [1].

Адаптивні варіанти копінг-поведінки включають такі когнітивні стратегії, як аналіз ситуації і шляхів вирішення проблеми, підвищення самооцінки, самоконтролю, віри у власні сили у подоланні проблеми. Серед емоційних стратегій є протест – обурення і протест по відношенню до проблеми. До поведінкових копінг-стратегій відноситься співпраця, звернення. Це коли людина співпрацює із досвідченими особами, шукає підтримки в оточення [10].

Також люди часто застосовують малоадаптивні варіанти копінг-поведінки. До них відносять смиренність, розгубленість, ігнорування – відмова від подолання проблеми через невіру у власні сили. Сюди ж відносять придушення емоцій, самозвинувачення, агресивність, активне уникнення, відступ.

Водночас є відносно адаптивні варіанти копінг-поведінки. Це відносність, надання сенсу, а ще емоційна розрядка, пристосування. Також сюди відноситься поведінка відходу від вирішення проблем за допомогою алкоголю, ліків, подорожей, занурення у хобі, реалізації мрій [11].

Існує велика кількість класифікацій копінг-стратегій. Перша була розроблена Р. Лазарусом та С. Фолкманом [4] і включала такі види копінгів:

– спрямованість на оцінку (коли людина відсторонюється від проблеми через страх того, що оточуючі не приймуть її цінності);

– спрямованість на проблему (людина з’ясовує причини проблеми);

– спрямованість на емоції (людина стримує емоції, контролює або відволікається від них).

На думку вченого Дж. Вейланта [14] існують такі три види копінг-стратегій:

– пошук соціальної підтримки (отримання допомоги від інших людей);

– копінги, що використовуються в складний ситуаціях (сюди належать стратегії, які виділили Р. Лазарус та С. Фолькман);

– психічні механізми, які змінюють внутрішню та зовнішню реальність.

Більшість класифікацій копінг-стратегій побудована на базовій теорії Р. Лазаруса і С. Фолькмана.

Вибірка та процедура дослідження. З метою дослідження копінг-поведінки учасників бойових дій було проведене опитування на базі комунального підприємства «Медичний центр реабілітації учасників бойових дій Луцької міської територіальної громади». Також було проведене онлайн-опитування на платформі Google Forms. Залучення досліджуваних здійснювалося рандомним способом на інтернет-платформі та в соціальних мережах, у тому числі в групах учасників бойових дій у месенджері «WhatsApp». Учасників поінформовано про дослідження і можливі його ризики, а також надано інформацію про місця, де можна при потребі отримати безкоштовну психологічну допомогу.

Обговорення результатів. Дослідницька робота проводилась протягом серпня – жовтня 2024 року. Було охоплено 51 особу віком 18-65 років з тривалістю перебування в зоні бойових дій від 6 місяців до більше 2 років. Вік та стать респондентів у дослідженні не враховувалися.

Дослідження проводилися за методиками «Індикатор копінг-стратегії» (Амірхан), опитувальник копінг-стратегій Лазаруса та психодіагностична тестова методика Томаса.

Результати діагностики за методикою «Індикатор копінг-стратегії» (Амірхан) відображені на рис. 1.

Рис. 1. Результати діагностики за методикою «Індикатор копінг-стратегії» (Амірхан)

Отже, за отриманими результатами у респондентів виявлено           низький (12%) та середній (77%) рівень вирішення проблем; низький (50%) та середній (31%) рівень пошуку соціальної підтримки, а також          низький (85%) та середній (12%) рівень уникнення проблем.

За даними методики, це може свідчити про те, що значна частка досліджуваних застосовує активну поведінкову стратегію, при якій людина намагається використовувати всі особисті ресурси, що є у неї, для пошуку можливих способів ефективного вирішення проблеми. Також значний відсоток низького та середнього рівнів соціальної підтримки свідчить про те, що військовослужбовці застосовують активну поведінкову стратегію, коли для ефективного вирішення проблеми звертаються за допомогою та підтримкою до навколишнього середовища: сім'ї, друзів, інших важливих для них осіб. Досить незначний відсоток респондентів мають середній рівень уникнення проблем, що вказує на те, що поведінкову стратегію, за якої людина намагається уникнути контакту з навколишньою дійсністю, уникнути вирішення проблем застосовує незначна частка військових, які взяли участь у дослідженні. В умовах перебування в зоні бойових дій стратегія уникнення проблем може негативно позначитися на військовослужбовцях.

