Перфекціонізм є складним психологічним феноменом, який одночасно може бути джерелом особистісного зростання та чинником ризику для психологічного і фізичного здоров'я.
Численні психологічні дослідження свідчать про те, що особи, схильні до психосоматичних порушень, часто демонструють високий рівень перфекціонізму, що підвищує їхню вразливість до стресу і впливає на розвиток таких захворювань, як артеріальна гіпертензія, гастрит, виразка шлунка, хронічна втома тощо.
У сучасному суспільстві, орієнтованому на досягнення і конкуренцію, проблема перфекціонізму та його зв’язок із психосоматичними розладами набуває особливої актуальності.
Виходячи з актуальності піднятої теми ставимо за мету дослідження визначити особливості прояву перфекціонізму у осіб, схильних до психосоматичних порушень, та виявити його роль у формуванні ризику для здоров'я.
Об'єктом дослідження є психологічні особливості осіб із високим рівнем перфекціонізму, схильних до психосоматичних розладів.
Перфекціонізм у працях вітчизняних та зарубіжних вчених розглядається як прагнення до ідеальності, що часто супроводжується страхом зробити помилку, або не відповідати власним чи зовнішнім стандартам.
За словами В. О. Татенка [4], перфекціонізм має дві основні складові: адаптивну (яка сприяє досягненню цілей) та дезадаптивну (яка призводить до хронічного стресу). Саме дезадаптивний перфекціонізм часто стає причиною тривожності, почуття провини та емоційного виснаження.
Наслідком дезадаптивного перфекціонізму нерідко є й психосоматичні розлади. Психосоматичні захворювання виникають на основі тривалого стресу та незадоволення життєвими обставинами.
За дослідженнями Н. Паніної [3], особи з високим рівнем перфекціонізму часто мають труднощі з регуляцією емоцій, що сприяє накопиченню психоемоційного напруження та фізіологічним змінам у тілі (зміни серцево-судинної системи, підвищення рівня кортизолу тощо).
З даними наукових досліджень О. Василентка, О. Журавльової та інших вчених можна спотерігати механізми взаємодії перфекціонізму і психосоматики, а саме:
Стрес як медіатор, тобто постійне прагнення до недосяжних стандартів викликає хронічний стрес, який сприяє розвитку психосоматичних реакцій. Як зазначає О. Василенко [1], тривалий стрес може змінювати роботу імунної системи та порушувати функції органів.
Невротичні механізми. Йдеться про те, що особи з перфекціонізмом часто мають високий рівень тривожності, що сприяє соматичній активації організму (наприклад, підвищення кров'яного тиску або шлункові спазми).
Дефіцит емоційного саморегулювання. Іншими словами, відсутність навичок конструктивного управління емоціями змушує людей "замикати" проблеми в собі, що погіршує фізичний стан.
Серед засобів профілактики та подолання дезадаптивного перфекціонізму можна виділити наступні:
Психотерапія. Когнітивно-поведінкові методи допомагають змінювати нереалістичні установки і формувати здорові стратегії подолання [5].
Розвиток навичок емоційного саморегулювання. Тренінги з усвідомленості (mindfulness) знижують рівень тривоги і сприяють поліпшенню психофізіологічного стану [2].
Зміна середовища. Організаційна підтримка на роботі, зниження вимог і встановлення реалістичних цілей є ключовими для мінімізації негативного впливу перфекціонізму.
Висновки та перспективи подальших досліджень. Перфекціонізм, особливо його дезадаптивна форма, є важливим чинником розвитку психосоматичних розладів. Хронічний стрес і емоційна напруга, характерні для перфекціоністів, негативно впливають на здоров'я та загальне благополуччя. Ефективна психологічна допомога має включати роботу з когнітивними установками, розвиток навичок емоційного саморегулювання та створення підтримуючого середовища. Подальші дослідження можуть сприяти розробці інноваційних методів допомоги особам із високим рівнем перфекціонізму.
Список використаних джерел
- Василенко О. Психосоматика: психологічний аналіз причин // Психологія і здоров’я. — 2021. — №4. — С. 15-22.
- Лазурський О. Емоційна саморегуляція в умовах стресу // Практична психологія. — 2021. — №8. — С. 18-25.
- Паніна Н. В. Вплив тривалого стресу на розвиток психосоматичних розладів // Наука і освіта. — 2020. — №12. — С. 35-42.
- Татенко В. О. Адаптивний і дезадаптивний перфекціонізм у сучасній психології // Психологічний журнал. — 2019. — №7. — С. 12-20.
- Чернишова К. Практичні аспекти когнітивно-поведінкової терапії // Методи психологічної допомоги. — 2022. — №3. — С. 28-34.
inforum.in.ua@ukr.net