АКТУАЛЬНІСТЬ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОБЛЕМИ: ХВОРОБА ДИТИНИ ЯК ПСИХОТРАВМА У БАТЬКІВ

У сучасній психологічній науці феномену психотравми та розладів, спричинених нею, приділяється значна увага.

Феномен психотравми як відносно самостійного психічного і психологічного феномену досліджували такі науковці, як Б. Колодзін, Д. Калшед, П. Левін, Дженей і Баррі Уайнхолд, Е. Фредерик, Л. Бурбо, Н. Пезешкіан, А. Єрмошин, Н. Тарабріна та ін. Однак, в Україні інтерес до цього феномену різко зріс після 2013 року: з’явилася низка зарубіжних публікацій [Бріер Д., Скот К., 2015); Герман Дж., 2015); Гофман А., 2017)],  в яких систематизовано найновіший досвід подолання наслідків психотравми; зросла кількість робіт вітчизняних дослідників, серед яких публікації О. Романчука, З. Кісарчук, Т. Титаренко, Л. Засєкіної, В. Климчука, П. Горностая, А. Карачевського, Г. Лазос, Я. Омельченко, Л. Гребінь, Л. Царенко, О. Вознесенської, М. Сидоркіної, В. Горбунової, Т.Гордовської  та ін.

У найбільш широкому значенні психотравма тлумачиться це реакція особистості на психотравмівні події, такі як війни, терористичні акти, стихійні лиха, нещасні випадки та аварії, фізичне, емоційне і сексуальне насильства, важкі захворювання, ситуації втрати, горя, міжособистісні конфлікти тощо [1; 3; 4].

Проаналізувавши наукову літературу, присвячену проблематиці психотравми, можемо зазначити, що однією із трамівних подій, що призводять до виникнення та переживання психотравми є важка хвороба близької людини [2; 5; 6; 7; 8; 9].

Наявність тяжко хворої людини – важке випробування для усієї сім’ї. Хвороба одного з членів сім’ї супроводжується наростанням емоційної напруги в сім’ї і фізичного навантаження у окремих її членів [2; 5; 6; 7; 8; 9]. Усі труднощі, з якими стикається сім’я хворого, можна розділити на об'єктивні і суб’єктивні. До об’єктивних відносяться збільшені витрати сім’ї, несприятлива дія ситуації, що склалася, порушення ритму і розпорядку життя сім’ї тощо. Серед суб’єктивних труднощів виділяють різноманітні переживання і емоційні реакції у зв'язку з хворобою одного з членів сім’ї: розгубленість із-за повної або часткової безпорадності хворого; постійне занепокоєння про майбутнє; почуття страху; відчуття провини; депресія; розчарування; фрустрація; лють, викликана нерозв’язністю самої проблеми захворювання.

Найбільш гостро ці переживання проявляються у батьків в ситуації хвороби дитини. Адже саме вони безпосередньо доглядають дитину, витрачають найбільшу кількість сил, змінюють свій спосіб життя найзначнішим чином: хтось, можливо, залишає роботу для того, щоб доглядати хвору дитину, хтось абсолютно змінює усталений спосіб свого життя, переосмислює цінності тощо, адже несуть повну відповідальність за здоров’я і життя свої дитини [2; 5; 6; 7; 8; 9].

В українському контексті недостатньо досліджено залишаються особливості прояву психотравми у батьків, діти яких мають хронічне невиліковне захворювання, а саме це є вагомою частиною процесу профілактики, корекції та психологічної роботи із особами, що виховують дітей, які мають хронічне невиліковне захворювання з метою збереження їх ментального здоров’я [2; 5; 6; 7; 8; 9].

Висновки

Здійснений теоретико-методологічний аналіз досліджень, присвячених проблемі психотравми дає підстави стверджувати, що сучасна реальність є безмежним джерелом травмуючих подій та ситуацій. Більшість науковців зазначають, що травмуюча подія – це такі екстремальні критичні події, ситуації загрози, які потужно і негативно впливають на індивіда та вимагають екстраординарних зусиль для подолання наслідків цього впливу. Травмуючі події здатні набувати форми незвичайних обставин чи якихось ситуацій, які здійснюють на особу інтенсивний, екстремальний, надзвичайний вплив, що несе загрозу для її життя чи здоров’я, чи близьких йому людей.

Проаналізувавши наукову літературу, присвячену проблематиці психотравми, можемо зазначити, що однією із трамівних подій, що призводять до виникнення та переживання психотравми є важка хвороба близької людини.

У сучасних наукових дослідженнях психологічна травма інтерпретується як стан сильного страху, що переживається людиною при зустрічі з раптовою і несподіваною подією чи ситуацією, яка несе потенційну загрозу її життю чи життю її близьких. Такий страх перевершує можливості індивіда та не дозволяє йому контролювати та ефективно реагувати. Руйнувальна сила психологічної травми залежить від індивідуального значення травмівної події, рівня психологічної захищеності та спроможності до саморегуляції.

Список використаних джерел

1. Баришніков, В. М. (2013).Психотравма: механізми розвитку та наслідки. Харків: ХНУ імені В.Н. Каразіна.
2. Гончаренко, О. А. (2017). Психологічні наслідки тяжких хвороб дітей у батьків.Актуальні проблеми психології, 14(3), 55–63.
3. Гончаренко, О. А. (2017). Психологічні наслідки травматичних подій у контексті сучасної психології.Актуальні проблеми психології, 14(3), 55–63.
4. Казміренко, А. В. (2020). Соціально-психологічна допомога особам із посттравматичним стресовим розладом.Психологія і суспільство, 15(3), 121–129.
5. Миколайчук, О. В., & Жовнір, А. О. (2020). Психологічний супровід сімей, що стикаються з хронічними захворюваннями дітей.Український журнал з психічного здоров'я, 26(2), 24–31.
6. Національний університет охорони здоров'я України. (2021). Як підтримати батьків у випадку важкої хвороби дитини. Методичні рекомендації. Взято зhttps://www.nmu.edu.ua/
7. Роланд, Дж. С. (2010). Сім’я і хвороба: психологічна підтримка. У: Ф. Уолш (ред.),Психологія сімейних процесів (с. 210–230). Київ: Основи.
8. Семенова, Т. В. (2019). Вплив хронічної хвороби дитини на сімейні стосунки.Наукові записки НаУКМА. Психологія, 7(2), 85–94.
9. Семенова, Т. В. (2022). Досвід подолання психотравми в сім’ях після травматичних подій.Український журнал із психології, 18(1), 45–53.