Наступним етапом дослідження було виявлення домінуючих стратегій поведінки за методикою опитувальник копінг-стратегій Лазаруса. Результати діагностики відображені на рис. 2.

Рис. 2. Результати діагностики за методикою опитувальник копінг-стратегій Лазаруса

Було виявлено переважання середнього значення по субшкалам: самоконтроль, пошук соціальної підтримки, прийняття відповідальності, планування рішення проблеми, позитивна переоцінка, що вважається позитивним у 81% опитаних, а також переважання середнього значення по субшкалам: конфронтація, дистанціювання, втеча-уникнення, що вважається негативним у 19% опитаних.

Результати дослідження по кожній з вищезазначених шкал опитувальника відображені на рис. 3.

Рис. 3. Результати діагностики за методикою опитувальник копінг-стратегій Лазаруса в розрізі кожної шкали

Отже, ми бачимо найвищі результати і переважання по шкалам самоконтроль (63%), планування рішення проблеми (63%) та прийняття відповідальності (57%) над шкалами конфронтація (51%), дистанціювання (56%) і втеча-уникнення (55%), що є позитивним. Це вказує на те, що у більшості респондентів зусилля з регулювання своїх почуттів і дій, зусилля щодо зміни ситуації та визнання своєї ролі в проблемі переважають над наступальними діями щодо зміни ситуації, віддаленням від ситуації і зменшенням її значущості та відходом або уникненням проблеми. Що є позитивним і показує, що у респондентів переважають позитивні копінг-стратегії.

Водночас, по шкалам пошук соціальної підтримки (52%) і позитивна переоцінка (55%) ми бачимо дещо нижчий результат, що свідчить про те, що у респондентів можуть бути недостатні зусилля в пошуку інформаційної, дієвої та емоційної підтримки та зусилля по створенню позитивного значення з фокусуванням на зростанні власної особистості.

Результати дослідження за психодіагностичною тестовою методикою Томаса відображені на рис. 4.

Рис. 4. Результати дослідження за психодіагностичною тестовою методикою Томаса

Томас вважає, що тільки в ситуації співпраці обидві сторони виявляються у виграші. Це коли учасники ситуації приходять до альтернативи, яка повністю задовольняє інтереси обох сторін. І в нашому дослідженні ми бачимо досить значний відсоток опитаних 42% використовує стиль поведінки «Співпраця». Натомість найвищі результати досліджуваних ми бачимо у стилях поведінки «Компроміс» та «Уникнення», 65% і 62% відповідно. Для першого стилю поведінки характерна поступка з обох сторін, а для «Уникнення» характерна відсутність прагнення до кооперації, так і тенденції до досягнення власних цілей. Також значний відсоток опитуваних підтримують стиль поведінки «Пристосування» 46%. Для нього характерне в протилежність до суперництва принесення в жертву власних інтересів заради інтересів іншого. Самий нижчий відсоток респондентів використовують стиль поведінки «Суперництво» 12%. Йому відповідає прагнення домогтися задоволення своїх інтересів на шкоду іншому.

Оскільки опитуваними були військові-учасники бойових дій зі значним досвідом можемо припустити, що в умовах війни часто доводиться приймати рішення в стислих часових рамках. Тому такий високий відсоток стилів поведінки «Компроміс», «Уникнення» та «Пристосування», що показує високий рівень довіри до партнера і можливість приймати швидкі рішення. Натомість радує високий рівень стилю поведінки «Співпраця», що є найбільш оптимальним рішенням коли обидві сторони залишаються у виграші. Також низький відсоток опитуваних користується стилем поведінки «Суперництво», що саме по собі є хорошим результатом, так як боротьба, конкуренція може бути неефективною поведінкою для військових, оскільки прагнення досягти задоволення власних інтересів, незважаючи на інтереси інших у певних ситуаціях є згубним.

Розглянемо досліджені стилі копінг-поведінки з точки зору належності до адаптивних, малоадаптивних та неадаптивних копінг-стратегій.

Результати дослідження адаптивних копінг-стратегій відображені на рис. 5.

