ПСИХОЛОГІЧНА РЕСУРСНІСТЬ ОСОБИСТОСТІ ТА ДИТЯЧИЙ ПСИХОТРАВМУЮЧИЙ ДОСВІД

Актуальність теми. У сучасному світі, який характеризується численними соціальними, економічними та екологічними викликами, питання психологічної стійкості та ресурсності особистості стає дедалі актуальнішим. Особливо важливо досліджувати вплив дитячого психотравмуючого досвіду на формування ресурсного потенціалу особистості, оскільки дитячий вік є критичним періодом для закладення основ психологічної стійкості. Дослідження у цій сфері допомагають розробити ефективні методи підтримки та реабілітації осіб, які зазнали психотравмуючих подій у дитинстві.

У дослідженнях психологічної ресурсності особистості та впливу дитячого психотравмуючого досвіду виявлено низку важливих результатів, які підкреслюють значення цієї тематики.

Вплив психотравмуючих подій на доросле життя. Дослідження показують, що дитячий психотравмуючий досвід часто має відтермінований вплив на психічний стан у дорослому віці. Зокрема, такі події можуть призводити до депресії, тривожності, формування невротичних рис характеру та інших проявів дезадаптації. Дослідження гендерних аспектів виявили відмінності в способах переживання психотравм між чоловіками і жінками, що відкриває нові перспективи для створення цільових програм підтримки [5, 6]

Метою дослідження є здійснити аналіз та систематизацію науково-дослідної інформації за тематикою психологічної ресурсності особистості та проаналізувати вплив дитячого психотравмуючого досвіду на формування життєстійкості й адаптаційного потенціалу.

Об'єктом даного дослідження  є особистість з різними рівнями психологічної ресурсності, яка зазнала психотравмуючого досвіду у дитячому віці.

Виклад основного матеріалу. Психологічна ресурсність визначається як сукупність внутрішніх і зовнішніх засобів, що дозволяють людині долати труднощі, адаптуватися до змін та досягати цілей. За дослідженнями українських авторів (наприклад, Н. В. Чепелєвої) [7], важливими компонентами ресурсності є самооцінка, стресостійкість, здатність до рефлексії та підтримка з боку соціального оточення.

Психотравмуючий досвід у дитячому віці, такий як зневага, насилля чи емоційне нехтування, часто призводить до формування дисфункціональних когнітивних схем (за дослідженнями Л. М. Карамушки) [3]. Це може знижувати здатність особистості використовувати свої ресурси у дорослому віці, а також збільшувати ризик депресії, тривожних розладів і посттравматичних стресових розладів.

За результатами досліджень О. В. Сухомлинської, процес відновлення ресурсності після дитячих травм включає [4].:

• Терапевтичне переосмислення досвіду: зміна негативних інтерпретацій на конструктивні.
• Формування стійкості через тренінги та психотерапію: наприклад, когнітивно-поведінковий підхід.
• Залучення соціальної підтримки: вплив позитивного оточення на розвиток ресурсності.

Практичні аспекти розвитку ресурсності. Практичні рекомендації включають використання арт-терапії, психодраматерапії та методик відновлення, таких як навчання навичкам саморегуляції, розроблених на основі досвіду українських дослідників (Л. І. Божович) [1, 2].

Висновки та перспективи додальших досліджень

Психологічна ресурсність є ключовим чинником, що забезпечує стійкість і адаптацію особистості до життєвих викликів.

Дитячий психотравмуючий досвід значною мірою впливає на формування ресурсного потенціалу, але ефективні психокорекційні методи можуть значно підвищити рівень життєстійкості.

Дослідження психологічних ресурсів особистості свідчать, що наявність підтримки з боку родини, доступу до психологічної допомоги та розвиток внутрішньої стійкості можуть значно зменшити негативні наслідки травмуючого досвіду. Розробка методик активації ресурсності особистості є перспективним напрямом роботи практичних психологів.

Подальші дослідження в цій сфері сприятимуть розробці інноваційних методик реабілітації та психологічної підтримки.

Список використаних джерел

1. Божович Л. І. Методики розвитку ресурсності в підлітковому віці. Львів: ЛНУ, 2021.
2. Гончарук Н. С. Досвід застосування арт-терапії в роботі з травмованими дітьми. / Психологічний журнал, 2022.
3. Карамушка Л. М. Вплив дитячих травм на психоемоційний розвиток особистості. Київ: Інститут психології, 2018.
4. Сухомлинська О. В. Психологічна підтримка осіб із травматичним досвідом. Харків: Основа, 2019.
5. Кульчицька А.В. Детермінанти ресурсного потенціалу особистості: Соціальна адаптація особистості в сучасному супільстві із циклу: психологічні складові сталого розвитку суспільства: пошук психологічного обгрунтування на виклики сучасності: матеріали Х Наук.-практ. інтернет-конф. (з міжнар.участ.) (27 листопада - 02 грудня. 2023 р.) за заг. ред. Т. І. Дучимінської, Я. О. Гошовського, Ж. П. Вірної, Д. Т. Гошовської, О. Є. Іванашко. − Луцьк : ПП Іванюк В. П, 2023. https://www.inforum.in.ua/conferences/30
6. Лялюк Г. М., Мороз О. С. Психологічні особливості відтермінованого впливу дитячих психотравм на психічний стан особистості у дорослому віці. Режим доступу: https://dspace.lvduvs.edu.ua/bitstream/1234567890/2553/1/2018-2-13--.pdf
7. Чепелєва Н. В. Психологічні ресурси особистості: концептуальні основи та прикладні аспекти. / Психологія і суспільство, 2020.