Рис. 5. Результати дослідження адаптивних копінг-стратегій

Отже, як бачимо досить значна частка опитуваних використовує адаптивні копінг-стратегії, що є позитивним. Сюди відносимо наступне: поведінку при якій людина намагається використовувати всі особисті ресурси, що є у неї, для пошуку можливих способів ефективного вирішення проблеми; коли людина для ефективного вирішення проблеми звертається за допомогою та підтримкою до навколишнього середовища: сім'ї, друзів, інших важливих для неї осіб. Також зусилля з регулювання своїх почуттів і дій; зусилля з пошуку інформаційної, дієвої та емоційної підтримки; визнання своєї ролі в проблемі з супутньою темою її вирішення; довільні, проблемно-сфокусовані зусилля щодо зміни ситуації, що включають аналітичний підхід до вирішення проблем; зусилля по створенню позитивного значення фокусуванням на зростанні власної особистості, що включає також релігійний вимір. На сам кінець до адаптивних копінг-стратегій відноситься активна участь у розв’язанні конфлікту з відстоюванням як своїх інтересів, так і інтересів партнерів коли спільне обговорення проблем та потреб сторін спрацьовує в ситуаціях, де рішення є важливим для обох сторін.

Результати дослідження малоадапивних копінг-стратегій відображені на рис. 6.

Рис. 6. Результати дослідження малоадаптивних копінг-стратегій

Таким чином, значна частина опитуваних використовує малоадаптивні копінг-стратегії, що в певних ситуаціях може бути позитивним. До цих копінг-стратегій ми відносимо когнітивні зусилля на відділення від ситуації і зменшення її значущості. А також здатність поступитися своїми інтересами з обох сторін, що беруть участь у конфлікті, прагнення прийняти рішення, що задовольняє обидві сторони; пасивність у відстоюванні своїх прав, перенесення відповідальності за розв’язання проблеми на інших; здатність діяти спільно з партнером заради його інтересів.

Результати дослідження неадаптивних копінг-стратегій відображені на рис. 7.

Рис. 7. Результати дослідження неадаптивних копінг-стратегій

За методикою «Індикатор копінг-стратегії» (Амірхан) до неадаптивних копінг-стратегій належить стратегія уникнення проблем, де виявлено середній рівень її використання у 12% опитуваних.

Відповідно до опитувальника копінг-стратегій Лазаруса до неадаптивних копінг-стратегій належать шкали конфронтація (51%) та втеча-уникнення (55% опитуваних).

Відповідно до психодіагностичної тестової методики Томаса до неадаптивних копінг-стратегій належить стиль суперництва, який використовують 12% опитуваних.

Таким чином, до неадаптивних копінг-стратегій відноситься така поведінка: коли людина намагається уникнути контакту з навколишньою дійсністю, уникнути вирішення проблем. Також наступальні дії щодо зміни ситуації, певна ступінь ворожості і готовність до ризику; уявне прагнення і поведінкові зусилля, спрямовані до втечі або уникнення проблеми. Ще до неадаптивних копінг-стратегій відносимо стиль поведінки, коли є прагнення досягти задоволення власних інтересів, незважаючи на інтереси інших, авторитарність.

Отже згідно з двома опитуваннями Амірхана і Томаса ми бачимо, що незначний відсоток опитуваних використовують неадаптивні копінг-стратегії. І лише згідно з опитувальником копінг-стратегій Лазаруса неадаптивні копінг-статегії використовує значна частина військових. Але як ми зазначали вище згідно опитувальника Лазаруса середнє значення по субшкалам: самоконтроль, пошук соціальної підтримки, прийняття відповідальності, планування рішення проблеми, позитивна переоцінка виявлено у 81% опитаних, а переважання середнього значення по субшкалам: конфронтація, дистанціювання, втеча-уникнення виявлено у 19% опитаних, що в цілому є позитивним.

Таким чином, можна зробити висновок, що неадаптивні копінг-стратегії уникнення проблем та стиль суперництва використовує незначний відсоток опитуваних, а також середнє значення по шкалам конфронтація, втеча-уникнення є меншим ніж середнє значення по відповідним шкалам опитувальника Лазаруса, які належать до адаптивних копінг-стратегій, що є в цілому позитивним.

Результати дослідження когнітивних копінг-стратегій відображені на рис. 8.

Рис. 8. Результати дослідження когнітивних копінг-стратегій

До когнітивних копінг-статегій належить, згідно діагностики за методикою «Індикатор копінг-стратегії» (Амірхан) – стратегія вирішення проблем, де виявлено середній рівень у 77% опитуваних та стратегія уникнення проблем, де виявлено середній рівень її використання у 12% опитуваних.

Відповідно до опитувальника копінг-стратегій Лазаруса до когнітивних копінг-стратегій належать шкали дистанціювання (56%), самоконтроль (63%), прийняття відповідальності (57%), планування рішення проблеми (63%), позитивна переоцінка (55% опитуваних).

Відповідно до психодіагностичної тестової методики Томаса до когнітивних копінг-стратегій належить стиль співпраці, який використовують 42% опитуваних.

Таким чином, ми бачимо, що значний відсоток опитуваних використовує когнітивні копінг-стратегії.

З досліджених стилів поведінки до емоційних копінг-стратегій відповідно до опитувальника копінг-стратегій Лазаруса можна віднести лише шкалу конфронтації (51% опитуваних), коли починають щось робити, знаючи, що це все одно не буде працювати; головне - робити хоч що-небудь. Отже емоційні копінг-стратегії використовує значна частина респондентів.

Результати дослідження поведінкових копіг-стратегій відображені на рис. 9.

Рис. 9. Результати дослідження поведінкових копіг-стратегій

Такі результати свідчать про те, що незначна частка опитуваних використовує стиль суперництва, коли зазвичай наполегливо намагаються досягти свого. З іншого боку значний відсоток опитуваних використовують поведінкові копінг-стратегії, а саме шукають підтримку в друзів, рідних, спеціалістів, активно уникають проблему, користуються стилями компромісу, уникнення та пристосування.

Для виявлення ймовірних зв’язків копінг-поведінки був застосований метод кореляційного аналізу за коефіцієнтом кореляції Пірсона. Метод кореляційного аналізу дав змогу проаналізувати взаємозв’язки показників копінг-стратегій.

Проаналізуємо результати кореляції (табл. 1).

Таблиця 1

Результати кореляційного зв’язку показників копінг-поведінки  досліджуваних

Примітка: рівень достовірності: * – р ≤0,05; ** – р ≤0,01; ***  р ≤0,001

За результатами кореляційного аналізу виявлено значну кількість позитивних з високим рівнем статистичної значущості зв’язків. Зокрема, стратегія вирішення проблеми позитивно корелює зі шкалами дистанціювання, прийняття відповідальності, планування рішення проблеми і позитивною переоцінкою. Таким чином, ми бачимо, що для застосування активної поведінкової стратегії ефективного вирішення проблеми необхідні дистанціювання, прийняття відповідальності за проблему, планування її рішення і позитивна переоцінка проблеми, що включає і релігійний вимір.

Слід відмітити, що стратегія вирішення проблеми негативно корелює з конфронтацією і компромісом. Отже ворожість і здатність поступитися своїми інтересами з обох сторін, що беруть участь у конфлікті заважають активно вирішувати проблему.

Стратегія пошуку соціальної підтримки (згідно методики «Індикатор копінг-стратегій (Амірхан) позитивно корелює з шкалою пошук соціальної підтримки (згідно опитувальника копінг-стратегій Лазаруса), що підтверджує правильність і достовірність діагностики, а також позитивно корелює з позитивною переоцінкою. Це свідчить про те, що вирішення проблеми за допомогою навколишнього середовища співпадає з позицією, коли людина змінюється в кращий бік під впливом складних ситуацій у житті.

Також стратегія пошуку соціальної підтримки негативно корелює з конфронтацією і компромісом. Це говорить про те, що вирішенню проблеми за допомогою рідних і друзів суперечить ворожість і здатність поступитися своїми інтересами з обох сторін.

Стратегія уникнення проблем позитивно корелює з конфронтацією, дистанціюванням, прийняттям відповідальності і пристосуванням. Це говорить про те, що неадаптивна стратегія уникнення проблем доповнюється ворожістю, відділенням від ситуації і зменшенням її значущості, а також визнанням себе відповідальним за проблему і здатністю діяти спільно з партнером заради його інтересів.

Водночас негативна кореляція стратегії уникнення проблем з суперництвом і співпрацею свідчить про те, що уникненню контакту з навколишньою дійсністю суперечить, як прагнення досягти своїх інтересів за рахунок інших, так і спільне вирішення конфлікту обома партнерами.

Висновки та перспективи.

За результатами дослідження долаючої поведінки виявлено, що у досліджуваних під час стресових ситуацій домінуючим є копінг, орієнтований на вирішення проблем, а також на пошук соціальної підтримки.

Також значно переважає середнє значення по субшкалам: самоконтроль, пошук соціальної підтримки, прийняття відповідальності, планування рішення проблеми, позитивна переоцінка над середнім значенням по субшкалам: конфронтація, дистанціювання, втеча-уникнення, що є позитивним. При аналізі окремо кожної субшкали видно, що значний відсоток опитуваних використовує як субшкали: самоконтроль, пошук соціальної підтримки, прийняття відповідальності, планування рішення проблеми, позитивна переоцінка так і субшкали: конфронтація, дистанціювання, втеча-уникнення. Значний відсоток опитуваних використовує стиль співпраці, що є однозначно позитивним, оскільки при цьому у виграші залишаються дві особи, які спільно вирішують проблему. Одночасно ще більший відсоток респондентів використовують стилі компромісу, уникнення та пристосування, коли характерна поступка з обох сторін, або відсутність прагнення до кооперації та тенденція до досягнення власних цілей, або принесення в жертву власних інтересів заради інтересів іншого. Вважаємо, що в умовах бойових дій такі стилі поведінки можуть бути прийнятні, оскільки рішення часто приходиться приймати в дуже стислих часових рамках. Також незначний відсоток опитуваних використовує стиль суперництва, що могло б бути проблемою в умовах бойових дій.

Отже, значний відсоток респондентів використовують стратегії вирішення проблем і пошуку соціальної підтримки. Це свідчить про те, що військовослужбовці намагаються активно вирішувати проблеми, в тому числі і зверненням за допомогою до сім’ї, друзів, інших важливих для них осіб. Також у опитуваних переважають самоконтроль, планування рішення проблеми та прийняття відповідальності над конфронтацією, дистанціюванням і втечею-уникненням, що є однозначно позитивним. Потребує підвищення позитивна переоцінка, коли в проблемі бачать певний позитив і можливість вдосконалення.

Адаптивні копінг-стратегії використовують значний відсоток опитуваних, що вселяє позитив. Дані форми поведінки спрямовані на аналіз труднощів і можливих шляхів виходу з них, підвищення самооцінки і самоконтролю, глибше усвідомлення своєї цінності як особистості, наявність віри у власні ресурси у подоланні важких ситуацій.

В малоадаптивних копінг-стратегіях переважає дистанціювання, а також стилі компромісу, уникнення, пристосування, що може бути позитивним в певних ситуаціях.

Неадаптивні копінг-стратегії використовують або невеликий відсоток опитуваних, або середнє значення стилів поведінки адаптивних копінг-стратегій переважає. Таким чином психологічної допомоги потребує незначний відсоток опитуваних.

В когнітивному копінгу домінують стратегія вирішення проблем, а також дистанціювання, самоконтроль, прийняття відповідальності, планування рішення проблеми та позитивна переоцінка. Також значний відсоток опитуваних використовують стиль співпраці і незначний відсоток використовує стратегію уникнення проблем. Когнітивні копінг-стратегії – це форми поведінки, спрямовані на оцінку труднощів у порівнянні з іншими, надання особливого сенсу їхньому подоланню. Таким чином, досить значний відсоток військових використовують когнітивні копінг-стратегії, що є позитивним, оскільки респонденти пробують оцінити труднощі і подолати їх.

До емоційних копінг-стратегій відноситься шкала конфронтації, яка виявлена у значного відсотка респондентів. Характеристикою емоційних копінг-стратегій є емоційна розрядка, пасивна кооперація - наказ, який спрямований або на зняття напруги, або на передачу відповідальності щодо вирішення труднощів іншим особам.

До поведінкових копінг-стратегій відноситься стратегія пошуку соціальної підтримки, якою користується значний відсоток опитуваних. Також переважають втеча-уникнення та стилі компромісу, уникнення і пристосування. Поведінкові стратегії характеризує компенсація, відволікання, конструктивна активність – поведінка, що характеризується прагненням до тимчасового відходу від вирішення проблем, наприклад: за допомогою алкоголю, лікарських засобів, занурення у улюблену справу, подорожей, виконання своїх заповітних бажань. Зазначимо, що стиль суперництва, який відноситься до поведінкових копінг-стратегій виявлено у незначної частки респондентів.

Результати кореляційного аналізу показали, що використання всіх особистих ресурсів для ефективного вирішення проблеми доповнює дистанціювання, прийняття відповідальності, планування рішення проблеми та позитивна переоцінка. Вирішення проблеми за допомогою та підтримкою навколишнього середовища: сім'ї, друзів, інших важливих осіб доповнює позитивна переоцінка. Обом цим активним поведінковим стратегіям суперечать конфронтація і компроміс. Уникнення проблеми доповнюють конфронтація, дистанціювання, прийняття відповідальності і стиль пристосування. Суперечать уникненню проблеми суперництво і стиль співпраці.

Перспективами дослідження вважаємо врахування вікового аспекту, а також тривалості перебування у зоні бойових дій при дослідженні копінг-поведінки ветеранів війни.

Список використаних джерел

1. Андрущенко І. Г. Психологічні особливості впливу копінг-стратегій на саморозвиток особистості юнацького віку. Наукові записки Національного університету «Острозька академія». Сер. Психологія. 2018. Вип. 6. с. 15.
2. Беспалько А. О. Про обумовленість домінуючої копінг-стратегії рівнем адаптивності учасника бойових дій. Вісник Національного університету оборони України. 2021. № 57, С. 12–22.
3. Василенко, С. В. Особливості психологічної реабілітації особового складу військ (сил) Збройних сил України (з урахуванням досвіду антитерористичної операції та операції об’єднаних сил). Військова психологія у вимірах війни і миру: проблеми, досвід, перспективи: матеріали ІV Міжнародної науково-практичної конференції «Військова психологія у вимірах війни і миру: проблеми, досвід, перспективи» – К.: КНУ імені Тараса Шевченка 2019. – С. 40-42.
4. Грабовська С., Єсип М. Проблема копінгу в сучасних психологічних дослідженнях. Соціогуманітарні проблеми людини. 2010. № 4. с. 39.
5. Зливков В.Л., Лукомська С.О., Федан О.В. Психодіагностика особистості у кризових життєвих ситуаціях. – К.: Педагогічна думка, 2016. – 219 с.
6. Кириченко В. В., Кротюк К. А. Динаміка ціннісно-смислової сфери військовослужбовців в умовах бойових дій. Дніпровський науковий часопис публічного управління, психології, права. 2023. Вип. 1. С. 79–85.
7. Ковальчук О., Мороз Р. Психологічний механізм виникнення стресових ситуацій у військовослужбовців. Вісник Національного університету оборони України. 2019. № 53. С. 84–89.
8. Кравченко К.О., Тімченко О.В., Широбоков Ю.М. Соціально-психологічні детермінанти виникнення бойового стресу у військовослужбовців-учасників антитерористичної операції: монографія. Х: Вид-во НУЦЗУ, 2017. 256 с.
9. Лящ О.П., Яцюк М.В. Деструктивний вплив бойового стресу на емоційну сферу особистості військового. Психологічні перспективи. 2021. Вип. 37. С. 128-140.
10. Мельник, О.В. Посттравматичне зростання в контексті соціальної адаптації учасників АТО. Особистість у кризових умовах та критичних ситуаціях життя: матеріали ІV Міжнар. наук.-практ. конф., 22−23 лютого, 2018, Суми. – С. 372-374.
11. Мішиєв В.Д., Михайлов Б. В., Гриневич Є. Г., Омельянович В. Ю. Розлади психічної сфери внаслідок бойових дій: навч. Посіб. – К. : ВСВ «Медицина», 2023. – 127 с.
12. Приймук О.О. Структурно-функціональні особливості копінг-поведінки учасників АТО як суб’єктів екстремальної професійної діяльності. Wissenschaftliche Ergebnisse und Errungenschaften: 2020. Band 2. Munchen. Deutschland.
13. Розроблення програми профілактики посттравматичних стресових розладів у військовослужбовців Національної гвардії України : звіт про наук.-дослід. роботу / О. С. Колесніченко, І. І. Приходько, Я. В. Мацегора та ін. Харків, 2017. 704 с.
14. Ярмольчик М. О. Особливості копінг-стратегій у військовослужбовців збройних сил України під час заходів декомпресії. Габітус. 2021. №22. с. 111–115.